Конкубінат в ісламі (араб. سُرِّيَّة‎) — сексуальні стосунки чоловіків-мусульманин і жінок-рабинь, які перебувають у їх власності. Ці стосунки не є повноцінним шлюбом, але мають певні юридичні та релігійні наслідки. У класичному ісламському праві наложницею була неодружена рабиня, з якою її власник вступав у сексуальні стосунки. Конкубінат широко визнавався мусульманськими вченими аж до скасування рабства в ХХ столітті. Більшість сучасних мусульман — як вчених, так і мирян, вважають, що іслам більше не дозволяє конкубінат і що секс релігійно допустимий лише в шлюбі.

Конкубінат був звичаєм як у доісламській Аравії, так і на Близькому Сході та в Середземномор'ї. Коран допускав цей звичай, приписуючи чоловікові мати секс лише з дружиною або наложницею. У Магомета була наложниця Марія аль-Кібтія, яку подарував йому аль-Мукавкіс, від якої він мав сина. Деякі джерела кажуть, що він пізніше звільнив і одружився з нею, тоді як інші заперечують це. Класичні ісламські юристи не обмежували кількість наложниць у чоловіка. Заборонялася проституція наложниць. Наложниця, яка народила дитину, яку визнав батько, отримала особливий статус умм аль-Валад; її не можна було продати, і вона автоматично ставала вільною після смерті господаря. Визнані діти наложниці вважалися вільними, законними і рівними за статусом дітям від дружини чоловіка.

Після скасування рабства в мусульманському світі практика конкубінату припинилася. Багато сучасних мусульман вважають рабство таким, що суперечить ісламським принципам справедливості та рівності.

Етимологія У контексті ісламського права наложниця — це рабиня чоловіка, з якою він має сексуальні стосунки. Класичним арабським терміном для цього є суррія, хоча можуть стосуватися наложниці також терміни джарія, ама, мамлука. Різні етимології терміну пропонуються для суррійя, кожна з яких стосується аспекту конкубінату:

від сарат, що означає високе становище, оскільки наложниця мала вищий статус, ніж інші рабині, від сурур, що означає насолоду, оскільки наложниця була придбана для задоволення (на відміну від праці), від сірр, що означає таємність, оскільки наложниця була усамітнена в приватних приміщеннях (наприклад, гарем)

Більшість західних науковців перекладає суррійя як «наложниця», хоча деякі використовують термін «рабиня-наложниця». Ані слово суррійя, ані будь-який спеціальний термін для наложниці чи рабині не зустрічається в Корані, де вживається лише фраза ма малакат айманукум у широкому ставленні до рабів загалом. Слово ама зустрічається в Корані 2:221.

Доісламська практика Конкубінат рабинь був прийнятою практикою в стародавньому Середземномор'ї та на Близькому Сході. Рабський конкубінат практикувався у Візантійській імперії. Однак ця практика була заборонена християнським духовенством. Наложниці в єврейських громадах відомі як пілегеш; рабський конкубінат згадується в біблійних текстах. Конкубінат також практикувався заможними чоловіками в доісламському буддизмі та індуїзмі.

Існують подібності та відмінності в конкубінаті в ісламі та інших спільнотах. Тоді як в ісламі діти наложниць (якщо їх визнавав батько) автоматично були законними, це не обов'язково було в Сасанідській Персії чи серед маздеїв. Натомість сасанідський шах обирав головну дружину, і тільки її діти були законними. Подібним чином християни, які жили в Персії, не вважали дітей рабині-наложниці законними. Конкубінат, який практикували римляни, був, як правило, моногамним, тоді як іслам не встановлював обмежень на кількість наложниць. З іншого боку, ісламська практика звільнення наложниці, яка народила дитину після смерті господаря, також була поширена серед перських християн.

У доісламській Аравії практикувався конкубінат. Дитина наложниці залишалася рабом, якщо її не звільнив батько. Дитина також не буде вважатися членом племені, якщо її не звільнить батько; доісламські арабські батьки неохоче визнавали своїх дітей від темношкірих наложниць. Навпаки, в ісламі визнання дітей наложниць членами племені стало обов'язковим. Бернард Льюїс стверджує, що багато доісламських арабів народилися від наложниць. Навпаки, Маджід Робінсон стверджує, що конкубінат не був широко практикований у доісламській Аравії. Він стверджує, що великомасштабний конкубінат у ранній період Омейядів не мав коріння ні в доісламських традиціях Курайшу, ні в Корані, ні в практиці Магомета — досить масштабний конкубінат був викликаний бажанням Омейядів мати більше синів.

