Главацький Андрій Сергійович (04 січня 1993 — 20 серпня 2024) — український офіцер, капітан, командир роти. Загинув під час бойових дій у складі Збройних сил України в районі н.п. Водяне, Донецька область, під час виконання бойового завдання.
Життєпис Андрій Главацький народився 4 січня 1993 року у селі Веснянка Луцького району Волинської області. Навчався в Ківерцівській гімназії № 2 Луцького району Волинської області. По її закінченню у 2010 році вступив у Львівський національний університет імені Івана Франка на географічний факультет. У 2015 році закінчив університет з кваліфікацією «Магістр географії. Географ-грунтознавець». Звідси і його велика любов до географії, подорожей і мальовничих гір.
Окрім цього, Андрій закінчив військову кафедру при Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримав первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу.
У 2016 році Андрій одружився з Надією, з якою вони познайомились у стінах рідного факультету, та повернувся жити у Львів, де пара планувала своє майбутнє і будувала плани на життя. У 2022 році у сім'ї народилась прекрасна донечка Софійка — дівчинка, яка народилася в дуже непростий час, але стала великою втіхою для всієї родини. Найбільше за все Андрій любив свою сім'ю і рідних серцю людей, завжди проводив з ними багато часу та був чудовим сім'янином.
У мирний час пробував себе у різних професіях, мав гострий розум і гарну вдачу тому йому легко вдавалося усе нове.
Працював:
2015—2016 — інспектором відділу контролю за благоустроєм та санітарним станом міста департаменту муніципальної поліції, а пізніше інспектором сектору демонтажів департаменту муніципальної поліції при Луцькій міській раді
2016—2018 — у Львівському комунальному підприємстві «Муніципальна варта»
2019 -кур'єром, а згодом приймальником на «Новій Пошті»
2019—2020 завідувачем складу у ТОВ «Веттрейд»
2021—2024 завідувачем складу ТДВ «Львівагромашпроект»
Дуже любив футбол, цікавився історією України,мав чітку громадянську позицію.
Окрім цього обожнював подорожувати: відвідав багато країн світу: Польщу, Угорщину, Чехію, Австрію, Іспанію, Словенію, Францію, Італію, Німеччину, Швейцарію, Монако, Єгипет, також багато мальовничих куточків та міст в рідній Україні, підкорив не одну вершину в горах, і завжди надавав перевагу активному виду відпочинку.
Мужній, сильний, незламний, душа будь-якої компанії, рішучий, завжди веселий. Світла і невимовно щира людина. Він був справжнім другом та побратимом. Коханим чоловіком і опорою своїй сім'ї, та найкращим татусем своїй маленькій донечці. Завжди допомагав усім, хто цього потребував. Людина з великої літери, безумовно Герой, для тих хто мав честь бути з ним знайомим.
У Андрія залишилась дружина Надія і донечка Софійка, мама Ольга Миколаївна і відчим Микола Андрійович, сестра Юля, бабусі і дідусь,батьки дружини, а також велика родина, багато друзів і колег, вірні побратими.
Бойовий шлях Позивний «Географ» Андрій обрав не просто так: це про його стан душі, життєві орієнтири і велику любов до світу.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Андрій, не зважаючи на те, що його дружина в той час була на останніх місяцях вагітності, без вагань пішов до територіального центру комплектування. Бо вважав це своїм обов'язком і завжди казав: « Не можу інакше». Після чого був направлений на службу в 125-ту окрему бригаду Сил територіальної оборони Збройних сил України (зараз це 125 окрема важка механізована бригада Збройних сил України), де був розподілений у 216-ий батальйон (зараз це 1-й механізований батальйон) і призначений командиром стрілецького взводу 4 стрілецької роти. А далі командиром взводу вогневої підтримки у роті вогневої підтримки.
Під час служби постійно вдосконалював свої знання та навички, подавав приклад у виконанні військового обов'язку. Тому й просувався у кар'єрі та мав авторитет серед підлеглих.
Від молодшого лейтенанта за 2,5 роки служби пройшов шлях до капітана, від командира взводу до командира роти.
Андрій вважав своїм обов'язком, як командир, не зважаючи на звання та посаду, подавати приклад солдатам і перебував разом з ними безпосередньо на позиціях, супроводжувати їх на ротації, спілкуватися особисто з кожним і підтримувати бойовий дух у колективі.
20 серпня 2024 року залишаючись вірним військовій присязі і перебуваючи безпосередньо на бойових позиціях зі своїми солдатами, командир роти Капітан Главацький Андрій Сергійович загинув в результаті ворожого обстрілу у населеному пункті Водяне у Донецькій області.
Нагороджений:
Численними грамотами від бригади; Почесною Відзнакою командира 125 окремої бригади ЗСУ (04.12.23) УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 173/2025 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (21.03.2025) НАКАЗОМ Міністра оборони України № 43/2025 нагороджений відзнакою «Захиснику України» (посмертно) (11.01.2025) Нагрудним знаком 1-го механізованого батальйону 125 ОВМБр «Сталевий Лев» (посмертно)(30.09.2025)
Пам'ять Похований капітан Главацький на Полі почесних поховань у місті Львів «Меморіальному комплексі Героїв України».
У 2025 році у рамках українсько-данського проекту, вийшла друком перша частина книжки- збірки ветеранської прози «Voices Of Defenders vol.1», де один з авторів Боднар Андрій «Вітер» присвятив свою новелу «Крайній вихід» світлої пам'яті другу Географу — Капітану Главацькому Андрію Сергійовичу.
Примітки