Історія Рожища (, , ) охоплює понад 700 років і включає різні періоди розвитку міста — від перших поселень доби неоліту до сучасності.
Давні поселення
Археологічні дослідження Місто Рожище має давню історію, підтверджену археологічними дослідженнями. На його території виявлено поселення, що належить до культури гребінцево-накольчастої кераміки (IV—III тис. до н.е). Це свідчить про заселення місцевості ще в епоху неоліту .
Крім того, поблизу міста знайдено залишки поселення культури кулястих амфор (кінець IV — початок III тис. до н. е.), що свідчить про активні контакти мешканців цієї території з давніми племенами Центральної Європи .
Також у Рожищі зафіксовано ранньослов'янське поселення, яке існувало в I тисячолітті н. е. . Археологічні знахідки, такі як фрагменти кераміки та знаряддя праці, свідчать про розвиток ремесел і торгівлі в цей період.
Давньоруські городища На території міста виявлено залишки двох городищ часів Київської Русі, що підтверджує його стратегічне значення у середньовічний період.
Одне з городищ розташоване на підвищеній місцевості біля річки Стир, що робило його природно укріпленим пунктом . Під час археологічних розвідок тут знайдено залишки оборонних валів, уламки гончарної кераміки та предмети побуту, що датуються XI—XIII століттями. Вірогідно, це городище виконувало оборонну та адміністративну функцію, а також слугувало одним із вузлів торговельного шляху по річці Стир .
Інше городище розташоване в районі урочища Вовча Гора. Це укріплене поселення могло бути місцевим оборонним пунктом або культовим місцем, пов'язаним із ранньослов'янськими племенами . Тут знайдено уламки кераміки, кістяні вироби та залишки дерев'яних конструкцій. Особливістю цього городища є його розташування на природно захищеній височині, що свідчить про його оборонне значення .
Походження назви Існує кілька версій походження назви міста. Одна з найпоширеніших пов'язує її з полями жита, яке в давнину могло рости на цій території. Інша версія припускає, що назва походить від дикої шипшини (народна назва — «рожа»), якою була вкрита місцевість.
Однак дослідження топографії та етимології слова вказують на можливий зв'язок із болотистою місцевістю. У старослов'янських мовах існує корінь «рж» («ръжда» — давньоруською, «rzda» — польською), що означає руду плівку на поверхні болотяних вод. Враховуючи систему ставків і каналів у Рожищі, які, ймовірно, були створені для осушення території, можна припустити, що назва міста спочатку означала «болотиста місцевість»Зінкіна Л. Про походження назви міста Рожище // Минуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України та Волині. — Луцьк-Рожище, 2022. — С. 10–12..
Середньовіччя (XIV—XVI століття) Перша письмова згадка про Рожище датується 1322 роком, коли луцький князь Любарт Гедимінович передав поселення Луцькому соборному храму Івана Богослова.
У фундушевій грамоті князя Любарта від 1383 року згадується село Рожище, яке разом із селом Теремне було передано Луцькому Хрестовоздвиженському братствуГрамота князя Любарта, 1383. У XIV столітті Рожище входило до складу Волинського князівства, а згодом — Великого князівства Литовського. У 1567 році місто отримало Магдебурзьке право, що надавало самоврядування та економічні привілеї. Це сприяло розвитку ремесел і торгівлі, а також могло вплинути на адміністративний поділ міста. У той час у багатьох містах існували юридики — території, що підпорядковувалися окремій владі, наприклад, духовним чи світським феодаламМинуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України та Волині. — Луцьк-Рожище, 2022. — С. 5.. У 1777 році в містечку перебував Кипріян Стецький, луцький єпископ.
Річ Посполита (XVI—XVIII століття) У 1569 році після Люблінської унії Рожище відійшло до складу Речі Посполитої і стало частиною Волинського воєводства.
У 1583 році владика Ян Красінський сплачував податок від 25 міських дворів та 21 лану землі. У 1589 році місто сплачувало 5 флоринів 10 грошів шосу та 40 флоринів податку на алкогольні напої. У 1598 році місто отримало герб із двома хрестами.
У 1629 році в Рожищі було 167 димів (дворів)Газета «Kraj», 1889.