Ісламські джерела

Коран Коран вважається найвищим авторитетом ісламу, а його вірші вважаються керівництвом мусульман. Фраза, яка найчастіше використовується для наложниць у Корані, — це ма малакат айманукум, яка зустрічається в Корані 15 разів. Фраза означає «ті, ким володіють ваші правиці». У кількох випадках цей термін використовується в контексті шлюбу, а не конкубінату. Деякі вчені вважають, що цей термін стосується як рабів, так і рабів, а не лише наложниць. Бернард Фрімон стверджує, що цей термін не має доісламського походження і, здається, є нововведенням Корану. Далі він стверджує, що в арабській та ісламській культурі бути триманим «правими руками» означає бути шанованим. Це також можна побачити в віршах Корану, які називають тих, хто увійде в рай, «сподвижниками правої руки».

Коран пропагує утримання і шлюб як кращий вибір. Коран вважає таких рабів частиною сім'ї, хоча вони мають нижчий соціальний статус, ніж вільні члени сім'ї. Вірш 4:3 став основою для пізнішого правила, за яким наложниці повинні бути звільнені, перш ніж їхній господар зможе з ними одружитися. Вірш 24:33 наказує рабам дозволяти одружуватися. Вірш 4:24 означав, що господар міг вступати в сексуальні стосунки з наложницями, навіть якщо вони одружені. У вірші 33:50, адресованому Магомету, жінки, «опановані правицею», називаються «воєнною здобиччю». Цей вірш став основою дозволу полоненим жінкам бути наложницями. У Корані нічого не згадується про масштабне співжиття, яке деякі мусульмани практикували в історії.

Вірші Корану, які стосуються співжиття, є мекканськими і обмежують секс дружинам (23:5-6, 70:29-30). Мединські вірші натомість пропагують шлюб із вільними жінками (4:25), шлюб із рабинями (24:32, 2:221) і рекомендують утримання (4:25, 24:30). Джонатан Броккоп розглядає це як хронологічну прогресію, де пізніша етика, здається, обмежує сексуальні стосунки лише шлюбом. Мухаммед Асад вважає, що Коран не визнає конкубінат, натомість обмежує секс лише шлюбом. Він тлумачить вираз Корану «ті, ким володіють ваші правиці» як стосування чоловіка та дружини, які «по праву володіють» одне одним на підставі шлюбу.

Хадис Протягом більшої частини свого життя Магомет не мав наложниць і перебував у моногамному шлюбі з Хадіджею. Візантійський правитель Александрії надіслав Магомету двох жінок у подарунок, і одну з них, Марію, він узяв у наложниці. За деякими джерелами, він пізніше звільнив її після того, як вони народили дитину, і одружився з нею. Але це заперечується іншими джерелами. Що стосується Райхани, деякі джерела вказують, що вона була його наложницею, а інші джерела кажуть, що Магомет звільнив її та одружився з нею. Абу Убейда сказав про Магомета: «У нього було чотири [наложниці]: Марія, яка була матір'ю його сина Ібрахіма; Райхана; ще одна красива рабиня, яку він придбав, серед військовополонених; і рабиня, яку йому подарувала Зайнаб бінт Джахш».Zaad al-Ma'aad, 1/114

В одному хадисі Бог обіцяє подвоїти винагороду чоловікові, який виховає наложницю, звільнить її, а потім одружиться на ній як своїй дружині. В іншому хадисі, який, як вважається, також стосується матерів-рабинь, Магомет каже: «Хто розлучить матір і її дитину, Бог відлучіть його від його близьких у День воскресіння».

Одним із джерел високої поваги до наложниць було твердження, що плем'я Магомета походить від наложниці Агар, тоді як євреї походять від дружини Сарри. В одному спірному хадісі Магомет проголошує, що син наложниці міг би бути пророком, якби син не помер у дитинстві. Однак цей хадис заперечується сунітами, які вірять, що після Магомета не може бути пророків. Проте, це вказує на високу повагу до дітей наложниць. Ісламська традиція вшановує наложниць як Авраама, так і Магомета як «матерів віри».

