Анва́р Марасу́лович Кучка́ров (, кишлак Беш-Арик Туркестанського генерал-губернаторства, тепер Зангіатинського району Ташкентської області, Узбекистан — , місто Ташкент, Узбекистан) — радянський узбецький діяч, дипломат, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР 3—5-го та 7—8-го скликань. На XI, XII, XVII та XVIII з'їздах Комуністичної партії Узбекистану обирався членом Центрального комітету КП Узбекистану, на XV з'їзді Комуністичної партії Узбекистану обраний членом Ревізійної комісії КП Узбекистану.

Життєпис Народився в родині селянина-бідняка.

У 1928 році закінчив семирічну школу та вступив до Ташкентського сільськогосподарського технікуму. Після закінчення 3-го курсу (у зв'язку з переїздом технікуму до міста Самарканда) вступив до Ташкентського педагогічного училища імені Леніна, яке закінчив у 1937 році. У роки навчання в педагогічному училищі обирався в 1935—1937 роках головою профкому училища.

У 1937—1940 роках — звільнений секретар комітету комсомолу в Ташкентському педагогічному училищі імені Леніна. Неодноразово обирався членом пленуму та бюро Сталінського районного комітету ЛКСМ Узбекистану міста Ташкента.

Одночасно з 1937 до 1941 року працював викладачем Ташкентського педагогічного училища імені Леніна.

У 1938 році вступив на денне відділення історичного факультету Ташкентського державного педагогічного інституту та закінчив його 1 липня 1941 року.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940—1941 роках — секретар первинної партійної організації в Ташкентському педагогічному училищі імені Леніна.

З грудня 1941 до липня 1942 року працював інструктором організаційного відділу Ташкентського міського комітету КП(б) Узбекистану.

2 вересня 1942 — 1943 року — секретар ЦК КП(б) Узбекистану.

У 1942—1944 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві. Після закінчення ВПШ продовжив навчання на дипломатичних курсах, створених при ВПШ при ЦК ВКП(б). Рішенням ЦК ВКП(б) та наказом по Наркомату закордонних справ СРСР від 2 вересня 1944 року був відряджений на роботу до Наркомату закордонних справ Узбецької РСР.

З жовтня 1944 до 15 жовтня 1945 працював старшим референтом-помічником Наркомату закордонних справ Узбецької РСР.

У жовтні 1945 року відряджений на роботу до Афганістану як аташе Посольства СРСР у дипломатичному ранзі 3-го секретаря, де працював до лютого 1947 року. Після закінчення терміну закордонного відрядження направлений на роботу в Міністерство закордонних справ Узбецької РСР.

З березня до грудня 1947 року працював відповідальним референтом та в.о. завідувача протокольно-консульського відділу Міністерства закордонних справ Узбецької РСР.

У грудні 1947 — жовтні 1950 року — секретар з пропаганди та агітації Бухарського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У жовтні 1950 — листопаді 1951 року — завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б) Узбекистану.

У листопаді 1951 — квітні 1953 року — заступник голови Ради міністрів та міністр закордонних справ Узбецької РСР.

У квітні 1953 — листопаді 1957 року — міністр культури Узбецької РСР.

Одночасно в 1955 році обраний членом виконкому та до 1961 року був віцепрезидентом Товариства дружби «СРСР-Цейлон».

У листопаді 1957 — липні 1961 року — секретар Бухарського обласного комітету КП Узбекистану.

2 липня 1961 — 19 лютого 1966 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Того.

10 серпня 1963 — 4 травня 1966 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Дагомеї (Беніні) (за сумісництвом).

3 травня 1966 — 15 січня 1970 року — міністр освіти Узбецької РСР.

16 січня 1970 — 15 червня 1973 року — міністр культури Узбецької РСР.

15 червня 1973 — 31 грудня 1980 року — заступник міністра закордонних справ Узбецької РСР. З 1973 до 1981 року був членом Президії Узбецького Товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами.

З січня 1981 року — головний радник Міністерства закордонних справ Узбецької РСР.

Потім — персональний пенсіонер у Ташкенті.

Помер 22 грудня 1996 року в Ташкенті.

Родина Дружина — Хатіра Абідівна Кучкарова.

Діти — сини Тахір (нар. 1946), Захірджан (нар. 1957), дочка Насіба (у шлюбі Ібрагімова), вчителька математики.

Нагороди орден Жовтневої Революції (9.09.1971) орден Трудового Червоного Прапора (16.01.1950) орден «Знак Пошани» (11.01.1957) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (8.05.1946) медаль «За трудову доблесть» (30.08.1960) медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (8.04.1970) Ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (25.04.1975) Ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1985) Значок «25 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Почесні грамоти Президії Верховної Ради Узбецької РСР (9.01.1959, 16.12.1966) Ювілейні почесні грамоти ЦК Компартії Узбекистану, Президії Верховної Ради Узбецької РСР та Ради Міністрів республіки (1974, 1984) Почесна грамота ЦК ВЛКСМ у зв'язку із 50-річчям ВЛКСМ Почесні грамоти ЦК ЛКСМ Узбекистану (у зв'язку із 50-, 60- та 70-річчям від дня народження) Заслужений працівник культури Узбецької РСР (.12.1976) Відмінник народної освіти Узбецької РСР Відмінник народної освіти Казахської РСР Надзвичайний та повноважний посол (1961)

Примітки

Джерела Кучкаров Анвар Марасулович