Випадко́ва ді́я () — концепція в праві Європейського Союзу, яка дозволяє використовувати непряму дію директив у приватних судових справах. Хоча фізична або юридична особа не може бути пред'явлена до суду за невиконання директиви, проте невиконання директиви державою може бути побічним фактором у позові проти фізичної особи, якщо це не накладає на неї юридичних зобов'язань.Craig, De Burca, p. 296
Концепція була визначена Судом Справедливости у справі C-194/94 CIA Security International SA проти Signalson SA та Securitel Sprl.CIA Security International SA v. Signalson SA and Securitel Sprl ECR I-2201 ЦРУ намагалося продати в Бельгії охоронну сигналізацію, яка була несумісна з бельгійськими технічними специфікаціями. Однак бельгійський уряд не повідомив про ці специфікації Європейський Союз, як того вимагала директива 1983 року. Суд постановив, що це суттєво знизило ефективність директиви, яка мала на меті знизити бар'єри в торгівлі, і що порушення бельгійським урядом директиви зробило бельгійське законодавство незастосовним до приватних осіб.Craig, De Burca, p. 297
Ця концепція була особливо важливою у сфері договорів. Суд Європейського Союзу заявив, що суттєвий процедурний недолік у імплементації директиви може звести нанівець національне законодавство в контексті договоруIn the case of Unilever Italia SpA v. Central Food SpA ECR I-7535, і надав національним судам повноваження тлумачити такі правові проблеми на ґрунті їх власного договірного права.Sapod Audic v. Eco-Emballages SA All ER (D) 06 (Jun)
Див. також
Пряма дія права Європейського Союзу
Примітки
Джерела