Олесь Дяк (справжнє ім'я — Олександр Михайлович Дяк; 8 листопада 1959 року в селі Радча Івано-Франківської області) — український поет, пісняр, громадський діяч, син Михайла Дяка. Член Національної спілки письменників України з 1995 року, заслужений діяч мистецтв України (2017).
Життєпис
Народився в родині Михайла Дяка (1935—1976) — громадського та політичного діяча, дисидента, націоналіста, в'язня радянських концтаборів та Ганни Гануської.
Закінчив Івано-Франківський технікум фізичної культури і Львівський університет у 1988 році. Працював у сфері освіти, а нині керує мистецькою агенцією «Свіча Фонд».
Творчість Автор вісімнадцяти збірок, серед яких: «Той, що летить» (1990), «Тягар всевидящого ока» (1991), «Воскреси птаха» (1993), «Вибране» (1995, аудіокнига), «Ілюзія дива» (1998), «Оковірші» (2000), «Аритмія» (2002), «Шипшинова моя душа» (2003), «Світ незірваної ожини» (2005), «Біла любов» (2008), «Роса первозданна» (2010), «Політ водоспаду» (2012), «Звуки непереможні» (2014), «Мрія про рівновагу» (2016), «Світ на узвишші» (2019).
Ліричний герой його творів — цілеспрямований та впевнений, захищає українську національну ідентичність.
Окрім поезії, виступає як виконавець власних пісень у жанрі співаної поезії та популярної музики. Автор музичних альбомів «Магія Львова» (2022), «Хвилі щастя».
Громадська діяльність Очолює Львівську обласну організацію НСПУ (з листопада 2020).
Відзнаки Дипломант першого українського фестивалю «Червона рута» (Чернівці, 1989). Заслужений діяч мистецтв України (2017). Лауреат Премії імені Героя України Степана Бандери (2018, у номінації «Громадська діяльність»). Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2020).
Примітки
Посилання Дяк Олесь / Л. Й. Різник // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Режим доступу : https://esu.com.ua/article-19740. – Останнє поновлення : 2017.
Література Сторінки 289—290. Яців Р. «Днів моїх неспокій» // За вільну Україну. 1992, 11 лют.; Якубовська М. У дзеркалі слова. Л., 2005.