Затока Фробішера () — затока протоки Девіса в регіоні Кікіктані, територія Нунавут, Канада. Вона розташована у південно-східному куті острова Баффіна. Її довжина становить близько 230 км, а ширина варіюється від приблизно 40 км на виході в протоку Девіса до приблизно 20 км у внутрішній частині затоки.
Столиця Нунавута — Ікалуїт, який з 1942 до 1987 року був відомий під назвою Фробішер-Бей, розташований поблизу внутрішнішої частини затоки.
Географія Затока Фробішера має конусоподібну форму, яку утворюють два півострови: півострів Голла на північному сході та півострів Мета-Інкогніта на південному заході. Така форма затоки забезпечує значні припливні коливання у місті Ікалуїт — від 7 до 11 метрів щодня. Така геоморфологія є наслідком дії великого , який у період четвертинного зледеніння (плейстоцен) зосереджувався над басейном Фокса і вирізьбив басейн затоки, що нині залитий морською водоюFrobisher Bay in The Canadian Encyclopedia.
У самій затоці Фробішера є низка менших заток, бухт та проток. Серед них: затока Вейн і протока Ворд (на північному заході), а також протока Ньюелл, затока Ліч і затока Ніланд (вздовж південно-західного узбережжя). Затока Гемлен, фіорд Ньютон, бухта Ройєра та затока Вадделл розташовані вздовж північно-східного узбережжя. Увесь береговий ландшафт затоки порізаний численними вузькими фіордами, куди впадають малі струмки. На обох берегах є високі скелі: до 330 м на північному сході та приблизно вдвічі вищі на південному заході, що є результатом місцевого нахилу земної кори в ранньому третинному періоді.
Затока Фробішера також усіяна островами. Серед них: та поблизу Ікалуїта, , , і на вході до затоки Вейн, у протоці Ворд, а також , , і ближче до гирла затоки.
Історія
Затока Фробішера названа на честь англійського мореплавця сера Мартіна Фробішера, який під час пошуку Північно-Західного проходу у 1576 році став першим європейцем, що відвідав ці місця. До подорожі у 1861 роціRines, George Edwin, ed. (1920). «Frobisher Bay». Encyclopedia Americana. європейці вважали, що затока є протокою, яка відділяє острів Баффіна від іншого острова.
Перше задокументоване богослужіння Англіканської церкви на території Північної Америки — це святкування Святої Євхаристії в затоці Фробішера наприкінці серпня або на початку вересня 1578 року. Молитовник встановлює день вшанування цієї події на 3 вересня. Капелан на кораблі Фробішера був «майстер Вулфол (ймовірно, ), священник і проповідник», якому королева Єлизавета наказала «служити Богові двічі на день».
Примітки
Джерела
Andrews, John T. Cumberland Sound and Frobisher Bay, Southeastern Baffin Island, N.W.T. Ottawa, Ont: National Research Council of Canada, 1987. Eggertsson, Olafur, and Dosia Laeyendecker. 1995. «A Dendrochronological Study of the Origin of Driftwood in Frobisher Bay, Baffin Island, N.W.T., Canada». Arctic and Alpine Research. 27, no. 2: 180. Finkler, Harold W. Inuit and the Administration of Criminal Justice in the Northwest Territories The Case of Frobisher Bay. Ottawa: Minister of Indian and Northern Affairs, 1976. Grainger, E. H. The Food of Ice Fauna and Zooplankton in Frobisher Bay. Ste-Anne de Bellevue, Que: Arctic Biological Station, Dept. of Fisheries and Oceans, 1985. Gullason, Lynda. Engendering Interaction Inuit-European Contact in Frobisher Bay, Baffin Island. Ottawa: National Library of Canada = Bibliothèque nationale du Canada, 2001. Henshaw, Anne Stevens. Central Inuit Household Economies Zooarchaeological, Environmental, and Historical Evidence from Outer Frobisher Bay, Baffin Island, Canada. BAR international series, 871. Oxford, England: Archaeopress, 2000. Mallon, S. T. Inuktitut, Frobisher Bay Version. Yellowknife, N.W.T.: Dept. of Education, 1977. Odess, Daniel. Interaction, Adaptation, and Culture Change Lithic Exchange in Frobisher Bay Dorset Society, Baffin Island, Arctic Canada. 1996. Roy, Sharat Kumar. The Upper Ordovician Fauna of Frobisher Bay, Baffin Land. 1941. Thomson, G. James. A Ring of Urgency An Engineering Memoir: from the Halls of Humberside to the Shores of Frobisher Bay. Scarborough, Ont: Abbeyfield Publishers, 1995.
Посилання