Премія Ганса і Софі Шолль (Geschwister-Scholl-Preis) — літературна премія, яка щорічно присуджується баварським відділенням Товариства німецьких книгарів і містом Мюнхен. Щороку вшановують книгу, яка «показує інтелектуальну незалежність і підтримує громадянську свободу, моральну, інтелектуальну та естетичну мужність і яка дає важливий імпульс сучасному усвідомленню відповідальності».
Премія названа на честь Софі та Ганса Шоллів, яких спільно називають Geschwister Scholl («брат і сестра Шоллі»). Преміальний фонд становить 10 000 євро і церемонія проходить в Університеті Людвіга-Максиміліана в Мюнхені.
Лауреати
1980: Рольф Гохгут: Кохання в Німеччині 1981: Райнер Кунце: Про власну надію 1982: Франц Фюман: Падіння ангела 1983: Вальтер Діркс: Чи був я лівим божевільним? 1984: Анна Розмус: Опір і переслідування 1985: Юрґен Габермас: Нова складність 1986: Корделія Едвардсон: Обпалена дитина шукає вогонь 1987: Кріста Вольф: Падіння 1988: Ґрета Вайль: Викуп за наречену 1989: Гельмут Джеймс граф фон Мольтке: Листи до Фреї 1939—1945 (посмертно) 1990: Леа Рош / Ебергард Якель: Смерть — майстер з Німеччини 1991: Жорж-Артюр Ґольдшмідт: Виокремлення 1992: Барбара Дістель / Вольфґанґ Бенц (упор.): Буклет Дахау № 7 " Солідарність і опір 1993: Вольфґанґ Софскі: "Орден терору — концентраційний табір 1994: Геріберт Прантль: Німеччина, яку легко запалити — Розслідування проти боннської політики 1995: Віктор Клемперер: Я буду свідком до останнього. Щоденники 1933—1945 (посмертно) 1996: Ганс Дайхманн: Предмети 1997: Ернст Клее: Аушвіц, нацистська медицина та її жертви 1998: Саул Фрідлендер: Третій Рейх і євреї 1999: Петер Ґей: « Моє німецьке питання» (вперше опублікована як « Моє німецьке питання: дорослішання в нацистському Берліні», 1998, автобіографія) 2000: Гелен Гольцман: Ця дитина буде жити (посмертно) 2001: Арно Ґрюн: Чужий у нас 2002: Рауль Гільберг: Джерела Голокосту 2003: Марк Розман: У беззахисну мить. Жінка виживає в підпіллі 2004: Соазіґ Аарон: Клара НІ 2005: Неджла Келек: Іноземна наречена 2006: Михаїл Себастіан: Сповнений жаху, але не відчаю (посмертно) 2007: Анна Політковська: Російський щоденник (посмертно) 2008: Давид Гроссман: Влада виправляти. Про політику і літературу 2009: Роберто Савіано: Протилежність смерті 2010: Йоахім Ґаук: Зима влітку — весна восени: Спогади 2011: Ляо Іву: За пісню і сто пісень. Свідчення з китайських в'язниць. (англ. For a song and one hundred songs: a poet's journey through a Chinese prison.) . 2012: Андреас Гюкеле / Юрґен Демерс: Як голосно я буду кричати ще довго? Школа Оденвальд і сексуальне насильство 2013: Отто Дов Кулька: Пейзажі мегаполісу смерті. Аушвіц і межі пам'яті та уяви. (англ. Landscapes of the metropolis of death: reflections on memory and imagination) . 2014: Гленн Ґрінвальд: Немає місця, щоб сховатися. 2015: Ахілле Мбембе: Критика чорного розуму. 2016: Гаранс Ле Кайн: Операція "Сезар. 2017: Гішам Матар: Повернення 2018: Ґьотц Алі: Європа проти євреїв. 1880-1945 2019: Ахмет Алтан: Я більше ніколи не побачу світу. Тексти з в'язниці 2020: Діна Найєрі: Невдячна біженка 2022: Андрій Курков: Щоденник вторгнення. 2023: Девід Ван Рейбрук: " Революція. Індонезія і виникнення сучасного світу 2024: Катерина Гордєєва: Візьми мій біль. Історії з війни
Примітки
Посилання
Geschwister-Scholl-Preis «Geschwister-Scholl-Preis für Neclá Kelek» , Netzeitung, 29 вересня 2005