Відомо, що після боїв сахаби вступали в сексуальні стосунки з жінками-рабинями. Після битви проти Бану Мусталік хадис повідомляє, що сахаби взяли полонених жінок як наложниць і запитали Магомета, чи дозволено практикувати з ними перерваний статевий акт. Вважається, що Магомет відповів ствердно. Потім Магомет звільнив і одружився з однією з полонених, Джувейрією бінт аль-Харіс, таким чином зробивши всіх інших полонених пов'язаними з Магометом шлюбом. В результаті сахаби звільнили і своїх полонянок. Відомо також, що сахаби мали сексуальні стосунки з жінками племені Хавазін, захопленими в битві при Хунайні. За словами Ахмада ібн Ханбала, ці жінки прийняли іслам.

Класична ісламська юриспруденція

Класичне ісламське право намагалося вирішити питання наложницького шлюбу та рабства. Його основними джерелами були Коран, сунна Магомета та іджма (консенсус). На класичних юристів також вплинула практика візантійців і сасанідів, яких нещодавно підкорили мусульмани.

Чоловік міг отримати стільки наложниць, скільки дозволяли його можливості, і припинити стосунки за бажанням. На наложницю покладалися основні обов'язки, і з нею слід було поводитися гуманно. Якщо у наложниці були діти, визнані батьком, вона ставала умм аль-Валад, і будь-які діти від наложниць вважалися рівними з дітьми від шлюбу.

Сучасні ісламські вчені вважають конкубінат неприпустимим, що обговорюється в наступному розділі.

Допустимість і кількість наложниць Мусульманські вчені сперечалися, чи дозволено мати наложниць, і якщо так, то скільки. Більшість досучасних ісламських вчених визнавали інститут конкубінату. Однак деякі вчені не погоджувалися. Фахр ад-Дін аль-Разі, вчений-шафіїт XII століття, вважав, що Коран дозволяє секс лише з дружиною. Секта карматів відкидала конкубінат як такий, що суперечить ісламу. Зейдити вважали конкубінат неприємним, але не відкидали його. Деякі вчені стверджують, що хариджити відкидали конкубінат, але це твердження заперечується. Багато хто з мутазилітів вважали наложницький зв'язок харамом.

Більшість вчених не встановлювали жодних обмежень щодо кількості наложниць, які міг мати чоловік. Однак, за словами Сміта, вони також не заохочували цю практику. Деякі пізніші ісламські вчені, особливо за часів Османської імперії, не схвалювали «надмірно» великий гарем, вважаючи це таким, що суперечить людській гідності та порушує аят 7:29 Корану. У той час як Магомет і багато сахабів мали одну або дві наложниці, широкомасштабне наложництво не практикувалося до мусульманських завоювань.

Ставши халіфом, Умар II зрозумів, що більше не матиме часу проводити зі своїми наложницями, тому він звільнив деяких із своїх наложниць і відправив їх назад до їхньої родини. З іншого боку, кажуть, що Хасан ібн Алі мав триста наложниць.

На думку деяких вчених, не тільки вільні люди, але навіть раби могли мати наложниць. Жінкам заборонялося брати наложниць чоловічої статі.

Хто міг бути наложницею? За ісламським правом наложниці були рабинями, оскільки наложниця була єдиною жінкою, з якою чоловік міг займатися сексом поза шлюбом, не розглядаючись як зіна.Hain, Kathryn A. (2017). «Epilogue: Avenues to Social Mobility Available to Courtesans and Concubines». In Gordon, Matthew S.; Hain, Kathryn A. (eds.). Concubines and Courtesans: Women and Slavery in Islamic History. Oxford University Press. pp. 326. ISBN 978-0-190-62219-0. Єдиним законним способом придбання рабів була покупка, захоплення на війні, отримання в подарунок або народження в рабстві. З них найпоширенішим джерелом була покупка, хоча в ранньому ісламі ще одним важливим джерелом було отримання рабів як частину данини.

Не всі рабині могли стати наложницями. Існувала низка категорій рабинь, з якими сексуальні стосунки були заборонені: