Дружина Потіфара — фігура в єврейській Біблії та Корані. Вона була дружиною Потіфара, начальника гвардії фараона за часів Якова та його дванадцяти синів. За Книгою Буття, вона навмисне звинуватила Йосипа в спробі зґвалтування після того, як він відмовився від її сексуальних домагань, що призвело до його ув'язнення.

У книзі Буття їй не вказано ім'я, але у єврейських джерелах пізнішого середньовіччя та в ісламській традиції вона ідентифікована як Зулейха ( zoo-LAY-kah; ; ). Історія Юсуфа і Зулейхи є популярною в ісламській літературі.

У Книзі Буття Біблія (Буття 39:5–20) розповідає про її ставлення до Йосипа, раба її чоловіка Потіфара:

У Корані Дружина Потіфара, як і сам Потіфар, прямо не згадуються у Корані, хоча йдеться про намісника (араб. العزيز al-azīz) і його дружину. Книга описує її ставлення до Юсуфа так:

Інтерпретація

У єврейських джерелах Сефер га-Яшар додає ще більше моторошних деталей до образу дружини Потіфара. Вона намагалася спокусити Йосипа вишуканим одягом, смачними стравами та любовними словами, але коли ці спроби не увінчалися успіхом, вона вдалася до погроз. Йосип опирався кожній спокусі, і це викликало у дружини погане самопочуття. Одного разу вона побачила, як її подруги порізалися ножами, коли чистили апельсини через появу Йосипа. Дружина сказала їм, що страждає так само як і вони, бо змушена бачити Йосипа щодня.

Інші єврейські перекази свідчать, що дружина намагалася вбити свого чоловіка, щоб залишити Йосипа собі. Йосип докоряв їй за те, що вона зробила його співучасником спроби перелюбу і вбивства. Але дружина сказала йому, що вона і її народ приймуть релігію Йосипа, якщо він поступиться. Йосип знову сказав їй, що Ягве не бажає «нечестивих шанувальників», і після того, як дружина запросила його до спальні, заповненої ідолами, він сказав їй, що боїться Ягве, який «все бачить».

Вони також стверджують, що дружина намагалася спокусити Йосипа під час релігійного свята на річці Ніл і що всі знали про невинність Йосипа, включаючи одинадцятимісячну дитину дружини та Асенату, яка першою повідомила Потіфару. Але Потіфар ув'язнив Йосипа, щоб врятувати його дружину від публічного приниження. Навіть після звільнення Йосипа дружина змусила Йосипа подивитися на неї, вставивши йому під підборіддя залізний спис. Йосип знову чинив опір.

Раші коментує, що дружина Потіфара бачила через астрологію, що матиме дітей від Йосипа. Однак астрологічні розрахунки трохи помилилися. Асенат, її дочка (за деякими свідченнями, усиновлена), стала дружиною Йосипа, і тому дружина Потіфара народила від Йосипа онуків (а не дітей).

В ісламських джерелах

Мусульманські коментатори священного письма (Муфасірун) вважали Зулейху грішницею та лиходійкою, за винятком мусульманських поетів- містиків Румі, Хафіза та Джамі. Для Румі одержимість Зулейхи Джозефом є симптомом і проявом великої глибокої туги душі за Богом. Тому, наполягає він, це стосується глибокої любові будь-якої людини до іншого.

Наукова критика Такі вчені, як Меїр Стернберг (1985), характеризують повторювану поведінку жінки щодо Йосипа як сексуальне насильство. Мак-Кінлей (1995) зауважив, що до дружини Потіфара ставляться як до об'єкта у власності його господаря (Бут. 39:8–9), і причина, чому Йосип відмовляється, полягає не в тому, що він не вважає її привабливою, а тому, що це порушило б довіру його господаря і було б гріхом проти Бога Ягве. Світські феміністичні погляди, які не намагаються зрозуміти біблійну перспективу, але критикують патріархальну природу міфу в рамках ширшої текстуальної критики Старого Заповіту, стверджують, що жінка намагається утвердити себе як особистість, яка робить власний вибір, а не залишається об'єктом, що належить чоловікові, і запрошує Йосипа приєднатися до неї в цій дії, яка в оповіді виставляється як «гріх». Водночас, однак, вона зловживає своєю владою як дружина рабовласника, щоб примусити Йосипа до сексу та покарати його за відмову. Сьюзен Тавер Голліс (1989) продемонструвала, що розповідь про дружину Потіфара «відповідає певним стародавнім народним переказам», де «жінка робить марні звернення до чоловіка, а потім звинувачує його в спробі змусити її», а чоловіка «несправедливо покарано за його нібито спробу спокусити жінку». Рахель Адельман припускає, що і Потіфар, і його дружина відчували сексуальний потяг до Йосипа і планували напасти на нього. Але ангели кастрували Потіфара, згідно з талмудичною легендою, в той час як його дружина продовжила свій задум, щоб Йосип став «єврейським героєм», який протистоїть «ведмедю». Інші вважають, що ця історія є типовим сюжетом про зваблення/перелюбство, який був поширений в елліністичній літературі, а також критикою асиміляції в єгипетському суспільстві.

У мистецтві Йосип і дружина Потіфара — тема, яку часто розглядають художники.

Див. також

Йосип і Асенета «Легенда про Йосипа», Op. 63, балет 1914 року, заснований на історії дружини Потіфара, на музику Ріхарда Штрауса. Судабе (спроба зваблення та фальшиве звинувачення Сіяваша) Фтія (наложниця Амінтора)

Примітки