Сіґрід Нуньєс

Сіґрід Нуньєс (нар. 1951) — американська письменниця, романістка. Її сьомий роман «Друг» отримав Національну книжкову премію за художню літературу 2018 року.

Життєпис Сіґрід Нуньєс народилася та виросла в Нью-Йорку, донька матері-німкені та батька китайсько-панамського походження. Здобула ступінь бакалавра в коледжі Барнард (1972) і ступінь магістра в Колумбійському університеті (1975), після чого деякий час працювала помічницею редактора в The New York Review of Books. Нуньєс опублікувала дев’ять романів, зокрема «Пір'їна на диханні Бога», «Останній із її роду», «Друг», «Через що ти проходиш» і, крайній роман, «Вразливі». Також є авторкою книжки «Завжди Сьюзен: Мемуари про Сьюзен Зонтаґ».

Нуньєс дописувала у такі журнали: The New Yorker, The New York Times, The New York Review of Books, The Paris Review, Harper's, McSweeney's, The Believer, The Threepenny Review, The London Review of Books, Harper's Weekly і The Wall Street Journal.

Її роботи також з’явилися в кількох антологіях, зокрема у чотирьох томах Премії Pushcart та в чотирьох антологіях азійсько-американської літератури. Одне з її оповідань було відібрано до збірки «Кращих американських оповідань 2019». Нуньєс, членкиня Меморіального фонду Джона Саймона Гуґґенхайма, також є лауреаткою письменницької премії Вайтинга, стипендії Берлінської премії, премії Фонду Розенталя та Римської літературної премії. Нуньєс є членкинею Американської академії мистецтв і літератури. Вона була стипендіаткою програми Джеймса Меррілла в грудні 2018 року – січні 2019 року.

Викладала в Колумбійському, Принстонському, Бостонському університетах і Новій школі, а також була запрошеною письменницею або письменницею на резиденції в Амгерсті, Сміті, Баруху, Вассарі, Сіракузах та Каліфорнійському університеті в Ірвайні тощо. Нуньєс також була викладачкою письменницької конференції Bread Loaf та кількох інших письменницьких конференцій по всій країні. Її твори перекладено понад тридцятьма мовами.

Мешкає у Нью-Йорку.

2024 року два її романи було екранізовано. Дует Скотта Маꥳ㳠та Девід Сігела екранізував її роман «Друг» із Наомі Воттс у головній ролі. Іспанський кінорежисер Педро Альмодовар екранізував роман «Через що ти проходиш» у своєму англійському дебютному повнометражному фільмі «Сусідня кімната» з Тільдою Свінтон і Джуліанною Мур у головних ролях. Останній було нагороджено престижним «Золотим левом» на 81-му Венеціанському міжнародному кінофестивалі.

