Парламентська площа () — площа, розташована на північному заході від Вестмінстерського палацу у місті Вестмінстер у центральному Лондоні, Англія. Вона облаштована у XIX столітті й має велику відкриту зелену зону в центрі, з деревами на заході, а також містить дванадцять статуй державних діячів та інших видатних осіб.
Окрім того, що це одна з головних туристичних пам'яток Лондона, площа також є місцем проведення численних демонстрацій і протестів. Парламентську площу оточують різні офіційні установи: законодавча влада — зі сходу (у Палатах парламенту), урядові виконавчі органи — з півночі (на Вайтголлі), судова влада — із заходу (Верховний суд), і церква — з півдня (із Вестмінстерським абатством).
На Парламентській площі представлені : прапор Сполученого Королівства, прапори його чотирьох країн, прапори , Коронних володінь та заморських територій Великої Британії.
Розташування Серед будівель, що виходять на площу, — церкви Вестмінстерського абатства та церква святої Маргарити, Вестмінстер; , яка є резиденцією Верховного суду Великої Британії; , які обслуговують Скарбницю Її Величности та Податкову службу Його Величности; а також .
Від Парламентської площі відходять такі дороги: Сент-Маргарет-стріт (у напрямку до ), Брод-Сенкчуарі (до Вікторія-стріт), (до ), Парламент-стріт (що веде на Вайтголл) і Брідж-стріт (що веде на Вестмінстерський міст).
Історія
Початкове планування Парламентська площа закладена у 1868 році з метою розширення простору навколо Вестмінстерського палацу та покращення транспортного руху, і стала місцем встановлення перших світлофорів у Лондоні. Для облаштування площі довелося знести значну кількість будівель. Архітектором проєкту був сер . Серед початкових об'єктів площі був , який у 1949 році було демонтовано, а в 1957 — встановлено на теперішньому місці в .
У 1949 році проєкт реконструкції району Парламентської площі у Вестмінстері, Лондон, розробив архітектор (1888—1957).
Зміни після Другої світової війни Плани щодо перепланування площі виникли ще до Другої світової війни, коли запропонувало:що більший центральний острів необхідний для забезпечення більшого простору для руху транспорту на Грейт-Джордж-стріт. Якщо подовжити північну сторону центрального острова, очікувалося, що часті затори на перехресті Парламент-стріт і Брідж-стріт з Парламентською площею значно зменшаться.Після війни подала оновлений план, який був погоджений Міністерством транспорту та затверджений парламентом у вигляді Закону про вдосконалення Парламентської площі 1949 року (Parliament Square (Improvements) Act 1949). Закон був необхідний через змішану форму власності на землю. Перепланування включало прокладення нових доріг, тротуарів і облаштування садів.
Оскільки вулицю Грейт-Джордж-стріт розширено, а наявну дорогу — перенесено, довелося демонтувати . Через те, що архітектура вікторіанської доби була на той час непопулярною, деякі члени парламенту виступали проти повторного встановлення фонтану: принаймні один парламентар заявив, що він «не має жодної художньої цінності». Закон дозволяв демонтаж фонтану, але також зобов'язував його відновити.
Центральний сад площі був переданий від до юрисдикції згідно з . Вона отримала обов'язки з освітлення, прибирання, поливу, мощення та ремонту саду, а також повноваження щодо встановлення правил користування ним.
Громадські протести Східна сторона площі, яка розташована навпроти одного з головних входів до Вестмінстерського палацу, традиційно була місцем проведення протестів проти дій або бездіяльності уряду. 1 травня 2000 року площу перетворили на гігантську городню ділянку активісти з руху , які провели акцію партизанського садівництва. Останнім часом там кілька років поспіль протестував , виступаючи проти дій Великої Британії та США в Іраку. Починаючи з 2 червня 2001 року, він залишив своє місце лише один раз — 10 травня 2004 року, коли його заарештували за відмову залишити територію під час оголошення тривоги безпеки, — та повернувся наступного дня після звільнення. Через нібито порушення, спричинені протестом Го, парламент вніс поправку до , яка зробила незаконними будь-які протести на Парламентській площі (а також у радіусі приблизно пів милі навколо) без попереднього дозволу . Положення цього закону щодо Парламентської площі скасовані , який запровадив інші обмеження щодо «заборонених дій»The law and history on protest around Parliament, including the ban that was enforced under SOCPA and the narrower restrictions under the Police Reform and Social Responsibility Act 2011 are analysed in an article on protest in Parliament Square. Kiron Reid 'Letting Down the Drawbridge: Restoration of the Right to Protest at Parliament'. (2013) 1 Law Crime and History 16 (pp. 16–51) (Internet (free access)). . The file is a pdf..
