Хавінсон Володимир Хацкелевич

Володимир Хацкелевич Хавінсон  — радянський і російський геронтолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент РАМН (2000), академік РАН (2022), заслужений діяч науки РФ (2007), іноземний член (академік) АМН України, директор Санкт-Петербурзького інституту біорегуляції та геронтології СЗО РАМН (з 1992 року), віце-президент Геронтологічного товариства РАН, завідувач кафедри геронтології та геріатрії Північно-Західного державного медичного університету ім. І. І. Мечникова, полковник медичної служби у відставці..

Основні напрями наукової діяльності — геронтологія, біохімія, імунологія. Технології антивікової медицини; розробка нових класів пептидних біорегуляторів.

Автор тималину, препарату з недоведеною ефективністю. У науковому середовищі Володимира Хавінсона звинувачували у присвоєнні незаслужених звань, а також критикували за відсутність переконливих клінічних випробувань, які б показували безпеку та ефективність розроблених ним «пептидів». Член Товариства фахівців доказової медицини (президент у 2008—2017 роках, віце-президент з 2017 року) автор монографій про доказову медицину та епідеміологію доктор медичних наук професор Василь Власов назвав механізм їхньої роботи «фантастичною гіпотезою» .

Російські ЗМІ називали Володимира Хавінсона «особистим геронтологом Путіна».

Біографія Народився в родині офіцера Хацкеля Хаїмовича Хавінсона та Ганни Яківни Хавінсон у Котбусі (НДР). Закінчивши п'ять класів Мінської загальноосвітньої школи № 6, у 1959 році вступив до Мінського суворовського військового училища, яке закінчив у 1965 році із золотою медаллю. У 1964 став чемпіоном Мінська з боксу, а в 1965 завоював титул чемпіона Білорусії з легкої атлетики. У 1965 році вступив до Військово-медичної академії імені Кірова (Ленінград), після закінчення якої у 1971 році отримав диплом військового лікаря.

З 1971 по 1977 рік перебував на військовій службі в Забайкальському та Ленінградському військових округах. З 1975 займався геронтологічними розробками в Ленінграді на замовлення Міністерства оборони СРСР. 1977 року був призначений на посаду старшого ординатора у Військово-медичній академії. У 1978 захистив кандидатську дисертацію, а в 1987 докторську дисертацію у формі наукової доповіді.

1982 року став молодшим науковим співробітником, 1985 року — старшим науковим співробітником академії.

1988 року очолив науково-дослідну лабораторію біорегуляторів.

1989 року створив Державний медико-біологічний науково-виробничий комплекс «Цитомед», який очолював на посаді генерального директора до 1992 року.

У 1992 році професор заснував Інститут біорегуляції та геронтології і з того часу був його директором.

У 2001 році Санкт-Петербурзький інститут біорегуляції та геронтології увійшов до складу Північно-Західного відділення Російської академії медичних наук.

У 1994 був обраний віцепрезидентом Геронтологічного товариства Російської академії наук, а в 1996 став членом Італійської академії економіки і соціальних наук і Російської академії природничих наук .

У 2000 році виступив ініціатором та очолив організаційну роботу щодо введення нової спеціальності: 14.01.30 — «Геронтологія та геріатрія» (медичні та біологічні науки) до «Номенклатури спеціальностей» науковців Вищої атестаційної комісії Мінобрнауки Росії. У 2001 році відповідно до указу Вищої атестаційної комісії було засновано дисертаційну раду (Д 601.001.01).

2003 року став членом Президії Північно-Західного відділення РАМН.

З 2002 по 2004 рік обіймав посаду професора кафедри геронтології та геріатрії Санкт-Петербурзької медичної академії післядипломної освіти МОЗ Росії.

У 2006 році Хавінсон був включений до експертної ради ВАК Мінобрнауки Росії з медичних наук (секція з терапевтичних спеціальностей).

У 2007 році був призначений головним спеціалістом із геронтології та геріатрії Комітету з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга.

З 2007 року був головним науковим співробітником, керівником пептидного регулювання старіння Інституту фізіології ім. І. П. Павлова РАН.

Був членом редколегій та редакційних рад різних журналів: «Успіхи геронтології» (Санкт-Петербург), «Бюлетень експериментальної біології та медицини» (Москва), «Клінічна геронтологія» (Москва), «Цитокіни та запалення» (Санкт-Петербург), «Geronto-Geriatric» (Мексика), «Вісник Геронтологічного товариства Російської академії наук» (Санкт-Петербург), «Медичний академічний журнал» (Санкт-Петербург), «Neuroendocrinology Letters» (Стокгольм).

У 2007 році був обраний головою секції біології у Європейському регіональному відділенні Міжнародної асоціації геронтології та геріатрії.

