«Диво на льоду» () – назва хокейного матчу між збірними СРСР і США, що пройшов 22 лютого 1980 на зимових Олімпійських іграх в Лейк-Плесіді. Виступаючи в ранзі чинних чемпіонів світу та Олімпійських ігор, радянська команда несподівано програла збірній, складеній із гравців студентських команд. Матч зіграв вирішальну роль у розподілі медалей у хокейному турнірі: вигравши заключний матч фінального турніру у Фінляндії, збірна США виборола золоті медалі.
Для багатьох громадян США «Диво на льоду» є однією з найяскравіших подій другої половини XX століттяДосягнення вибрано рядом опитувань, в том числі на Sports Illustrated, як найвеличніший спортивний момент XX ст. — Див.: «Люди, що народилися між 1945 і 1955 роками, до цих пір пам'ятають момент, коли вони взнали про вбивство Джона Кеннеді, перші кроки людини на місяці і перемогу США над СРСР в Лейк-Плесіді», — Дейв Огреан, колишній виконавчий директор хокею США. — Див.: Я виразно пам'ятаю, коли ми вперше ступили на місяць, коли був убитий Джон Кеннеді та 9/11. «Диво на Льоду» запам'яталося так само яскраво — люди досі пам'ятають, що вони робили, де і з ким вони були, коли це сталося. Щодня хтось ділиться зі мною деталями тієї своєї ночі, коли вони дивилися гру проти СРСР. — Див.: Рональд Рейган вів свою кампанію із сильним нахилом на патріотизм та оновлену силу Америки. Багато хто вважає, що хокейна гра 1980 року була тією іскрою, яка відродила ці почуття у багатьох виборцях. — Див.: ). За свідченням сестри гравця збірної США, вона не бачила такої кількості прапорів на вулицях із 1960-х років. «Але тоді ми їх палили», — додала вона.
Передісторія
Збірна СРСР з хокею перед Олімпійськими іграми Радянська хокейна збірна приїхала в Лейк-Плесід в статусі лідера світового хокеюХарактеристика: «… можливо найсильніша коли-небудь зібрана збірна СРСР …». — Див.: . Після спаду в середині 1970-х (коли збірна СРСР двічі поспіль залишалася без золотих медалей чемпіонатів світу) до збірної прийшов новий головний тренер — Віктор Тихонов. Під його керівництвом збірна здобула звання чемпіонів світу 1978 та 1979 років. Перемога в передолімпійський рік була особливо вражаючою, адже збірні Швеції та ЧССР були розгромлені з двозначним рахунком, а зустрічі фінальної частини турніру виграно з перевагою в 5 і більше шайб. Перед чемпіонатом світу 1979 року збірна СРСР у рамках Кубка Виклику обіграла у Нью-Йорку збірну НХЛ у серії з трьох матчів. Останню зустріч, коли ворота збірної захищав Володимир Мишкін, збірна СРСР виграла з рахунком 6:0, причому шостий гол був забитий у меншості.
Іншим фактором, який виводив збірну СРСР з хокею в лідери турніру, був традиційно сильний виступ команди на зимових Олімпійських іграх. З 1956 по 1976 збірна СРСР шість разів брала участь в олімпійському хокейному турнірі і п'ять разів ставала переможцем (навіть у ті роки, коли поступалася першим місцем на чемпіонаті світу).
Починаючи з 1963 року, практично всі комплекти нагород з хокею на світових та олімпійських першостях розігрували збірні СРСР, ЧССР та Швеції (ще 4 «бронзи» мала збірна Канади). У 18 таких турнірах (з 21) переможцем ставала радянська збірна. За словами Владислава Третьяка, радянські хокеїсти знали, що чехи та шведи в цей період були не дуже сильними. Американська команда навіть не розглядалася як суперник. По суті, радянській збірній з хокею не було з ким змагатися на цих Олімпійських іграх.
Збірна США з хокею перед Олімпійськими іграми Збірна США з хокею ніким не сприймалася навіть як претендент на олімпійські медалі у Лейк-Плесіді. Починаючи з 1963 року, збірній США лише один раз вдалося посісти 3-е місце на чемпіонаті світу з хокею. В основному ж команда задовольнялася 6 – 8 місцями, поступаючись командам Фінляндії та ФРН. В «активі» в американської команди була перемога на останніх зимових Олімпійських іграх 1960 року, що проходили в США, срібні медалі зимових Олімпійських ігор 1972 року і відносно сильна хокейна студентська першість країни.
