Філадельфійська історія () — чорно-біла романтична комедія, знята американським режисером Джорджем К'юкором. Екранізація однойменної п'єси . Вважається своєрідним зразком жанру комедії про відновлення шлюбу.

У 1956 році режисер зняв другу екранізацію фільму, але вже в жанрі музичної комедії «Вище товариство» з Грейс Келлі, Френком Сінатрою, Бінгом Кросбі та Луї Армстронгом.

У 1995 році фільм був внесений до Національного реєстру фільмів, що мають «культурне, історичне або естетичне значення».

Сюжет Жінка з вищого товариства Філадельфії, сильної вдачі, Трейсі Лорд (Кетрін Гепберн) недовго утримувала свого першого чоловіка, плейбоя Декстера Гейвена (Кері Ґрант). Через два роки вона збирається вдруге вийти заміж за відомого бізнесмена-новобагатька (), що дуже зацікавило журнал «Шпигун», якому Декстер обіцяє необхідні сюжети для двох репортерів, журналіста Маколея Коннора (Джеймс Стюарт) та фотографа Ліз Імбрі ().

Ролі виконують Кері Ґрант — Сі. Кей. Декстер Гейвен Кетрін Гепберн — Трейсі Лорд Джеймс Стюарт — Маколей «Майк» Коннор  — Елізабет «Ліз» Імбрі  — Джордж Кіттредж Роланд Янг — Вільям Кю. Трейсі (дядько Віллі)

Навколо фільму Фільм був знятий за вісім тижнів і мав дуже мало дублів. Кері Грант вимагав найвищої зарплати — 137 000 доларів США, величезної суми на той час (еквівалент до 2860325 доларів США в доларах 2020 року). Однак, як виявилося, він пожертвував увесь свій заробіток Британському фондові допомоги війні. Фільм демонструвався у протягом 6 тижнів, побивши попередні рекорди відвідуваності, встановлені в 1937 році Діснеєм мультфільмом «Білосніжка та семеро гномів» (1937). Лише в цьому одному місці фільм зібрав понад 600 000 доларів. Дві пісні, використані у фільмі («Над веселкою» і «Татуйована леді Лідія»), були написані на музику Гарольда Арлена та слова , прем'єри яких відбулися у фільмах компанії MGM 1939 року («Чарівник країни Оз» (1939) та «У цирку» (1939)).

Нагороди Премія «Оскар» Академії кінематографічних мистецтв і наук (США): за найкращу чоловічу роль — Джеймс Стюарт Премія Товариства кінокритиків Нью-Йорка:  — Кетрін Гепберн

Примітки

Посилання (24.02.2025)