Генрік Росмарін (; 13 жовтня 1882, ПератинRudnicki podaje Peratyn pow. kamieniecki. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego odnotowuje, uwzględniając oboczności, trzy miejscowości o nazwie Peratyn, przy czym żadna z nich nie znajduje się koło Kamieńca Podolskiego: ; ; . Równocześnie Peratyn w pow. kamioneckim (koło Kamionki Strumiłowej) wydaje się być miejscowością Peratyn, z tym zastrzeżeniem, iż tenże rzekomo znajdował się w czasie II RP w pow. radziechowskim. — 3 лютого 1955, Тель-Авів) — польський політик єврейського походження, сіоніст, юрист, депутат Сейму 1-го, 2-го і 3-го скликань у Польськійа Республіці (1918—1939).
Життєпис Народився 13 жовтня 1882 р. у м. Ператин у родині Бернарда та Анни, уродженої Віттлін. Закінчив середню школу Бернардинів у Львові, потім філософський і юридичний факультети Львівського університету, де також захистив докторат. Закінчив навчання в університетах Берліна та Відня. Під час Першої світової війни був офіцером артилерії австрійської армії.
Після звільнення працював адвокатом у містах Східної Галичини, зокрема у Львові, а з 1932 року також керував адвокатською конторою у Варшаві.
Вже під час навчання почав виявляти сіоністські погляди, а в 1918 році був обраний членом Центрального сіоністського комітету на польських землях. У 1919 році у Львові заснував сіоністський журнал польською мовою Chwila, співвласником і редактором якого був багато років. З 1925 по 1935 рік був президентом єврейського спортивного клубу «Хасмонея» у Львові. Крім того, він був президентом Центрального позичкового банку та спортивної організації «Маккабі» у Польщі.
Був депутатом сейму 1-го, 2-го і 3-го скликань (1922—1935). У 1922—1927 роках був заступником голови Єврейського парламентського клубу. Був віцепрезидентом Сіоністської організації Східної Малопольщі та Світового сіоністського конгресу.
Після початку Другої світової війни він виїхав до Румунії, а звідти в 1940 році — до Палестини. З 1941 по 1945 рік він був Генеральним консулом Республіки Польща в Тель-Авіві, надаючи велику допомогу полякам. Після 1945 року залишився в Ізраїлі, де й помер 3 лютого 1955 року. Похований на кладовищі Нахалат Іцхак.
Примітки
Бібліографія
Encyclopaedia Judaica, t. XIX, Jerozolima 1979. Kto był kim w II Rzeczypospolitej, red. Jacek Majchrowski, Warszawa 1994. Mniejszość żydowska w parlamencie II Rzeczypospolitej: (1922—1939), Janusz Fałowski, Kraków 2006. New Encyclopaedia of Zionism and Israel, t. II, London & New York 1994. Polski Słownik Biograficzny, t. XXXII, Wrocław-Warszawa-Kraków 1989–91. Felicjan Sławoj Składkowski, Nie ostatnie słowo oskarżonego, Warszawa 2003.