Євге́ній Васи́льович Ку́чма (13 лютого 1976 — 10 вересня 2024) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час відсічі російському вторгненню в Україну.
Життєпис Євгеній Кучма народився 13 лютого 1976 року в місті Київ. Проживав у Святошинському районі столиці.
У 1991 році закінчив середню загальноосвітню школу № 76 (нині ліцей) у Києві. Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища ОП «КИСПО», яке закінчив у 1992 році.
З 1994 по 1996 роки проходив строкову службу в 24-й окремій авіаційній ескадрильї Державної прикордонної служби України, в місті Одеса. Отримав звання молодшого сержанта, обіймав посади стрільця, заступника командира взводу та командира відділення. Був нагороджений відзнаками «100 виходів на державний кордон» та «Старший прикордонного наряду».
Після завершення строкової служби працював у сфері обслуговування та ремонту автомобілів, а також займався підприємницькою діяльністю, спеціалізуючись на продажу автозапчастин.
Військова служба під час російсько-української війни У перші дні повномасштабного російського вторгнення, на початку березня 2022 року, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Став старшим стрільцем-оператором у складі 23-го окремого стрілецького батальйону.
Після звільнення Київщини брав участь у зачистці деокупованих територій, зокрема в селі Забуччя. У складі підрозділу виконував бойові завдання на Донеччині — у районах населених пунктів Новомихайлівка, Золота Нива та Торське.
27 лютого 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині отримав серйозну травму кисті. Унаслідок поранення йому було встановлено пластину, а функціональність пальців правої руки значно знизилася. Попри це, Євгеній не залишив службу й продовжив захищати Україну.
Євгеній завжди беззаперечно виконував бойові накази, проявляючи мужність і відданість своїй справі. Він особисто допомагав евакуйовувати поранених та загиблих бійців із поля бою, що ще більше зміцнило повагу побратимів до нього.
У 2024 році він п’ять місяців поспіль безпосередньо стримував щоденні штурмові дії противника на своїй позиції в населеному пункті Торське. Позиція розташовувалася на близькій відстані до ворога та була однією з найнебезпечніших ділянок фронту. Завдяки мужності й самовідданості Євгенія та його побратимів ворог так і не зміг її захопити. Воїн неодноразово брав участь у надскладних оборонних операціях батальйону та численних контактних боях, знищував ворожі розвідувальні групи, підтримував побратимів і був справжнім прикладом незламності.
Його характеризували як енергійного, позитивного, завжди готового підтримати й допомогти.
Загинув 10 вересня 2024 року біля села Торське, Донецької області, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, унаслідок ворожого скиду з FPV-дрона «камікадзе».
17 вересня 2024 року Євгенія поховали з усіма військовими почестями на ділянці почесних поховань Берковецького кладовища в місті Києві.
Особистість і пам'ять
Євгеній був душею компанії, його любили за доброту, щедрість і вміння підтримати у найважчі моменти. Завжди цінував дружбу, вірив у краще майбутнє та любив Україну понад усе.
У захисника залишилися дружина Наталія та син Владислав.
Нагороди
Нагороджений медалями «За Стійкість», «Честь. Слава. Держава.», нагрудним знаком «Ветеран Війни».
Указом Президента України № 28/2025 нагороджений Орденом «За Мужність» 3 ступеня (посмертно).
Джерела УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 28/2025 / Про відзначення державними нагородами України Публікація про втрату на Facebook сторінці батальйонуhttps://www.facebook.com/share/p/164tY31LEd/ Публікація на сайті Київської Міської Державної Адміністрації Публікація в Книзі шани та вдячності на сайті ліцею №76 ім. Олеся Гончара Публакація на сайті Меморіал платформа пам'яті Публікація на сайті Новинного ЗМІ "Українська Правда"
Примітки