До́гові́р про ство́рення Європе́йського стабілізаці́йного механі́зму був підписаний державами-членами єврозони для заснування Європейського стабілізаційного механізму (ЄСМ), міжнародної організації, розташованої в Люксембурзі, яка буде діяти як постійне джерело фінансової допомоги для держав-членів, які перебувають у фінансових труднощах, з максимальною спроможністю кредитування 500 мільярдів євро. Він замінив дві попередні програми тимчасового фінансування ЄС: Європейський фонд фінансової стабільности (EFSF) і Європейський механізм фінансової стабілізації (EFSM). Усі нові програми допомоги державам-членам єврозони покриватимуться ESM, тоді як EFSF і EFSM продовжуватимуть обробляти грошові перекази та здійснювати моніторинг програм допомоги, раніше схвалених для Ірландії, Португалії та Греції.

Договір передбачав, що організація буде створена, якщо країни-члени, які представляють 90% її початкових потреб у капіталі, ратифікують установчий договір. Цей поріг було перевищено після ратифікації Німеччиною 27 вересня 2012 року, що призвело до того, що договір набув чинности в цей день для шістнадцяти держав, які ратифікували угоду. ЄСМ розпочав свою роботу на засіданні 8 жовтня 2012 року. Окремий договір, який вносить зміни до статті 136 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), щоб дозволити створення ESM відповідно до законодавства ЄС, планувався набути чинности 1 січня 2013 року. Однак остання з 27 держав-членів Європейського Союзу, яка ратифікувала поправку, Чехія, зробила це лише 23 квітня 2013 року, в результаті чого вона набула чинности 1 травня 2013 року. У червні 2015 року було оприлюднено оновлений план реформування ЕМС, який передбачав, що в середньостроковій перспективі (між липнем 2017 і 2025 рр.) ЄСМ має бути перетворено з міжурядової угоди на повну інтеграцію в законодавчу базу ЄС, що застосовується до всіх держав-членів єврозони, щоб ЄСМ міг більш плавно керуватися інституціями ЄС - відповідно до компетенції, передбаченої зміненою статтею 136. ДФЄС.

Історія Після початку європейської кризи суверенного боргу виникло бажання реформувати функціонування єврозони у разі кризи. Це призвело, серед іншого, до створення механізмів позик (зневажливо названих у ЗМІ «»): Європейського фонду фінансової стабільности (EFSF) для країн-членів єврозони та Європейського механізму фінансової стабільности (EFSM) для всіх держав-членів ЄС. Вони, разом із Міжнародним валютним фондом, позичатимуть гроші державам ЄС, які перебувають у скруті, так само, як Європейський центральний банк може позичати гроші європейським банкам. Однак EFSF мав бути лише тимчасовим заходом, частково через відсутність правової основи в договорах ЄС.

Зокрема, фінансування EFSM було надано згідно зі статтею 122 ДФЄС, яка передбачає, що лише держави, які зіткнулися з «серйозними труднощами, спричиненими стихійними лихами або надзвичайними подіями поза їх контролем», мали право. Оскільки уряди країн-реципієнтів зіграли певну роль у спричиненні їхніх фінансових труднощів, було незрозуміло, чи було дотримано це положення. Крім того, існував аргумент, що EFSF, який був створений як міжурядова організація поза рамками законодавства ЄС, був несумісним із положеннями статті 125 про «без допомоги».

Договірна основа

Щоб вирішити цю проблему, уряд Німеччини вважав необхідним внести поправки до договору. Після труднощів із ратифікацією Лісабонського договору багато держав виступили проти відновлення дії договорів, а британський уряд виступив проти змін, які стосуються Сполученого Королівства.Van Rompuy wants clearer 'hierarchy' to deal with future crises, by Honor Mahony, EUobserver, 25.05.2010Don't expect Britain to back a new EU treaty, Cameron tells Merkel, by Tony Paterson, The Independent, 22.05.2010 Однак, заручившись підтримкою президента Франції Ніколя СаркозіBattle over treaty change divides Europe ahead of summit, by Leigh Phillips, EUobserver, 28.10.2010, Європейська Рада погодилася розробити новий договір у жовтні 2010 року, який буде вносити мінімальні поправки, щоб надати запропонованому постійному механізму кредитування, який згодом обговорюватиметься як міжурядовий договір поза рамками ЄС, легітимности відповідно до законодавства ЄС.Phillips, Leigh (17 December 2010) EU leaders agree to tweak treaty, keep bail-out fund unchanged, EU ObserverEUROPEAN COUNCIL 16-17 DECEMBER 2010 CONCLUSIONS, European Council 17 December 2010 Поправка у два рядки до статті 136 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС),EUROPEAN COUNCIL 16–17 DECEMBER 2010 CONCLUSIONS, European Council 17 December 2010 який був схвалений Європейською Радою 16 грудня 2010 року, говорить:

Через міжурядовий характер постійного механізму кредитування, який отримав назву Європейський стабілізаційний механізм (ЄСМ), спрощена процедура перегляду договору могла бути використана для внесення змін до ДФЄС, оскільки повноваження ЄС не розширювалися. Однак ця поправка не виконає вимоги Німеччини про те, щоб позбавлення права голосу було можливою санкцією, оскільки це потребувало б глибшої поправки до договору. Договір був розроблений таким чином, щоб не було потреби в референдумах, дозволивши пришвидшити процес ратифікації з метою набути ним чинности в липні 2012 року.

У березні 2011 року Європейський парламент схвалив поправку до договору після отримання запевнень, що Європейська комісія, а не країни ЄС, відіграватиме «центральну роль» у керуванні ЄСМ, незважаючи на те, що раніше вона бажала, щоб вона брала більшу участьParliament approves Treaty change to allow stability mechanism, European ParliamentRetrieved 22 March 2011 Published 22 March 2011 , і вона була підписана всіма 27 державами-членами ЄС 25 березня 2011 року.

Держави єврозони також узгодили окрему угоду під назвою «Договір про створення європейського стабілізаційного механізму», яка заснувала ЄСМ і вказала деталі того, як вона працюватиме.EUROPEAN COUNCIL 24/25 MARCH 2011 CONCLUSIONS Формально було підписано дві угоди з такою назвою: одна 11 липня 2011 року та друга 2 лютого 2012 року. Після того, як перша виявилася недостатньою, була створена друга версія, щоб «зробити її більш ефективною». ЄСМ було розроблено таким чином, щоб повністю відповідати чинному законодавству ЄС, і Суд Справедливости постановив, що «право держави-члена укладати та ратифікувати Договір ЄСМ не залежить від набрання чинности» поправки до ДФЄС. Версія 2012 року була підписана всіма 17 членами єврозони 2 лютого 2012 року, і планувалося, що вона набуде чинности до середини 2012 року, коли термін дії EFSF і EFSM закінчиться. Договір був укладений виключно державами єврозони частково через те, що Сполучене Королівство відмовилося брати участь у будь-якій фіскальній інтеграції.Van Rompuy wants clearer 'hierarchy' to deal with future crises, by Honor Mahony, EUobserver, 25 May 2010Don't expect Britain to back a new EU treaty, Cameron tells Merkel, by Tony Paterson, The Independent, 22 May 2010 Подальші поправки можуть бути внесені після того, як буде визначено остаточну форму економічного управління єврозони.

Поправка до Договору про ЄСМ була підписана 27 січня 2021 року. Станом на лютий 2024 року її ратифікували всі держави-члени ЄСМ, за винятком Італії, чий парламент відхилив ратифікацію в грудні 2023 року та наклав мораторій на перегляд рішення на 6 місяців, не даючи поправці набути чинности.

Членство Договір передбачав, що він набуде чинности після того, як держави-члени, які представляють 90% початкових потреб у капіталі, ратифікують установчий договір відповідно до своїх відповідних конституційних вимог. Цей поріг було перевищено після ратифікації Німеччиною 27 вересня 2012 року, що призвело до того, що договір набув чинности в цей день для 16 держав, які ратифікували угоду.ESM Treaty details Естонія, яка виділила лише 0,19% капіталу, завершила ратифікацію 3 жовтня 2012 року. ЄСМ розпочав свою роботу 8 жовтня 2012 року. Поправка до ДФЄС набула чинности 1 травня 2013 року, після того як Чехія стала останньою країною-членом, яка ратифікувала угоду.

