Рельєф Берні (також відомий як рельєф «Цариці ночі») — месопотамська теракотова дошка з високим рельєфом періоду Ісін-Ларса або старовавилонського періоду, на якій зображена крилата оголена фігура богині з пташиними кігтями, яка стоїть на двох левах й оточена совами.

Рельєф зберігається в Британському музеї в Лондоні, який датував його між 1800 і 1750 роками до нашої ери. Він походить з південної Месопотамії, але точне місце знахідки невідоме. Завдяки виразній іконографії, високому рельєфу та відносно великому розміру (49,5 см заввишки), цей об'єкт є рідкісною пам'яткою того часу, що збереглася до наших днів.

Автентичність твору ставилася під сумнів з моменту його першої появи у 1930-х роках. Датування, особистість головного героя та інші аспекти твору викликали багато дискусій серед науковців, хоча релігійний сюжет є загальновизнаним.

Походження Спочатку рельєф перебував у володінні сирійського дилера, який, можливо, придбав табличку на півдні Іраку в 1924 році, а в 1933 році був переданий на зберігання до Британського музею в Лондоні і проаналізований доктором Г. Д. Плендерлітом. Однак у 1935 році музей відмовився придбати її, після чого табличка перейшла до лондонського антиквара Сідні Берні; згодом вона стала відома як Рельєф Берні. У 1936 році рельєф був вперше представлений на повну сторінку в The Illustrated London News. Згодом рельєф потрапив до колекції Нормана Колвілла, після смерті якого в 1974 році її придбав на аукціоні японський колекціонер Горо Сакамото. Однак британська влада відмовила йому у видачі ліцензії на експорт. Твір був позичений Британському музею для експонування між 1980 та 1991 роками (тоді він був зареєстрований як «Позика 1238»), а в 2003 році рельєф був придбаний музеєм за 1 500 000 фунтів стерлінгів в рамках святкування 250-річчя музею. Музей також перейменував табличку на «Рельєф королеви ночі». З тих пір об'єкт відвідує музеї по всій Британії.

Його оригінальне походження залишається невідомим. Археологічні розкопки рельєфу не проводилися, тому немає додаткової інформації про те, звідки він походить або в якому контексті його було виявлено. Таким чином, інтерпретація рельєфу спирається на стилістичні порівняння з іншими об'єктами, для яких було встановлено дату та місце походження, на аналіз іконографії та на інтерпретацію текстових джерел з месопотамської міфології та релігії.

Опис Детальні описи опублікували Анрі Франкфорт (1936), Полін Альбенда (2005)Albenda 2005., і в монографії Домініка Коллона, колишнього куратора Британського музею, де зараз зберігається дошка. Композиція в цілому є унікальною серед творів мистецтва Месопотамії, хоча багато елементів мають цікаві аналоги в інших зображеннях того часу.

Фізичний аспект Рельєф — теракотова (обпалена глина) дошка великий, завтовшки, голова фігури виступає на від поверхні. Для виготовлення рельєфу глину з дрібними вапняними включеннями змішували з половою; видимі складки та тріщини свідчать про те, що під час обробки матеріал був досить жорстким. Департамент наукових досліджень Британського музею повідомляє, що «здається ймовірним, що вся табличка була сформована» з подальшим моделюванням деяких деталей і додаванням інших, таких як символи жезла та кільця, прядки волосся та очі сови. Потім рельєф відшліфували і відполірували, а інші деталі вирізали гострим інструментом. Випал випалив полову, залишивши характерні порожнечі та ямчасту поверхню, яку ми бачимо зараз; Кертіс і Коллон вважають, що в давнину ця поверхня виглядала б згладженою вохристою фарбою.

