Ноель Матьє (3 травня 1916, Ган, Атлантичні Піренеї — 22 вересня 1984, Париж), більш відомий під своїм псевдонімом П'єр Еммануель — французький поет християнського спрямування.

Біографія Під час еміграції батьків до Сполучених Штатів він ріс з дядьком по батьковій лінії в Ліоні і після студіювання філософії в Університеті Ліон II став учителем. Прочитавши «Молоду парку» Поля Валері, він виявив інтерес до поезії, а згодом до творчості Фрідріха Гельдерліна, Томаса Гарді та Джерарда Менлі Гопкінса. Писати вірші його заохотив письменник П'єр Жан Жув, з яким він познайомився у 1937 році. Хоча його перша збірка поезій «Елегії» була опублікована в 1940 році, ширшу увагу до нього привернула збірка « Tombeau d'Orphée» («Могила Орфея»), видана в 1941 році.

Під час німецької окупації Франції Вермахтом він продовжував активну викладацьку діяльність, а також брав участь в русі Опору. Про свій досвід участі в Опорі він писав у таких поетичних збірках, як "«День гніву» (1942), «Бої з твоїми захисниками» (1942) та «Свобода спрямовує наші кроки» (1945).

Твори Еммануеля є одними з найважливіших ліричних публікацій у повоєнній Франції. Важливими першими збірками поезії були «Поет і його Христос» (1942), «Коломба» (1943), «Божевільний поет» (1944), «Пам'ять живих» (1944). Після закінчення Другої світової війни працював журналістом у різних виданнях, таких як Témoignage Chrétien, Réforme та Esprit.

Еммануель працював керівником англомовної програми на французькому телебаченні з 1945 по 1959 рік. За цей час він не лише взяв участь у кількох конференціях у США та Канаді, але й був запрошеним професором у різних американських університетах. Окрім цієї діяльності, він опублікував інші ліричні збірки, такі як «Полум'яна поезія» (1947), «Хто цей чоловік» (1948) та «Нарешті я вас люблю» (1949).

Він був третім членом, обраним на крісло № 4 у Французькій академії у 1968 році, президентом Міжнародного ПЕН-клубу з 1969 по 1971 рік, а також з 1973 по 1976 рік та першим президентом Французького національного інституту аудіовізуальних технологій у 1975 році.

Його друга дружина, уроджена Жанін Лу (дочка Чін Цай Лоо), померла 23 квітня 2013 року у віці 92 років. Вона похована разом з П'єром Еммануелем на цвинтарі Пер-Лашез (57-й відділ).

Французька академія 25 квітня 1968 року П'єра Еммануеля було обрано до Французької академії на місце маршала Жуена. Його офіційний вступ відбувся 5 червня 1969 року. Після обрання Фелісьєна Марсо, чию колабораціоністську позицію він засуджував, він пішов у відставку з Академії в 1975 році та перестав засідати. Однак його колеги, дотримуючись традиції, відмовилися взяти до уваги це рішення та з повагою чекали до його смерті, щоб обрати на його місце професора медицини Жана Гамбургера 18 квітня 1985 року.

Твори

Поезія

1940: ElégiesWeb pages titled «Œuvres de Pierre EMMANUEL» (for information on years of publication) and «Pierre EMMANUEL (1916—1984)» , for identification as works of poetry, at the Académie française website, retrieved July 11, 2010 1941: Tombeau d'Orphée 1942: Le Poète et son Christ 1943: Jour de colère («Day of Wrath»), including «Hymne de la liberté» («Hymn to Freedom»)Web page titled "Pierre Emmanuel, «Jour de colère», «Hymne de la liberté» at the oodoc.com website (translation «Day of Wrath» from Google), retrieved July 11, 2010 1943: «Les dents serrées», published in L'Honneur des poètes anthology, Éditions de MinuitWeb page titled «Baccalauréat : épreuve anticipée de français» (in French), retrieved July 11, 2010 1943: La Colombe 1944: Le Poète fou («The Mad Poet») 1944: Mémento des vivants 1944: Sodome 1945: Combats avec tes défenseurs 1945: La liberté guide nos pas 1947: Poésie, raison ardente 1947: Qui est cet homme 1949: Car enfin je vous aime 1952: Babel 1956: Visage Nuage 1958: Versant de l'Âge 1961: Evangéliaire 1963: Le Goût de l'un 1963: La Nouvelle Naissance 1965: La Face Humaine 1970: Jacob 1973: Sophia 1976: La Vie Terrestre 1978: Tu Le Livre de l'Homme et de la Femme, a trilogy: 1978: Una ou la mort la vie 1979: Duel 1980: L'Autre 1981: L'Arbre et le Vent 1981: Le grand oeuvre, опубліковано за кілька тижнів до смертіWeb page titled «PIERRE EMMANUEL PAPERS» at the Wichita State University Libraries website, retrieved July 11, 2010 1984: Le grand œuvre. Une cosmogonie

Посмертно опубліковано

2001 : Tombeau d'Orphée suivi de Hymnes orphiques, édition établie et préfacée par Anne-Sophie Andreu, Lausanne, L'Âge d'homme, зб. Амерс, 2001. 2001 : Œuvres poétiques complètes, Lausanne, L'Âge d'homme, 2001, t. І, 1940—1963. 2003 : Œuvres poétiques complètes, Lausanne, L'Âge d'homme, 2003, t. II, 1970—1984. 2005 : Lettres à Albert Béguin: листування 1941—1952 (édition établie et annotée par Aude Préta-de Beaufort). Лозанна, Париж: L'Âge d'homme, зб. « Кайє П'єр Еммануель „ № 2, 2005..

Проза

1950: The Universal Singular: The Autobiography of Pierre Emmanuel (trans. Erik de Mauny), Grey Walls Press: London. 1967: Le monde est intérieurWeb pages titled “Œuvres de Pierre EMMANUEL» (for information on years of publication) and «Pierre EMMANUEL (1916—1984)» , for identification as works of poetry, at the Académie française website, retrieved July 11, 2010

Інтерв'ю

" Les dernières interrogations de Pierre Emmanuel " Emmanuel's final interview conducted by Damian Pettigrew, published in Le Monde, 7 October 1984

Переклади українською П'єр Емманюель. Могила Орфея. Поезії. Переклад, передмова, примітки М. Москаленка. — Київ: Неопалима купина, 2004. — 76 с.

Примітки

Посилання