У XVII столітті місто зазнавало нападів кримських татар, а під час Національно-визвольної війни 1648—1657 років частина населення приєдналася до козацьких загонів.
Російська імперія (1795—1917)
Після третього поділу Речі Посполитої у 1795 році Рожище увійшло до складу Російської імперії.
У 1808 році містечко стало власністю графа Валерія Стройновського, за часів якого тут діяла суконна фабрика, зруйнована під час російсько-французької війни. Після одруження Ольги Стройновської з Дмитром Багратіоном-Імеретинським у 1845 році, Рожище перейшло у власність цього роду.
Після подій 1831 року Рожище перейшло у власність князя Олександра Багратіона-Імеретинського.
У 1850–1851 роках пожежа знищила 16 будинків, розташованих поблизу суконних фабрикІнше Рожище через діяльність трьох власників // History.rayon.in.ua.
Рожиська волость складалася приблизно зі 100 поселень.
У 1870 році тут було 192 будинки та 860 мешканців, серед яких 67 євреїв. Містечко мало православну церкву, католицьку каплицю, синагогу, 27 суконних майстерень, 2 цегельні, пивоварню та 17 крамниць. У місті також функціонували жандармський пост, суд, лікар та аптека.
Цікавим є факт — у 1889 році у Рожищі на ринковій площі відкрили пам'ятник імператору Олександру III.
У 1890-х роках в місті діяли декілька ремісничих майстерень і базарКиївський літопис, 1900.
У 1893 році містечко продали князю Дмитрію Голіцину, який розвинув місцеву промисловість.
Про Рожище у цей період уже можна говорити як про промислове містечко. Тут працювали суконні фабрики, винокурний завод, власником якого був сам Голіцин, смолярня, гуральня.
У 1912 році Голіцин перепродав Рожище барону Миколі Карловичу фон Мекку.
Станом на 1911 рік у Рожищі проживало 3 648 осіб. Діяли волосна управа, пошта, телеграф, земська пошта, ветеринарна служба, суд, євангелицька громада, школи, лікарні, гуральня (з виробництвом 21 800 відер горілки щорічно), майстерня ремонту сільськогосподарських машин, кредитні товариства, фотограф, 4 ресторани, 2 ярмарки на рік.
Наполеонівські війни У 1812 році через Рожище проходили війська Наполеона I під час його походу на Москву. Це могло спричинити економічний занепад міста через воєнні дії та мобілізацію населенняМинуле і сучасне Волині та Полісся: місто Рожище в історії України та Волині. — Луцьк-Рожище, 2022. — С. 6..
27 серпня 1812 року під час Французько-російської війни під Рожищами відбувся бій між російськими військами під командуванням генерал-майора Чапліца та військами Саксонії і АвстріїБій під Рожищем, 1812. Після короткої сутички російські війська продовжили відступВідступ російської армії в 1812 році.
Залізнична станція та економічний поштовх У 1873 році через Рожище проклали залізницю Київ — Варшава, що сприяло стрімкому розвитку підприємств: працювали суконні фабрики, млини, пивоварні та винокурні заводи.
Залізниця була частиною Києво-Берестейської магістралі. Станція розташована між станціями Голоби (на відстані 25 верст) та Ківерці (16 верст), за 166 верст від Берестя та 442 версти від Києва. Завдяки залізниці Рожище перетворилося на один із ключових торговельно-відвантажувальних пунктів Луцького повіту. Станом на 1912 рік обсяг вивозу товарів і сировини (будівельного лісу, хліба, продукції місцевих суконних та чинбарських майстерень) зі станції Рожище сягав 150 тисяч пудів на рікDziennik Kijowski: pismo polityczne, społeczne i literackie. 1912, nr 122. — С. 3 (рубрика «Z życia prowincyi»).. У 1920-х роках станція підпорядковувалася Дирекції Державних залізниць у Радомі та мала розвинену пасажирську інфраструктуру, зокрема залізничний буфетSłowo Radomskie, 1922, R. 1, nr 144..
Промисловий потенціал і повноводна річка Стир привертали увагу великого капіталу. У другій половині XIX століття Акціонерне товариство текстильних підприємств Карла Шайблера (одного з найбільших фабрикантів імперії з Лодзі) розглядало можливість викупу Рожищенського маєтку для перенесення частини своїх фабрик. Оціночна вартість маєтку, який охоплював понад 6,5 тисяч десятин, під час переговорів сягала 2 мільйонів рублівDziennik Kijowski. 1908, nr 169..