Закон викликав чимало протестів з боку різних груп, які вбачали в ньому порушення громадянських свобод, включно з Європейською конвенцією з прав людини. Попри все, спочатку закон не досяг своєї мети: Верховний суд постановив, що Браян Го не потребує дозволу, адже його протест розпочався до набуття законом чинності (хоча нові акції мали підпадати під його дію); таким чином, Го залишився на площі. Згодом Апеляційний суд скасував це рішення, зобов'язавши Го подати запит до поліції на дозвіл продовжити протест.
Пам'ятники На Парламентській площі розташовано дванадцять статуй британців, представників Співдружности націй та англомовного світу. Вони розташовані проти годинникової стрілки, починаючи зі статуї Вінстона Черчилля, яка дивиться на Парламент. ЗображенняОсобаРозташуванняСкульпторДата відкриттяПриміткиКлас охорониВінстон Черчилль Прем'єр-міністр 1940—1945 і 1951—1955Північно-східний край газонуАйвор Робертс-Джонс1 листопада 1973Відкрита Клементиною, баронесою Спенсер-Черчилль. Сам Черчилль висловив бажання, щоб його статуя була саме на цьому місці під час реконструкції площі у 1950-х роках. Перші версії статуї були надто схожі на Беніто Муссоліні.Grade IIДевід Ллойд Джордж Прем'єр-міністр 1916—1922Північна межа газонуҐлінн Вільямс25 листопада 2007Відкривали принц Уельський і герцогиня Корнуольська. Постамент виготовлено зі сланцю з , Північний Уельс.—Ян Смутс Прем'єр-міністр ПАР 1919—1924, 1939—1948Північна межа газонуСер Джекоб Епстайн7 листопада 1956Черчилль, повернувшись до влади в 1951 році, побажав спорудити статую Сматсу, але не зміг бути присутнім через хворобу. П'єдестал виготовлений з південноафриканського гранітуWard-Jackson, Philip (2011). Public Sculpture of Historic Westminster: Volume 1. Public Sculpture of Britain. Liverpool: Liverpool University Press..Grade IIГенрі Джон Темпл, 3-й віконт Пальмерстон Прем'єр-міністр 1855—1858, 1859—1865Північно-західний край газону2 лютого 1876Пальмерстон зображений у середньому віці, ще до прем'єрства. Постамент не відповідає «готичному» стилю інших пам'ятників поручWard-Jackson, Philip (2011). Public Sculpture of Historic Westminster: Volume 1., С. 195–97, Public Sculpture of Britain. Liverpool: Liverpool University Press.Grade IIЕдвард Сміт-Стенлі, 14-й граф Дербі Прем'єр-міністр 1852, 1858—1859, 1866—1868Північно-західний край газону11 липня 1874Дербі зображено у мантіях канцлера Оксфордського університету. Бронзові рельєфи на постаменті, що ілюструють сцени з його життя, виконав асистент Нобла — Горас МонфордWard-Jackson, Philip (2011). Public Sculpture of Historic Westminster: Volume 1., С. 192, Public Sculpture of Britain. Liverpool: Liverpool University Press..Grade IIБенджамін Дізраелі, 1-й граф Біконсфілд Прем'єр-міністр 1868, 1874—1880Західна межа газону19 квітня 1883Статуя була своєрідним «святилищем» — консервативної організації, яка щороку залишала вінки у річницю смерті Дізраелі — на Ward-Jackson, Philip (2011). Public Sculpture of Historic Westminster: Volume 1. С. 200–03, Public Sculpture of Britain. Liverpool: Liverpool University Press..Grade IIСер Роберт Піль Прем'єр-міністр 1834—1835, 1841—1846Західна межа газону1877Спершу статую замовили , але вона виявилася занадто великою. Меншу версію встановили біля входу