Короткий зміст У творі «Пір’їна на подиху Бога» (1995) «молода жінка озирається на світ своїх батьків-емігрантів: батька китайсько-панамського походження та матір-німкеню, які зустрілися в повоєнній Німеччині та оселилися в Нью-Йорку. Зростаючи в житловому проєкті у 1950–1960-х роках, оповідачка тікає у світ мрій, натхненних як розповідями її батьків, так і власним читанням, а на певний час — у неземне життя балету». The New York Times описала дебют Нуньєс як «сильний роман авторки з рідкісним талантом». «Оголена у сні» (1996) — це «роман про неминучі й подекуди нестерпні складнощі кохання та сімейної драми», в якому жінка вплутується в позашлюбний роман і намагається зрозуміти батька, який покинув її в дитинстві. «Міц: Мармозетка з Блумсбері» (1998) — це пародійна біографія домашньої мармозетки, що належала Леонарду й Вірджинії Вулф. NPR описали Міц як «іронічну, надзвичайно розумну літературну перлину про відданість». «Для Руєнни» (2001). «У своєму четвертому й, можливо, найкращому на сьогодні романі — про письменницю, яку переслідують спогади про коротку дружбу з колишньою медсестрою з В’єтнаму — Нуньєс знову звертається до знайомих, прустівських тем із прискіпливою глибиною». «Остання у своєму роді» (2006) розповідає про розвиток дружби між двома жінками з різних соціально-економічних прошарків, які познайомилися як сусідки по кімнаті в Барнард-коледжі 1968 року. Нуньєс зазначала, що хотіла написати про шістдесяті, уявляючи життя «конкретних людей, яким судилося дорослішати в той революційний час». Ендрю О’Геір назвав його «можливо, найкращим [соціальним романом], написаним про те особливе покоління молодих американців, які вірили, що їхня доля — змінити хід історії». У романі «Місто спасіння» (2010) тринадцятирічний хлопчик втрачає батьків через світову пандемію грипу і потрапляє під опіку євангельського пастора та його дружини. «Місто спасіння» — це історія про кохання, зраду й прощення. Це роман про духовне та моральне зростання, а також про розраду, яку дає мистецтво. Ґері Штейнгарт сказав, що цей роман «змушує переосмислити устрій нашого світу». «Завжди Сьюзен: Мемуари про Сьюзен Зонтаґ» (2011). 1976 року, одужуючи після операції, Зонтаґ найняла Нуньєс для друкування своєї кореспонденції. Нуньєс почала зустрічатися з сином Зонтаґ, Девідом Ріффом, і переїхала до квартири на Верхньому Вест-Сайді, яку на той час ділили мати й син. «Ця детальна, багатогранна розповідь про більш особистий бік складної й суперечливої публічної фігури подана зі стриманим гумором і великою часткою співчуття. Абсолютно захопливо» — Лідія Девіс. «Друг» (2018). Коли наставник і близький друг письменниці вчиняє самогуб ство, вона отримує у спадок його німецького дога. «Друг» — це одночасно «роздуми про письменництво і втрату цілісності в нашому літературному житті» та, за словами Кетлін Шайн, «найоригінальніша історія любові до собаки після "Мого пса Тюльпана"». Роман здобув Національну книжкову премію 2018 року і став фіналістом літературної премії Симпсона/Джойс Керол Оутс 2019 року.«Друг» став бестселером за версією New York Times . Він потрапив до короткого списку Дублінської літературної премії 2020 року. У Франції він увійшов до довгого списку в категорії зарубіжної прози для премії Премії Феміна 2019 року та був обраний фіналістом премії Prix du Meilleur Livre Étranger «Через що ти проходиш» (2020). Жінка погоджується допомогти своїй смертельно хворій подрузі, поїхавши з нею й супроводжуючи її в останні дні життя. Подруга планує прийняти препарат для евтаназії, замість того щоб дозволити раку зробити свою справу. «Вона така ж добра, як і «Друг», якщо не краща». — Двайт Ґарнер. «Вразливі» (2023). Письменниця, вже досить немолода, щоб бути визнаною «вразливою» на початку пандемії COVID-19 у Нью-Йорку, доглядає за енергійним папугою, якого звати Єврика, в розкішній квартирі своїх друзів. Коли попередній доглядач за тваринами, студент з покоління Z, повертається до квартири, між ним і оповідачкою зав'язується малоймовірна дружба. Її дослідження у стилі Водсворта «якою мірою життя визначається сумом за тим, що було втрачено», її рідкісна здатність бути одночасно меланхолійно елегійною та гостро смішною робить роман «Вразливі» справжнім даром.

Бібліографія Книжки

Вибрані оповідання

"Imagination." The Sun, April 2012. "Philosophers." Conjunctions: 58, Spring 2012. "Worried Sisters." Harper's, September 2012. "It Will Come Back to You.". London Review of Books, November 2021. "Greensleeves.". The New Yorker, September 2024.

Вибрані нариси «Раптом Сьюзен» (адаптація з Semper Susan ). The New York Times, 25 лютого 2011 р. «Любов і вигадка » (уривок із «Little Star» №4). littlestarjournal.com, 12 грудня 2012 р. «Шекспір для тих, хто вижив» (рецензія на роман «Станція одинадцять» Емілі Сент-Джон Мендел). The New York Times Book Review, 12 вересня 2014 р. «Two Memoirs Celebrate Muses With Four Legs» (огляд двох мемуарів: Afterglow Ейлін Майлз і Fetch Ніколь Дж. Джорджес). The New York Times Book Review, 28 вересня 2017 р. «Зір» і насолоди надмірного мислення про материнство (рецензія на роман Джессі Ґрінґрасс «Зір»). newyorker.com, 22 серпня 2018 р. «Леонард Майклз був котом» (вступ до роману Кі » Леонарда Майклза). Paris Review Daily, 14 листопада 2018 р. «Секс і щирість» (рецензія на роман «Чистота» Ґарта Ґрінвелла). The New York Review of Books, 11 червня 2020 р. «Захворювання серця» (рецензія на збірку оповідань «Бути людиною» Ніколь Краусс). The New York Review of Books, 5 листопада 2020 р. «Lost, at Sea, at Odds» (рецензія на роман «Місцеперебування» Джумпи Лахірі, переклад автора з італійської). The New York Review. 27 травня 2021 р. «Відчайдушні персонажі та хаос, що лежить під ними». Журнал The New York Times Style. 13 липня 2022 р. «Gred in the Afternoon» (рецензія на роман Загубитися» Енні Ерно, переклад з французької Елісон Л. Стреєр). The New York Review. 3 листопада 2022 р.

Екранізації Сусідня кімната (2024) за мотивами роману «Через що ти проходиш». Друг (2024), оснований на однойменному романі.

Переклади українською

Примітки