Валеріус Кордус (,  — ) — німецький лікар, ботанік і фармаколог, автор першої фармакопеї на північ від Альп та одного з найбільш відомих травників в історії. Йому також приписують розробку методу синтезу етеру (який він назвав латинською назвою oleum dulci vitrioli).

Кордус визначив і описав декілька нових видів та сортів рослин. На його честь названо рід рослин Cordia підродини Cordioideae.

Біографія Валеріус Кордус народився у 1515 році або в місті Ерфурт, що є сучасною Тюрингією, або десь у прилеглій на заході землі Гессен. Його батько, Евріцій Кордус (народжений як Генріх Рітце, 1486–1535), був освіченим лікарем та палким лютеранським наверненим.

У 1527 році, коли йому було 12 років, Валеріус вступив до Марбурзького університету, де вивчав ботаніку та [фармація|[фармацію]] під опікою свого батька, якого того ж року призначили професором медицини в новоствореному університеті. У 1531 році він отримав ступінь бакалавра, після чого продовжив навчання, вступивши до Лейпцизького університету та одночасно працював у аптекарській крамниці в Лейпцигу, яка належала його дядькові (або Йоганнесу, або Йоахіму).

У 1539 році він переїхав до Віттенберга, щоб читати лекції та вивчати медицину в Галле-Віттенберзькому університеті Мартіна Лютера. Його лекції виявилися популярними, а конспекти були опубліковані посмертно у 1549 році як «Annotations on Dioscorides». Серед досліджень, викладених у лекціях, були результати його власних систематичних спостережень за багатьма рослинами, описаними Діоскоридом у 1 столітті нашої ери. Безпосереднє спостереження за живими рослинами було однією з сильних сторін Кордуса.

У 1540 році Кордус відкрив і описав революційну техногогію синтезу етеру, яка передбачала додавання сірчаної кислоти до етилового спирту.

У 1543 році, під час тривалої подорожі до Італії, Кордус представив свою фармакопею «Dispensatorium» міській раді Нюрнберга. Після схвалення роботи в жовтні того ж року Рада виплатила йому 100 золотих гульденів, а праця була опублікована посмертно у 1546 році.

У жовтні 1543 року Кордус виїхав з Нюрнберга до Італії. Протягом зими та наступної весни він залишався в Падуї та Венеції. Незабаром після П'ятидесятниці він і двоє німецьких натуралістів почали мандрувати Італією. У Мареммі, на західному узбережжі Італії, вони вирушили на болота в пошуках нових рослин. Незабаром після цього у Кордуса з’явилися симптоми малярії. Його також вдарив по нозі кінь, що спричинило сильний біль і, можливо, інфекцію. Група привезла хворого, з високою температурою Кордуса до Риму, куди вони прибули 1 або 2 вересня. Коли Кордусу стало краще, решта групи вирушила в подорож до Неаполя. 29-річний Кордус помер за їх відсутності ввечері 25 вересня. Його поховали в Санта-Марія-дель-Аніма, німецькій католицькій церкві в центрі Риму.

Спадщина Протягом свого короткого життя Кордус багато подорожував, відвідав багато університетів і отримав широке визнання своїх колег та однодумців. Він був відмінним лінгвістом та філософом. Як ботанік він спостерігав із широтою й глибиною, що перевершувала більшість його сучасників; його методологія як вченого була систематичною та ґрунтовною.

У 1561 році Конрад Геснер видав значну кількість неопублікованих робіт Кордуса, включаючи «De Extractione» (де описано метод синтезу етеру), «Historia stirpium» та «Sylva».

Див. також Список ботаніків за скороченням

Примітки

Посилання Valerius Cordus Valerius Cordus de Oberhessen Groll, E. K. (Hrsg.): Biografien der Entomologen der Welt : Datenbank. Version 4.15 : Senckenberg Deutsches Entomologisches Institut, 2010