Економіко-політична ситуація у США Для розуміння ролі «Дива на льоду» в житті США необхідний невеликий екскурс в історію. 1970-ті виявились не кращим десятиліттям в історії США. Вони включили в себе безславну (для США) в'єтнамську війну, Вотергейт і відставку президента Ніксона, нафтову кризу 1973 року. Кінець десятиліття ознаменувався ще одною нафтовою кризою і сильною інфляцією. В середині 1979 року президент США Джиммі Картер виголосив промову про «хворобливість» економіки, в якій сказав, що нація в кризі. Рік завершився захопленням американських заручників в Ірані і введенням військ СССР в Афганістан. Можливо, самоповага американців ніколи ще не падало так низько.
Спортивні битви сприймалися більшістю як частина холодної війниСаме спорт був тією сферою, в якій холодна війна регулярно досягала критичного накалу. — Див.: . Задля уникнення слабкого виступу на «домашній» олімпіаді«Головним завданням було — уникнути принизливої поразки на домашньому льоду». (англ. The goal was to avoid being embarassed at home), керівництво американського хокею розпочало формування збірної з літа 1979 року.
Відбір та підготовка Головним тренером був обраний Герб Брукс, який приводив університетську команду Міннесоти до перемоги у студентській першості США в 1974, 1976, і 1979 роках. Він уже мав досвід керівництва збірною США — на чемпіонаті світу 1979 року, коли американці посіли 7-е місце. Мабуть, враховуючи такий не дуже вдалий результат, посаду головного тренера запропоновано Гербу Бруксу лише після відмови основного кандидата.
Будучи психологом, Герб Брукс розіслав 400 потенційним гравцям збірної тести із 300 питаннями. Йому потрібні були честолюбні, але не схильні до «зоряної хвороби» спортсмени. Крім того, Герб Брукс поставив завдання створити команду, яка грає в суміш канадського силового та європейського комбінаційного хокею. У команду відібрали не найсильніших, але тих, хто міг втілити задум тренера.
Герб Брукс наголосив на зіграність ланок і відмінну фізичну підготовку. Він звернув увагу, що наприкінці матчів більшість команд (на відміну від радянської) вже не можуть кататися з тією ж активністю. Протягом 5 місяців перед Олімпійськими іграми команда США зіграла 62 гри у США, Канаді та Європі. Фізичне навантаження було на межі можливого і іноді використовувалося як покарання команді за посередню гру. Широкої популярності набуло «тренування», що пройшло після нічиєї з олімпійською збірною Норвегії. Герб Брукс наказав хокеїстам протягом години бігати спринти (названі на його честь «гербіз»). Вправа тривала навіть після вимкнення в залі світла.
Постійні жорсткі вимоги провокували ненависть до тренера — але це лише допомагало згуртовувати команду. Гравці стали збирати тренерські фрази, «бруксизми», типу: «Ця команда не настільки талановита, щоб вигравати тільки за рахунок таланту» і «З кожним днем ви граєте все гірше і гірше, але зараз ви граєте так, ніби вже йде середина наступного місяця».
Тренування супроводжувалися сильним психологічним накачуванням. Як сказав Майк Ремсі: «Він користувався кожною можливістю, щоб накрутити нам мізки». Навіть через багато років капітан команди Майк Ерузіоне зізнавався, що він почував би себе невпевнено, якби до нього в дім прийшов Герб Брукс. За лічені тижні до Олімпійських ігор Герб Брукс був усе ще незадоволений кліматом у команді та приготував їй «сюрприз» — він запросив на тренування двох нових хокеїстів. Нових гравців колектив зустрів холодно. Відбулася розмова, в якій хокеїсти заявили Бруксу, що вони вже одна сім'я і остаточний склад повинен складатися тільки з гравців, які пройшли весь тренувальний процес. Команда відбулася.
Останній передолімпійський матч За 3 дні до початку Олімпійських ігор збірні СРСР та США провели тренувальний матч у Нью-Йорку. Збірна СРСР виграла 10:3, але ця гра вплинула на центральний матч олімпійського турніру. Збірна СРСР переконалася у своїй перевазі, тоді як збірна США змогла зробити правильні висновки. Герб Брукс скористався цим програшем, щоб ще більше підштовхнути команду. Зокрема, він сказав основному воротареві Джиммі Крейгу, що припустився помилки, награючи його в більшості тренувальних матчів. Зауваження розлютило Крейга — і він чудово провів весь олімпійський турнір.
Олімпійський турнір На попередньому етапі 12 збірних команд було поділено на дві підгрупи, з яких по дві найкращі команди виходили у фінальну частину. У «блакитній» підгрупі (в яку потрапила збірна США), найімовірнішими претендентами на вихід вважалися команди Чехословаччини та Швеції.
Вихід із групи збірної США Вже перша гра проти збірної Швеції стала важким випробуванням для американської збірної. Невдоволений якістю гри, Герб Брукс влаштував у роздягальні «потворну сцену». Нападник Роб Маккленехен отримав вкрай болісний м'язовий спазм (або забій) і вже знімав спортивну форму. Уточнивши у лікаря команди, що немає небезпеки погіршити травму, Герб Брукс обізвав його «багатеньким поїдачем тістечок» і нецензурно вилаяв. Маккленехен відповів тим самим, але форму надягнув і продовжив гру. Згодом тренер зазначив, що добре знаючи хокеїста та його родину, він також знав і на які «кнопки» можна натиснути. Замінивши наприкінці періоду воротаря на 6-го польового гравця, збірна США зрівняла рахунок (2:2) за 27 секунд до кінця зустрічі.
Результат другої гри (проти збірної Чехословаччини) виявився ще більш неймовірним — команда США виграла її з рахунком 7:3. Через кілька років один із найкращих словацьких хокеїстів Петер Штясни скаже американському капітанові: «Майк, ви нас обдурили в Лейк-Плесіді!!!». Цього ж матчу телеглядачі «познайомилися» з Гербом Бруксом. Після травми, отриманої Марком Джонсоном від поштовху ключкою, тренер США, ігноруючи телевізійну трансляцію, прокричав чехословацькому хокеїсту: «Я тобі цю чортову ключку в горлянку засаджу!» ()) на YouTube.
Надалі команда США обіграла збірні Норвегії, Румунії та ФРН, посіла 2-е місце у групі (після збірної Швеції, пропустивши її вперед за рахунок гіршої різниці закинутих та пропущених шайб) і вийшла у фінальний груповий турнір. У 6 із 7 зустрічей, проведених на Олімпійському турнірі, американці першими пропускали гол, але у 6 іграх виграли треті періоди (зі шведами була нічия 1:1).
Вихід із групи збірної СРСР Збірна СРСР вийшла з попереднього раунду, вигравши 5 зустрічей із загальним рахунком 51:11. Втім, більшість цих шайб було забито у ворота не дуже сильних збірних Японії, Голландії та Польщі. В іграх проти Фінляндії та Канади радянській команді довелося по два рази відіграватись, домагаючись перемоги лише у третьому періоді.
Маючи у розпорядженні двох сильних воротарів (Владислава Третьяка та Володимира Мишкіна), головний тренер збірної Віктор Тихонов давав їм обом можливість отримати ігрову практику в олімпійському турнірі. Збірна СРСР вийшла з групи з 1-го місця, набравши 2 очки в рахунок фінальної частини турніру. 2-е місце посіла команда Фінляндії.
На превеликий подив радянської збірної, «чехи» не змогли вийти з групи і залишилися за межею призерів. Команді обіцяли урядові нагороди, зокрема ордена Леніна. За спогадами Васильєва і Третьяка, втративши головного суперника, гравці фактично стали готувати «дірочки під ордени».
Перед грою У фінальному турнірі 4 команди (СРСР, Фінляндія, Швеція та США) розіграли олімпійські медалі за круговою системою, причому в залік фінального турніру йшли результати ігор, проведених фіналістами на попередньому етапі між собою (СРСР-Фінляндія 4:2, США-Швеція 2:2). Таким чином, кожна команда мала провести по 2 матчі.