Антоніс ван Дейк (; , Антверпен— 9 грудня 1641, Лондон) — фламандський живописець і графік епохи бароко. Придворний художник короля Англії Карла I. Майстер парадного аристократичного портрета, створив новий канон зображення англійської знаті. Працював також в жанрах релігійного і міфологічного живопису. Автор серії гравюр-портретів Іконографія.
Походження Антоніс Ван Дейк народився 22 березня 1599 року в Антверпені, в заможній родині. Його батько торгував шовком. Мати займалася вихованням дванадцятьох дітей .Антоніс був сьомою дитиною. Хрещений в Антверпенському кафедральному соборі.
Здобув добру освіту. Володів фламандською, італійською, англійською, іспанською мовами.
Талант
Мати Антоніса померла у 1607 році. Батько віддав дочок у пансіон, а сина відправив на навчання до художньої майстерні. Першим вчителем Ван Дейка став Гендрік ван Бален (1575—1632). Ван Баден був у Італії, де вивчав твори Тіціана і товаришував з його учнем— Якопо Пальмою Молодшим.
Здібності Ван Дейка стали відомі в Антверпені. Його роботи привернули увагу Яна Брейгеля Молодшого, який представив юного художника Пітеру Паулю Рубенсу і той візьме Антоніса до своєї майстерні. Рубенс мав багато замовлень, і залучав учнів до роботи над полотнами. Квіти на його картинах виконували одні, пейзажі-другі, тварин малювали треті.
Здібний Антоніс вже в 14–15 років виконував самостійні роботи. Вміння в зображенні облич визначили його подальшу спеціалізацію як портретиста.
Рубенс високо цінував здібності Ван Дейка. Надалі їхні творчі шляхи розійшлися: Рубенс буде займатись декором церков, міфологічними та релігійними картинами. Ван Дейк спеціалізувався переважно на портретному жанрі, хоча продовжував створювати твори на релігійні та міфологічні сюжети. У 1621 році Ван Дейк написав портрет Ізабелли Брант, першої дружини Рубенса. Замовлення було зроблено самим Рубенсом. На портреті вона зображена в розкішному чорному вбранні з мереживним коміром. Ван Дейк передав її образ як гостинної господині будинку Рубенса. Портрет відрізняється від раннього портрета Ізабелли пензля Рубенса композицією та трактуванням образу.
Після смерті Рубенса в описі його майна зафіксовано одинадцять картин авторства Ван Дейка.
Перша поїздка до Лондона В 1620 році Ван Дейк привернув увагу англійських колекціонерів. 17 липня 1620 року агент графа Арундела повідомив у листі в Лондон: «Ван Дейк все ще мешкає в будинку Рубенса. А його картини починають цінувати так, як і твори вчителя. Йому 21 рік, він син заможних батьків. Тому зараз його надзвичайно важко перехопити для нас …»
Англійці врешті-решт перехоплять Ван Дейка і він приїде у Лондон. А портрети графа Арундела намалюють і Рубенс, і Ван Дейк, тільки в різні роки.
Особа Ван Дейка Першим біографом Ван Дейка став італійський історіограф Джованні Беллорі (1613—1696). Він описав перебування Ван Дейка у Генуї. У Беллорі читаємо: «Його молодість йшла напару з амбітністю. Якщо довіряти автопортретам, то він красень і денді. А яку душу сховав він за оболонкою, сказати не вдасться.»
За свідченнями сучасників, Ван Дейк був невисокого росту. Біографи описували його як амбітну і замкнену людину. Тим не менше Антоніс полюбляв веселощі, придворний спосіб життя, великі гроші, мав екіпажі та слуг, не цурався коханок. На автопортретах він робив себе вищим на зріст, елегантним і витонченим. Сучасники відзначали високу швидкість його роботи. За декілька днів він встигав завершити новий портрет чи картину.
Італійський період Ван Дейка Після недовгого перебування у Англії, Ван Дейк вирушив в Італію. Ван Дейк оселився в Генуезькій республіці, хоча працював у Венеції, Мантуї, Турині, один рік перебував у Сицилії. Генуї мала тісні торговельні зв'язки з Антверпеном. Основними замовниками Ван Дейка в Генуї були представники аристократичних родин. Для них він створив парадні портрети, що стали зразком нового типу аристократичного портрета.
До приїзду Ван Дейка в Генуї не було сформованої портретної школи на відміну від Венеції чи Феррари. Ван Дейк став провідним портретистом міста, виконавши замовлення для місцевої аристократії.
Італійський період став важливим етапом у розвитку майстерності Ван Дейка. У Римі він створив портрет кардинала Гвідо Бентівольо (палаццо Пітті, Флоренція). Кардинал був дипломатом і вченим. На портреті стриманий, мужній і тямущий вчений сидить спокійно і вільно. Щось відволікло його від документа, що в руці. Художник зосередився на передачі інтелекту і гідності моделі. Портрет вважається одним з найкращих зразків парадного портрета епохи бароко.
Портретному стилю Ван Дейка італійського періоду властива ідеалізація моделей. Художник створював образ аристократа, наділяючи портретованого елегантністю, стриманістю і шляхетністю. Цей підхід відповідав вимогам замовників і традиції парадного портрета епохи бароко. Упродовж 1621-1627 років Ван Дейк виконав в Генуї серію портретів місцевої знаті. Серед них «Портрет Катерини Дураццо», «Портрет маркізи Бальбіані», «Портрет Джероніми Спіноли-Доріа», «Портрет Паоліни Адорно». Ці твори стали зразком аристократичного портрета XVII століття і вплинули на розвиток європейського портретного живопису. Після продажу генуезьких колекцій у XVIII -XIX ст. портрети Ван Дейка потрапили до найбільших музеїв світу.
Методи праці
Техніку роботи Ван Дейка над портретами описав його сучасник Еберхард Ябах. Ці свідчення навів французький художник Роже де Піль. За цим описом позування тривало одну годину. Початок і закінчення тої години відбивали дзвоники годинника. Ван Дейк виконував на папері детальний малюнок обличчя та пози пастелями та графітом. Його переносили на полотно. П'ять або шість помічників малювали одяг, руки і фон. Для достовірності використовували натурників, яких одягали в костюми замовників. На другому завершальному сеансі Ван Дейк особисто допрацьовував обличчя, коригував деталі, та об'єднував роботу помічників в одне ціле.
Така організація праці дозволяла майстерні виконувати велику кількість замовлень у стислі терміни. Метод поєднував розподіл праці з авторським контролем Ван Дейка на ключових етапах.
За свідченнями Беллорі Ван Дейк працював багато і без перерви. В дні створення портрету, починав вдосвіта. Щоб не переривати процес, художник іноді обідав разом з замовником у майстерні. Беллорі зазначав, що атмосфера в домі була привітною, що заохочувало аристократію до позування.Після обіду майстер брався за інший портрет, а до першого повертався після підсихання фарб. Під час роботи над історичними композиціями, обов'язково планував обсяг завдань на день. І лише виконавши заплановане, завершував роботу.
«Іконографія Ван Дейка» На початку 1630-х років ван Дейк започаткував серію гравірованих портретів відомих сучасників. Причиною звернення до графіки стала потреба зафіксувати портрети багатьох осіб в стислі терміни. Для цього Ван Дейк звернувся до техніки офорта. До переліку обраних потрапили художники, поети, державні діячі, музиканти. Проєкт отримав назву «Іконографія Ван Дейка», а кількість аркушів — ста дев'яноста. Не всі офорти зробив власноруч Ван Дейк, їх допрацьовували інші гравери. Але ті, що зробив Ван Дейк, увійшли у золоту скарбницю офортів Західної Європи (гравер Лукас Форстерманс Старий, художники Ян Снеллінкс і Йоост де Момпер Молодший та інші)."Іконографія Ван Дейка" була оприлюднена у 1636–1641 роках в Антверпені. Мідні дошки серії зберігається в музеї Лувр.