У 2011 році був обраний президентом Європейського регіонального відділення Міжнародної асоціації геронтології та геріатрії .

Помер 5 січня 2024 року на 78-му році життя у Санкт-Петербурзі. Похований на Смоленському цвинтарі.

Бібліографія Автор понад 800 наукових публікацій, у тому числі 30 монографій (дві монографії було опубліковано у Швеції та Швейцарії), 205 патентів у галузі геронтології, біотехнології, імунології (у тому числі 90 міжнародних патентів у США, Канаді, Швейцарії, Австралії, Японії та країнах Європи).

Під його керівництвом підготовлено та захищено 64 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук.

Vladimir Kh. Khavinson. Peptides and Ageing. // Neuroendocrinology Letters. — Vol. 23, Suppl. 3, Special Issue. — 2002. — 144 p. Khavinson V.Kh., Malinin V.V. Gerontological Aspects of Genome Peptide Regulation. // Basel (Switzerland): Karger AG. — 2005. — 104 p. Khavinson V.Kh. Peptidergic regulation of ageing. // SPb.: Humanistica. — 2009. — 48 p. Khavinson V.Kh., Morozov V.G., Anisimov V.N. Experimental Studies of the Pineal Gland Preparation Epithalamin. // The Pineal Gland and Cancer. — Bartsch C., Bartsch H., Blask D. E., Cardinali D. P., Hrushesky W. J. M., Mecke D. (Eds.) — Springer-Verlag, Berlin, Heidelberg. — 2001. — P. 294—306. Vladimir N. Anisimov, Vladimir Kh. Khavinson. Small Peptide-associated Modulation of Aging and Longevity. // Modulating Aging and Longevity. — Kluwer Academic Publishers (Printed in Great Britain) — Suresh I.S. Rattan (ed.). — 2003. — P. 279—301. Vladimir N. Anisimov, Vladimir Kh. Khavinson. Pineal Peptides as Modulators of Aging. // Aging Interventions and Therapies. — World Scientific. — Suresh I.S. Rattan (ed.). — 2005. — P. 127—146. Khavinson V.Kh., Mikhailova O.N. Health and Aging in Russia. // Global Health and Global Aging. / (ed. by Mary Robinson et al.); foreword by Robert Butler. — 1st ed. — 2007. — P. 226—237. Khavinson V.Kh., Neroev V.V., Trofimova S.V., Osokina Yu.Yu. Unique method for restoration of retinal functions in case of different diseases. // SPb. — 2011. — 32 p.

Нагороди та звання Почесний винахідник Російської федерації (1988) Премія Ради Міністрів СРСР (1990), «за розробку та впровадження нових високоефективних біорегуляторів пептидів у медичній та ветеринарній медицині» Премія імені К. М. Бикова АН СРСР (1991), присуджена за монографію «Резистентність, стрес, регуляція», у співпраці Ветеран Збройних сил Російської федерації (1993) Державна наукова стипендія для видатних вчених (Президія РАН, 1994, 1997) Пам'ятна медаль ім. лауреата Нобелівської премії П. Капиці «Автору наукового відкриття» (1996) Член-кореспондент Російської академії медичних наук за спеціальністю «Геронтологія та геріатрія» (у Північно -Західному відділі Рамса, 2000), потім член-кореспондент РАН, із 2 червня 2022 року був академіком РАН Державна наукова стипендія для видатних вчених Росії була нагороджена Президією Російської академії наук у 1994 та 1997 роках. Премія імені Т. И. Ярошевського (2002) Премія Національної академії медичних наук України (2002) Лауреат Національної академії медичних наук України (2003) Срібна медаль П. Ерліх «Для видатних досягнень у галузі профілактичної та соціальної медицини» (Європейська академія природничих наук, 2006), нагороджений Європейською академією природничих наук за видатні досягнення у профілактичній та соціальній медицині Диплом Державної думи Російської федерації для найкращого проекту, представленого на економічному форумі, (2007) «Заслужений діяч науки Російської Федерації» (2007) Премія Національної академії наук України (2010) Іноземний член Национальной академии медицинских наук Украины (по специальности геронтология), 2011 Орден Дружби (26 жовтня 2016) — за великий внесок у розвиток медичної допомоги, медичної науки та багаторічної сумлінної роботи Орден Пошани (2022) 10 медалей и 4 почётных знака СССР и РФ и 6 медалей ВДНГ СРСР.

Примітки

Посилання Офіційний сайт Міжнародний сайт KHAVINSON PEPTIDES®

Хавінсон Володимир Хацкелевич // Офіційний Інтернет-сайт Санкт-Петербурзького інституту біорегуляції та геронтології