до Нью-Пелас-Ярд, але її демонтували у 1868 році й переплавили у 1874.Grade IIДжордж Каннінг Міністр закордонних справ 1807—1809, 1822—1827; Прем'єр-міністр 1827На перехресті з Грейт-Джордж-стрітСер 2 травня 1832Спочатку розміщена в Нью-Пелас-Ярд; переміщена сюди в 1949. Образ базується на бюсті роботи сера , який не схвалював вибір на користь ВестмакоттаWard-Jackson, Philip (2011). Public Sculpture of Historic Westminster: Volume 1., С. 190–92, Public Sculpture of Britain. Liverpool: Liverpool University Press..Grade IIАвраам Лінкольн Президент США 1861—1865Перед Міддлсекською гільдієюОгастес Сент-ГоденсЛипень 1920Копія статуї з , Чикаго. Відкрита принцом Артором після урочистої передачі американським послом та прийняття прем'єром Девідом Ллойд Джорджем. Первісно мала бути встановлена у 1914, але відклали через суперечки між прихильниками версій Сен-Годенса й (остання зрештою встановлена в Манчестері).Grade IIНельсон Мандела Президент ПАР 1994—1999Південно-західний край газону29 серпня 2007Рада Вестмінстера раніше відмовила у дозволі встановити статую на Трафальгарській площі. Статую відкрив прем'єр-міністр Гордон Браун у присутності , вдови , борця проти апартеїду, та британського актора Річарда Аттенборо.—Магатма Ґанді Лідер боротьби за незалежність ІндіїЗахідна межа газону14 березня 2015Статуя лідера руху за незалежність Індії Махатми Ґанді заснована на фотографії Ґанді перед офісом прем'єр-міністра Рамсея Макдональда у 1931 році. Відкрита міністром фінансів Індії на честь сторіччя повернення Ґанді з Південної Африки. Серед промовців на відкритті були прем'єр-міністр Девід Кемерон, актор Амітаб Баччан та онук Ґанді Ґопалкрішна Ґанді.—Міллісент Фосетт Борчиня за виборчі права жінокПівнічно-західний край газону24 квітня 2018Встановлена на честь сторіччя після кампанії під проводом Керолайн Кріадо-Перес. Це перша статуя жінки на Парламентській площі та перша, створена жінкою-скульпторкою. Дама Міллісент була президенткою понад 20 років та співзасновницею коледжу Ньюнем у Кембриджі. Зображена у віці 50 років — саме тоді вона очолила Союз. На банері, який вона тримає, написано: «Відвага кличе до відваги всюди» — цитата з її промови після загибелі суфражистки Емілі Вайлдінг Девісон.—
Демонстрації була мирною акцією протесту, розпочатою у 2001 році та продовжена до 2013 рокуPeace at last! Final anti-war protesters leave Parliament Square after 12 years 9 May 2013 standard.co.uk.
У травні 2010 року на площі було створено табір миру, відомий як Поселення Демократії, щоб протестувати проти участі британського уряду у вторгненні на Близькому Сході, який став еклектичним рухом, що охоплює ліві причини та антиглобалістські протести. Мер Лондона Борис Джонсон звернувся до суду з проханням усунути їх, і після того, як демонстранти програли апеляцію в липні 2010 року, лорд Нойбергер постановив виселити протестувальників, які таборували на площі. Останні намети демонтовані в січні 2012 року.
Панорама
Примітки
Джерела
Саймон Бредлі та Ніколаус Певснер, Будівлі Англії, Лондон 6: Вестмінстер (2003)..
Посилання
Вебсайт Кампанії миру на Парламентській площі Спеціально заборонені види діяльності: Закон про реформу поліції та соціальну відповідальність 2011 р. Частина 3: Парламентська площа і околиці