За своїми розмірами унікальна табличка більша за теракотові таблички масового виробництва, що використовувалися як предмети народного мистецтва або релігійні об'єкти – багато з яких були розкопані в руїнах будинків періоду Ісін-Ларса та старовавилонського періоду.Такі бляшки мають розмір від 10 до 20 сантиметрів (3,9 до 7,9 дюйм) у найдовшому розмірі. Пор. табличка AO 6501 at the Louvre, табличка BM WA 1994-10-1, 1 at the British Museum, або справжня форма: BM WA 1910-11-12, 4, також в Британському музеї (Curtis 1996)

Загалом рельєф перебуває у чудовому стані. Спочатку він був отриманий Британським музеєм у трьох частинах і фрагментах; після ремонту деякі тріщини все ще помітні, зокрема, відсутній трикутний шматок з правого краю, але основні риси божества і тварин не пошкоджені. Обличчя фігури має пошкодження лівого боку, лівої частини носа та області шиї. Головний убір має деякі пошкодження спереду та з правого боку, але загальну форму можна визначити за симетрією. Відсутні половина намиста та символ фігури, яку вона тримає в правій руці; втрачені дзьоби сов і шматок лев'ячого хвоста. Порівняння зображень 1936 і 2005 років показує, що були також сучасні пошкодження: права сторона корони втратила верхній ярус, а в нижньому лівому куті відкололася частина гірського візерунка, а сова втратила пальці на правій нозі. Однак у всіх основних аспектах рельєф зберігся недоторканим понад 3500 років років.

Сліди червоного пігменту все ще залишаються на тілі фігури, яке спочатку було пофарбоване в червоний комбінезон. Пір'я її крил і пір'я сов також були пофарбовані в червоний колір, який чергувався з чорним і білим. За допомогою раманівської спектроскопії червоний пігмент визначається як червона вохра, чорний пігмент — аморфний вуглець («технічний вуглець») і білий пігмент — гіпсCollon 2007b.. Чорний пігмент також зустрічається на фоні нальоту, волоссі та брів, а також на гривах левів.пор. реконструкцію кольорової гами на сторінці Британського музею Лобковий трикутник і ареола здаються підкресленими червоним пігментом, але не були окремо пофарбовані в чорний колір. Тіла левів пофарбували в білий колір. Куратори Британського музею припускають, що роги головного убору і частина намиста спочатку були пофарбовані в жовтий колір, як і на дуже схожій глиняній фігурці з Ура.Згідно з Британським музеєм, ця фігура, від якої збереглася лише верхня частина, імовірно, зображує бога сонця Шамаша (див. деталі 1931,1010.2) Вони припускають, що браслети та символи жезла й кільця також могли бути пофарбовані жовтою фарбою. Однак на рельєфі тепер не залишилося слідів жовтого пігменту.

Жіноча фігура

Оголена жіноча фігура реалістично виліплена горельєфом. Її очі, під чіткими, з'єднаними бровами, порожнисті, імовірно, для того, щоб прийняти якийсь інкрустаційний матеріал – особливість, поширена в тогочасних кам'яних, алебастрових і бронзових скульптурах,пор. Чоловік поклоняється та Жіноча фігура, що стоїть у колекції Метрополітен-музею але не спостерігається в інших месопотамських глиняних скульптурах. Її прикрашає чотириярусний головний убір з рогів, увінчаний диском. Голова обрамлена двома косами, основна частина волосся зібрана в пучок ззаду, а дві клиноподібні коси спускаються на груди.

