Улотаронт () , експериментальні назви SEP-363856, SEP-856 — експериментальний антипсихотичний препарат, який проходить клінічні дослідження для лікування шизофренії та психозу при хворобі Паркінсона. Препарат було синтезовано у співпраці між «PsychoGenics Inc.» і «Sunovion Pharmaceuticals» (яка згодом була об'єднана в «Sumitomo Pharma» ) з використанням моделі поведінки «PsychoGenics» і платформи виявлення фенотипічних ліків «SmartCube» на основі штучного інтелекту.

Улотаронт перебуває на III фазі клінічних досліджень для шизофренії, II/III фазі для генералізованого тривожного розладу та великого депресивного розладу, припинено дослідження для нарколепсії та психотичних розладів.

Дослідження показали, що улотаронт призводить до більшого зниження загальної оцінки шкали позитивних і негативних синдромів порівняно з вихідним рівнем, ніж плацебо. Лікування улотаронтом, порівняно з плацебо, також асоціювалося з покращенням якості сну. Улотаронт був відзначений позначенням проривної терапії завдяки підвищеній ефективності та значному зменшенню побічних ефектів порівняно з поточними методами лікування.

Побічні ефекти Побічними ефектами, про які повідомлялося в попередніх клінічних дослідженнях, включали сонливість, збудження, нудоту, діарею та диспепсію. Профіль несприятливих ефектів улотаронту відрізняється від профілю інших антипсихотичних засобів, оскільки його механізм дії не включає антагонізм до рецепторів дофаміну в головному мозку, що є відповідальним за спричинення препаратами рухових розладів (зокрема акатизії), які можуть виникати при застосуванні цих засобів.

Фармакологія

Фармакодинаміка Механізм дії улотаронту при лікуванні шизофренії неясний. Однак вважається, що він є агоністом амін-асоційованого рецептора 1 і рецепторів серотоніну 5-HT1A. Цей механізм дії є унікальним серед доступних антипсихотичних засобів, які, як правило, є антагоністами дофамінових рецепторів (особливо дофамінового D2-рецептора). Улотаронт є повним агоністом TAAR1 людини з EC50 140 нМ і максимальною ефективністю 101,3 %. Він також є частковим агоністом рецептора серотоніну 5-HT1A (EC50 = 2300 нМ; Emax = 74,7 %) і рецептора серотоніну 5-HT1D (EC50 = 262 нМ; Emax = 57,1 %). І навпаки, його дія на різні інші мішені, зокрема різні інші серотонінові рецептори, а також адренергічні та дофамінові рецептори, набагато менш потужна.

Улотаронт знижує базальну рухову активність у гризунів, і цей ефект був відсутній у мишей з нокаутом TAAR1. Він запобігав гіперлокомоції, спричиненій антагоністом рецепторів NMDA фенциклідином. Навпаки, улотаронт не впливав на гіперлокомоцію, спричинену декстроамфетаміном. Подібним чином, це не змінило поведінку лазіння, спричинену апоморфіном.

Фармакокінетика Точний фармакокінетичний профіль улотаронту не повідомлявся, хоча розробник припустив, що фармакокінетичні дані підтверджують дозування один раз на добу.

Дослідження Станом на 2018 рік «Sunovion», виробник іншого антипсихотика під назвою луразидон («Латуда»), проводить клінічні дослідження улотаронту у партнерстві з компанією доклінічних досліджень «PsychoGenics». FDA надало улотаронту статус проривної терапії. Окрім лікування шизофренії, улотаронт також вивчається для лікування психозу, пов'язаного з хворобою Паркінсона.

Для оцінки впливу улотаронту на негативні симптоми шизофренії використовували «Коротку шкалу негативних симптомів» (BNSS).

У липні 2023 року фармацевтична компанія, яка розробила цей препарат, повідомила, що, згідно з дослідженнями PANSS, препарат не перевершив плацебо в лікуванні пацієнтів із гострими психозами з шизофренією.

Примітки