Барон фон Мекк — автомобіліст із Рожища
На початку XX століття місцевий поміщик Микола фон Мекк володів 8 934 десятинами землі, а інші землевласники — ще 310 десятинами.
Рожище у міжвоєнний період стало одним із перших населених пунктів Волині, де активно використовувалися автомобілі. Барон Микола Карлович фон Мекк, піонер автомобільного руху в регіоні, володів декількома автомобілями Mercedes, брав участь в автопробігах і сприяв популяризації автомобілів серед місцевої еліти.
Доля барона склалася трагічно: після революції він залишився в СРСР, був заарештований за сфабрикованою справою і розстріляний у травні 1929 року. У липні 1929 року Міський суд у Рожищах офіційно опублікував оголошення про розшук його спадкоємців для передачі прав на волинські маєтки, що залишилися на території Другої Речі ПосполитоїWołyński Dziennik Wojewódzki. 1929, nr 10. Оголошення Міського суду в Рожищах (Справа Z. C. 290/29)..
Перша світова війна та її наслідки (1914—1918) Під час Першої світової війни Рожище опинилося в зоні бойових дій між Російською імперією та військами Австро-Угорщини й Німеччини.
Початок війни та окупація (1914—1916)
У серпні 1914 року місто перебувало під контролем російських військ. Проте після успішного наступу Центральних держав у 1915 році австро-угорські та німецькі частини окупували Рожище. Окупація тривала з червня 1915 до початку 1916 року, під час якої значна частина міста була знищена пожежами, а цивільне населення зазнало репресій.
Брусиловський прорив та повернення росіян (1916) Улітку 1916 року, під час Брусиловського прориву, оперативний відтинок Колки — Рожище слугував однією з головних ліній зіткнення на річці Стир. Тут точилися позиційні та маневрені бої за контроль над залізничним сполученням і мостовими переправамиGodzina Polski. 1916-06-17, R. 1, nr 167.. Рожище стало важливою етапною базою та залізничним вузлом постачання російської армії. У відповідь, 4 жовтня 1916 року німецька авіація (за наказом генерала Еріха Людендорфа) здійснила масований наліт, скинувши бомби на вокзал, склади та військові об'єкти, спричинивши масштабні пожежіKurjer Zagłębia. R.11, nr 226 (7 жовтня 1916). Зведення Німецького вищого командування..
У цей період фронтове місто відвідували військові делегації, зокрема японська місія, у складі якої, ймовірно, був майбутній адмірал Ісороку Ямамото.
Річкова флотилія в Рожищі
Через стратегічне розташування на річці Стир Рожище використовувалося як база для російської річкової флотилії. Вона складалася з моторних човнів та канонерських катерів, що здійснювали розвідку та артилерійську підтримку.
Наслідки війни Після Жовтневого перевороту 1917 року місто опинилося в епіцентрі боротьби між більшовиками, Українською Народною Республікою (УНР) та польськими військами. У 1919 році Рожище було захоплене поляками в ході польсько-радянської війни, що стало початком нового періоду його історії.
Рожище в період визвольних змагань та воєн (1918—1920) У період Українсько-польської війни (1918—1919) залізничний вузол Рожища контролювався військами Директорії УНР (Північна група під командуванням Володимира Оскілка) та Галицькою армією. У березні 1919 року польська авіація здійснювала розвідувальні польоти над містом, а невдовзі регулярні польські війська під командуванням Едварда Ридз-Сміглого витіснили українські частини з регіонуPierwsza wojna polska: (1918—1920) / Pomarański, Stefan. 1920. — С. 23..
Оборона передмостового укріплення (1920) Під час Польсько-радянської війни в липні 1920 року Рожище відіграло роль стратегічного передмостового укріплення (przyczółek mostowy) 1-ї дивізії піхоти Легіонів під командуванням полковника Стефана Домб-Бернацького. Для вогневої підтримки залучили три польські бронепоїзди: «Groźny», «Strzelec Kresowy» та «Zagończyk».