Рейс 232 був регулярним внутрішнім рейсом авіакомпанії United Airlines з міжнародного аеропорту Степлтона у Денвері до аеропорту О'Гара в Чикаго і далі до . 19 липня 1989 року борт DC-10 (зареєстрований як N1819U), що виконував цей рейс, здійснив аварійну посадку в аеропорту Су-Гейтвей в Су-Сіті, штат Айова, після того, як зазнав катастрофічної поломки середнього двигуна через невиявлений виробничий дефект у диску вентилятора, що призвело до втрати керування. З 296 пасажирів і членів екіпажу, які перебували на борту, 112 загинули, тоді як 184 людям вдалося вижити. Тринадцять пасажирів не постраждали. Це була найсмертоносніша авіакатастрофа з одним літаком в історії United Airlines.
Попри людські жертви, аварія вважається хорошим прикладом успішного керування можливостями екіпажу — більшість людей на борту вижили. Досвідчені пілоти-випробувачі на тренажерах не змогли відтворити це приземлення безпечно. Ця аварія стала відомою як «неможлива посадка», оскільки вважається однією з найскладніших посадок, коли-небудь здійснених в історії авіації.
Хронологія подій
Через 1 годину і 7 хвилин після зльоту на ешелоні 370 екіпаж почув звук вибуху. Прилади показали відмову середнього двигуна. Тиск у всіх гідросистемах впав до нуля і літак почав кренитися вправо з опусканням носа. Літак не реагував на відхилення органів управління. Тоді командир прибрав режим лівому двигуну до малого газу і літак почав виходити з крену.
Екіпаж оголосив сигнал лиха і запросив курс на найближчий аеродром. Служба руху запропонувала їм аеродром міста Sioux. Серед пасажирів літака виявився пілот-інструктор ДС-10 і він прийшов на допомогу екіпажу. Командир віддав йому управління двигунами. Літак мав тенденцію правого крену, тому інструктор керував двигунами двома руками, постійно підтримуючи режим правому двигуну більше, ніж лівому.
За 11 хвилин до посадки екіпаж випустив шасі за допомогою аварійної процедури, коли шасі випускаються без гідросистеми за допомогою власної ваги. Закрилки та передкрилки залишалися в прибраному положенні. Крайні 20 секунд перед приземленням швидкість була близько 215 вузлів і вертикальна швидкість зниження близько 1620 футів/хвилину.
Плавні коливання за креном і тангажем тривали аж до приземлення, але безпосередньо перед землею літак почав різко кренитися вправо. Пілот-інструктор керував двигунами аж до контакту із землею. Він бачив виникнення крену і думав, що збільшив тягу двигунів безпосередньо перед торканням ЗПС.
Літак приземлився на початку ЗПС 22. Початковий контакт був кінцівкою правого крила, потім правою основною стійкою шасі. Від удару літак зруйнувався на кілька частин, виникла пожежа. Аварійним службам вдалося врятувати 185 осіб, 13 з яких взагалі не постраждали.
Розслідування У завершальному акті розслідування катастрофи національного агентства NTSBhttps://libraryonline.erau.edu/online-full-text/ntsb/aircraft-accident-reports/AAR90-06.pdf є спеціальний розділ, присвячений льотним якостям екіпажу та інструктора, який прийшов до них на допомогу.
Див. також 100 найбільших авіаційних катастроф Диво на Гудзоні Аварія Airbus А300 у Багдаді після ураження ракетою
Примітки
Посилання