Стилізована зачіска може свідчити про церемоніальну перуку. Вона носить одне широке намисто, що складається з квадратів, структурованих горизонтальними та вертикальними лініями, які, можливо, зображують намистини, по чотири в кожному квадраті. Це намисто практично ідентичне до намиста бога, знайденого в Урі, за винятком того, що його намисто має три лінії до квадрата. На обох зап'ястях вона носить браслети, які складаються з трьох кілець. Обидві руки симетрично підняті догори, долоні повернуті до глядача і деталізовані видимими лініями життя, голови і серця, тримають по два жезло-кільцевих символи, з яких добре зберігся лише той, що на лівій руці. З-за плечей донизу спускаються два крила з чітко окресленим стилізованим пір'ям у трьох регістрах. Пір'я у верхньому регістрі зображено у вигляді лусочок, що накладаються одна на одну (покривне пір'я), у двох нижніх регістрах — довгі, розташовані в шаховому порядку махові пера, які здаються намальованими лінійкою і закінчуються опуклим заднім краєм. Пір'я має гладку поверхню, колючок не виявлено. Крила схожі, але не зовсім симетричні, відрізняються як кількістю махових перПраве крило має вісім махових пер, ліве — сім., так і деталями забарвленняНижній регістр правого крила розриває біло-червоно-чорну гаму трьох інших регістрів послідовністю білий-чорний-червоний-чорний-білий..

Крила розправлені до трикутної форми, але не повністю розгорнуті. Груди повні та високі, але без окремо змодельованих сосків. Її тіло виліплене з увагою до натуралістичних деталей: глибокий пупок, структурований живіт, «м'яко змодельована лобкова область»Альбенда (2005) зазначає «крихітне вертикальне заглиблення», але Коллон (2007b) уточнює, що це просто відсутня лусочка над відремонтованим переломом., повторення контуру стегон під гребенем клубової кістки та кісткова структура ніг з чіткими колінними чашечками — все це свідчить про «художню майстерність, яка майже напевно походить від спостережень». Від литок трохи нижче коліна відходить шпороподібний виступ, складка або чубчик, який Коллон інтерпретує як «росяні кігті». Нижче гомілки ноги фігури перетворюються на пташині. Пташині лапи деталізовані,Див. малюнок прашиних кігтів з трьома довгими, добре відокремленими пальцями приблизно однакової довжини. На поверхні щиколотки та пальців процарапані лінії, що зображують кісточки, і всі видимі пальці мають помітні кігті. Пальці ніг витягнуті донизу, без перспективного ракурсу; здається, що вони не спираються на лінію землі, і таким чином створюється враження, що фігура відокремлена від фону, ніби ширяє.

Тварини та тло

Обидва леви мають чоловічу гриву, вкриту густими короткими лініями; грива продовжується під тулубом.Д. Опіц (1936) інтерпретує цей візерунок гриви як зображення місцевого берберійського лева. Д. Коллон віддає перевагу інтерпретації як спорідненого йому азійського лева і зазначає, що на шкурі в Музеї природдознавства в Лондоні видно характерний завиток у гриві, який часто представлений у месопотамському мистецтві (Collon 2005, 34), а також у єгипетському мистецтві (пор. підголовник Тутанхамона). З вух і на плечах левів ростуть чітко окреслені пучки волосся, що виходять з центрального дископодібного закруту. Вони лежать на спині; їхні голови виліплені з увагою до деталей, але з певним ступенем художньої свободи у їхній формі, наприклад, щодо їхніх округлих обрисів. Обидва леви дивляться на глядача, і обидва мають закриті пащі.

Зображені сови впізнавані, але не натуралістично виліплені: форма дзьоба, довжина ніг і деталі оперення відрізняються від тих, що притаманні совам, які мешкають у цьому регіоні.До корінних сов Іраку без вушних пучків належить сипуха крапчаста — саме її Д. Коллон вважає зображеною на рельєфі (Collon 2005, 36) – сич хатній (Athene noctua lilith) і сова сіра (Strix aluco). Їхнє оперення, як і крила божества, забарвлене в червоний, чорний і білий кольори; воно схоже з обох боків, але не ідеально симетричне. Обидві сови мають на одну пір'їнку більше на правій стороні оперення, ніж на лівій. Ноги, ступні та кігті червоні.

Групу розміщують на шаблоні лусок, пофарбованих чорним кольором. Саме так гірські хребти зазвичай символізували в мистецтві Месопотамії.

Контекст

Дата і місце походження