Роки у Лондоні
В Лондоні він обслуговує короля і королівський двір. До будинку, де оселили художника, прибудували приміщення з ходом. І король мав змогу приходити, коли заманеться і зникати. Ван Дейк малював портрети короля і родини, дітей короля, майже всю лондонську верхівку. Тільки портретів короля нарахували одинадцять, і всі різні за композицією. Але король завжди елегантний, стрункий і величний («Король Карл | на полюванні», Лувр, Париж).
Ван Дейк виробив свій шаблон і постійно варіював його. Порівняння портретів Роберта Річа і Томаса Челонера доводить це швидко: подібні і поза, і поворот голови, і сам погляд. Варіації починаються одразу: у розмірах полотна, в жестах рук, в одязі, в наяності чи відсутності зброї, порожнім або заповненим тлом. І
Досить приємно дивитись на портрети дітей. Якось забуваєш, що то міс Амалія чи принцеса Доротея(«Портрет Філадельфії та Елізабет Уортон», Петербург, "Діти короля Карла|", Якутськ). Здається, що лестощі і компліменти набридали і терплячому Ван Дейку. І не робив цього («Подвійний портрет придворних дам Анни Далькіт та Анни Керк», Петербург).
Підрахували, що в Лондоні Ван Дейк намалював 350 портретів. Король зробив його лицарем (дворянином), він отримав особливу платню і став «головним і постійним художником Його Величності».
Одруження У 1639 році Ван Дейк одружився з Мері Ратвен, фрейліною королеви. На той час художнику було 40 років. До цього Ван Дейк мав тривалі стосунки з Маргарет Лемон, яка була його моделлю. Її портрет Маргарет зберігається у Королівській колекції Великої Британії. На відміну від парадних портретів аристократок, портрет Маргарет виконаний в камерному форматі, без ефектної пози, розкішної сукні чи палацових інтер'єрів. Лемон позувала Ван Дейку для кількох картин.
Антоніс побрався з Мері Ратвен, фрейліною королеви Англії. Далися взнаки перевтоми весільних свят та надмірної праці. Ван Дейк хворів. Великою спокусою стала і звістка від короля Іспанії стати головним художником Антверпена (що належав тоді Іспанії).
Замість спочинку і лікування Антоніс поїхав до Парижу намагаючись отримати багате замовлення. Замовлення передали іншому. Зовсім хворий Ван Дейк повернувся у Лондон до вагітної дружини. Заметушився навіть король, але хворому не ставало краще.
Збереглися плітки того часу. Начебто Ван Дейк наполегливо займався алхімією в безсилому бажанні перетворити малоцінні речі на золото — і отруївся.
Смерть Ні ліки, ні лікарі не допомагали. Дружина народила дочку 4 грудня 1641 року, а смерть прийшла до Ван Дейка 9 грудня.
Посмертна слава Слава Ван Дейка не зменшувалася з роками і століттями. Когось забували і відкривали наново. Але Дейка почали цінувати після смерті. І саме цей вчитель Ян Брейгель продав його портрети за 10.000 м дол. Ім'я Ван Дейка відоме, прізвищ замовників ніхто не знає.
Бережуть і портрети Антоніса на тонких дошках. З роками дошки зіпсувалися. Аби вберегти портрети, дошки зістругують, а тонкий шар вандейкового живопису переносять на нове полотно та вкривають лаком. Бо це дарує творам нове життя.
Друкують багато альбомів з його творами. Ім'я Ван Дейка носить кратер на планеті Меркурій.
Окремі роботи Докладніше:
Портрет невідомої з віолою да гамба Портрет однорукого художника Мартина Рейкарта
Див. також Вуса в стилі Вандайк Жан де Рейн Фламандське бароко Антверпенська школа Ораціо Джентілескі Пітер Лелі Теодор Буєрманс Живопис фламандського бароко 8205 ван Дейк - астероїд, названий на честь живописця.
Примітки
Посилання
Браун К."Ван Дейк", 1987, (пер. з англ.,рос). Варшавская М. Я."Ван Дейк. Картины в Эрмитаже, Л, 1963,(рос).
Ван Дейк Антон (Антонис)// © Большая Российская Энциклопедия (БРЭ) Каптерева Т. Ван Дейк, Антонис (Van Dijck, Antonis) // Энциклопедия европейского искусства: Живопись. Скульптура. Графика