Ø, ø — літера розширеної латинської абетки, що використовується в скандинавських мовах (данській, норвезькій, фарерській, давньошведській, давньоісландській), а також південносаамській мові. Позначає голосний звук — огублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення [ø] або огублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення [œ]. У мовах, що використовують латинський алфавіт, але не мають цієї літери, записується поєднанням літер ое або літерою ö. У Міжнародному фонетичному алфавіті символ Ø використовується для позначення огубленого голосного звука переднього ряду високо-середнього піднесення /ø/.
Назва О з косою рискою () О з рискою ()
Мови МоваМФАПриміткиданська /ø/ [œ] — алофон /ø/; [ø] пом'якшує попередній приголосний, [œ] — не пом'якшує. давньоісландська /øː/ на письмі — Œ / Ǿ; згодом злилася з Æ /ɛː/.давньошведська /ø/ у сучасній шведській відповідає літері ö.норвезька /ø/ [œ] — алофон /ø/.фарерська /ø/ [œ] — алофон /ø/.південносаамська /o/, /oe/ дифтонги yø [yo], øø [oe].
Джерела
Robert Bringhurst (2002). The Elements of Typographic Style, pp. 270, 284. For typographic reference to «slashed o».