Відповідно до тексту договору, ЄСМ відкритий для приєднання будь-якої країни-члена ЄС після того, як Рада Європейського Союзу скасує відступ від використання євро. Нові члени повинні бути затверджені Радою керуючих ЄСМ, після чого вони повинні ратифікувати Договір про створення ЄСМ. Після прийняття Латвією євро 1 січня 2014 року Рада з економічних і фінансових справ остаточно схвалила 9 липня. Рада керуючих ЄСМ схвалила заявку Латвії на членство в жовтні 2013 року. Вони стали першою державою, яка приєдналася до ЄСМ 21 лютого 2014 року та приєдналася 13 березня 2014 року. Литва прийняла євро 1 січня 2015 року, а 14 січня 2015 року приєдналася до ЄСМ. Вони стали членами 3 лютого 2015 року.ESM Treaty details

Ратифікація

Процес ратифікації

Австрія

Опозиційні партії FPÖ, BZÖ і Партія зелених погрожували подати конституційний виклик Європейському фіскальному пакту, а FPÖ також має намір оскаржити ЄСМ. Партія свободи Каринтії, найбільша партія в земельних зборах Каринтії, також оголосила про свій намір оскаржити ратифікацію Австрією ЄСМ. Голова Конституційного суду Ґергарт Гольцінґер заявив, що суд може зайняти від трьох до шести місяців, щоб винести рішення, і що він «не може скасувати пакт ЄСМ, але ми лише встановимо, що угода цього пакту була неконституційною». Якщо суд визнає ратифікацію неконституційною, Гольцінґер заявив, що уряду доведеться «або порушити конституцію тими чи іншими засобами, або вести переговори постфактум з іншими сторонами пакту».

У жовтні 2012 року Гайнц-Крістіан Штрахе, лідер FPÖ, офіційно подав індивідуальний конституційний позов проти ЄСМ, і уряд Каринтії проголосував за відкриття власної справи. 25 лютого 2013 року Конституційний суд Австрії постановив, що петиція Штрахе є неприйнятною з процедурних причин, і 6 березня розпочав розгляд скарги Карінтії з публічного слухання. 3 квітня 2013 року суд відхилив справу, яка стверджувала, що угода зобов'язувала Австрію здійснювати необмежені платежі в ЄСМ, і постановив, що угода не є неконституційною.

Чехія

Поправка до ДФЄС була прийнята Сенатом Чехії 25 квітня 2012 року та Палатою депутатів 5 червня 2012 року. 6 грудня Сенат закликав тодішнього президента Вацлава Клауса дати свою згоду, стверджуючи, що він зобов’язаний за конституцією зробити це «без невиправданої затримки» після того, як обидві палати дали своє схвалення. Однак Клаус відповів наступного дня, заявивши, що «я ніколи не підпишу такий жахливий договір». У березні 2013 року Сенат Чехії проголосував за імпічмент Клауса за державну зраду, частково через його відмову підписати поправку до ДФЄС, хоча Конституційний суд Чеської Республіки відхилив звинувачення з процедурних міркувань, оскільки пропозиція була прийнята лише за 3 дні до того, як Клауса змінив на посаді президента Мілош Земан, переможець січневих президентських виборів, на яких Клаус мав обмежений термін балотування. Земан, який вважається «прихильником ЄС», оголосив незабаром після вступу на посаду, що він «поважатиме рішення парламенту» і дав свою згоду на поправку до ДФЄС під час візиту Президента Європейської Комісії Жозе Баррозу до Чехії 3 квітня.

Естонія

Естонії дійшов висновку, що стаття 4(4) договору ЄСМ може порушувати Конституцію Естонії та не може бути ратифікована парламентом у її нинішньому вигляді. Канцлер вимагала від уряду Естонії відновити переговори щодо договору. Справа була розглянута Верховним судом Естонії, і 12 липня 2012 року було винесено рішення. З мінімальною кількістю голосів (10 проти 9) Суд відхилив заяву канцлера та постановив, що хоча стаття 4(4) обмежує фінансову компетенцію парламенту Естонії, принцип верховенства права та суверенітет Естонії, вона не порушує Конституцію. Суд постановив, що парламент має вирішити, чи приєднається Естонія до ЄСМ.

Німеччина