Микола Ільків (; 10 грудня 1890, Перевозець — квітень 1940, Катинь) — греко-католицький священик українського походження, політичний діяч, депутат Сейму Республіки Польща, головний греко-катол. Капелан Війська Польського, жертва Катинського розстрілу.

Життєпис Народився 10 грудня 1890 року7 czerwca 1934 ogłoszono sprostowanie daty urodzenia z «10 października 1890» na «10 grudnia 1890». . Син Миколи Ільківа. Закінчив гімназію у Калуші, а потім гімназію імені Цісаря Франца Йосифа І у Станіславові. У 1918 р. закінчив богословські студії на богословському факультеті Університету Яна Казимира у Львові, а 30 березня 1919 р. був висвячений на греко-католицького священика.

Працював катехитом у школах Калуша. Під час польсько-української війни, як директор приватної української гімназії в Калуші, керував акцією допомоги пораненим воякам. З 1920 року виконував обов'язки адміністратора греко-католицьких парафій у навколишніх містах. Підтримував українсько-польську співпрацю.

У 1922 р. був співзасновником Української Хліборобської Партії. Від її імені він був обраний цього року до Сейму І каденції. Очолював Українсько-селянський парламентський клуб у складі 5 осіб. Через свою політичну ангажованість вступив у конфлікт із церковною владою, внаслідок чого єпископ Григорій Хомишин відсторонив його від священицьких обов'язків.

Після закінчення терміну сейму в 1927 р. він очолив парафію в Нижніві Станиславівської дієцезії. 27 лютого 1928 р. переведений із генерального збору в запас військового духовенства і одночасно призначений резервним капеланом зі старшинством 1 січня 1927 і 399 рр. посада у військовому духовенстві (греко-католицького обряду). З липня 1928 року, як священик запасу, призваний на дійсну службу, служив адміністратором греко-католицької військової парафії в Лодзі. 27 червня 1935 року перейменований на професійного військового капелана, зі званням капелана зі стажем від 1 серпня 1928 року і 1-го рангу у військовому духовенстві греко-католицького віросповідання. До вересня 1939 року служив парохом парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці при гарнізонному храмі св. Юра в Лодзі.

Отримав звання старшого капелана зі стажем від 19 березня 1939 року та 1-й ранг у римо-католицькому військовому духовенстві.

Після початку Другої світової війни у 1939 році, під час Вересневої кампанії, як Головний греко-католицький капелан Війська Польського, опинився в обложеному Львові. Після агресії СРСР проти Польщі 17 вересня 1939 року та капітуляції Львова 21 вересня потрапив у радянський полон. Перебував у таборі для військовополонених у Старобільську, звідки 2 березня 1940 року разом із групою з десяти військовополонених був перевезений до Москви, а звідти, після невдалої спроби схилити його до співпраці з радянською владою, до табору в Козельську (11 квітня 1940 року). Про це свідчить лист коменданта Козельського табору про «прийом конвою з двома колишніми польськими військовими священиками». 28 квітня 1940 року передано в розпорядження начальника Управління НКВС Смоленської області — депортаційний список 052/4 від 27 квітня 1940 року.

Розстріляний 30 квітня 1940 року в Катині співробітниками РУ НКВС у Смоленську та працівниками НКВС, які прибули з Москви за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року.

Жертви цього злочину були поховані в анонімних братських могилах, які з 28 липня 2000 року є офіційним місцем польського військового кладовища в Катині. На цьому місці проводилися ексгумації та археологічні роботи. У 1943 році під час ексгумації під наглядом німців його тіло було ідентифіковано під номером 2455 — буквально визначений як Ільнов Микола (запис у журналі ексгумації від 18 травня 1943 р.). Він фігурує у списку Технічної комісії Польського Червоного Хреста під номером 02455як лейтенант Ільнов Микола. На його тілі було знайдено російську квитанцію на вилучені речі. Прізвище Ільківа (записано як Ільнов) є в списку жертв (під номером 2455), опублікованому в Goniec Krakowski № 17. 139 і Nowy Kurier Warszawski № 145 1943 року. До 2010 року родичі шукали інформацію через Бюро інформації та досліджень Польського Червоного Хреста у Варшаві.

Вшанування пам'яті

5 жовтня 2007 року міністр національної оборони Александер Щиґло посмертно надав йому звання підполковника. Акція була оголошена 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Katyń Pamiętamy — Uczcijmy Pamięć Bohaterów» («Катинь пам'ятаємо — вшановуємо пам'ять героїв»)..

12 травня 2019 року в Кальварії Пацлавській відбулася церемонія, пов'язана з відкриттям та освяченням пам'ятної дошки та алеї дубів пам'яті катинських капеланів у каплиці «Розп'яття». Серед 32 військових капеланів різних конфесій, убитих у Катині та інших місцях страт у 1940 році, є підполковник Миколай Ільків.

Ордени та нагороди

Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (25 січня 1939) «za zasługi na polu pracy społecznej». Золотий Хрест Заслуги Срібний Хрест Заслуги (19 березня 1935 р.) «za zasługi na polu pracy kulturalno-oświatowej w wojsku».

Див. також

Польські військовополонені в Радянському Союзі після 1939 року Табори НКВС для польських військовополонених

Примітки

Бібліографія

Kapelani wrześniowi. Służba duszpasterska w Wojsku Polskim w 1939 r. Dokumenty, relacje, opracowania, pod red. Wiesława J. Wysockiego, Warszawa 2001. Posłowie i senatorowie Rzeczypospolitej Polskiej 1919—1939. Słownik biograficzny, 2005. Енциклопедія українознавства, tom 3, s. 865, Lwów 2000, .

Посилання

Біографія священика Миколи Ількова Інша біографія священика Миколая Ількова «Катинь» військові капелани Війська Польського