Олексій Петрович Клеменчук (, місто Новгород, тепер Великий Новгород, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський державний діяч, міністр харчової промисловості РРФСР. Депутат Верховної ради РРФСР 7—9-го скликань.

Життєпис Народився в робітничій родині. З семирічного віку працював та навчався в сільській школі. У 1919 році закінчив школу.

У серпні 1919 — червні 1922 року — кур'єр Новгородської губернської надзвичайної комісії (ЧК).

З 1922 до лютого 1924 року був безробітним, жив у батьків. У лютому 1924 — жовтні 1925 року — учень булочника пекарні в Новгороді. З жовтня 1925 до квітня 1926 року був безробітним, жив у батьків.

З квітня до вересня 1926 року працював землекопом міськбудгоспу Ленінграда. З вересня 1926 до лютого 1927 року був безробітним.

З лютого 1927 до листопада 1930 року працював майстром хлібозаводу № 2 міста Ленінграда.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У листопаді 1930 — березні 1931 року — завідувач групи Ленінградської обласної профспілки робітників харчосмакової промисловості; представник Ленінградського обласного комітету ВЛКСМ у Ленінградському обласному комітеті Спілки харчовиків.

У березні 1931 — жовтні 1934 року — заступник голови Ленінградської обласної профспілки робітників тютюнової промисловості.

У жовтні 1934 — жовтні 1937 року — голова Ленінградської обласної профспілки робітників спиртогорілчаної промисловості.

Одночасно навчався в Ленінградській харчовій академії.

У жовтні 1937 — травні 1941 року — директор лікеро-горілчаного заводу в Ленінграді.

У травні 1941 — червні 1946 року — завідувач відділу харчової промисловості Ленінградського міського комітету ВКП(б).

Одночасно в 1943—1944 роках — заступник завідувача відділу громадського харчування, торгівлі та харчової промисловості Ленінградського міського комітету ВКП(б). У 1944—1946 роках — завідувач відділу громадського харчування, торгівлі та харчової промисловості Ленінградського міського комітету ВКП(б).

З червня 1946 до березня 1949 року — в апараті ЦК ВКП(б). З червня 1946 до липня 1948 року — завідувач відділу кадрів харчової промисловості ЦК ВКП(б). З 16 липня 1948 до 14 березня 1949 року — заступник завідувача відділу легкої промисловості ЦК ВКП(б).

З березня 1949 року — заступник міністра харчової промисловості Латвійської РСР.

У 1949 році заарештований як учасник «Ленінградської справи». У 1950 році засуджений до 25 років позбавлення волі. У 1954 році звільнений та амністований.

З 1954 року — начальник управління Міністерства промисловості продовольчих товарів СРСР; заступник міністра харчової промисловості РРФСР.

У 1960—1961 роках — начальник Головного управління харчової промисловості Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР.

У 1961 — жовтні 1965 року — заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР.

15 жовтня 1965 — 20 березня 1979 року — міністр харчової промисловості РРФСР.

Організатор виробництва харчових продуктів у РРФСР. Один із творців рецептури горілки «Посольська» та пива «Подвійне золоте».

З березня 1979 року — персональний пенсіонер у Москві.

Помер 12 травня 1996 року в Москві.

Нагороди та відзнаки орден Жовтневої Революції (25.08.1971) орден Вітчизняної війни ІІ ст. два ордени Трудового Червоного Прапора (17.04.1940, 7.02.1977) орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» (1942) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970) медаль «Ветеран праці» медалі

Примітки

Джерела Клеменчук Алексей Петрович Зеленов М., Пивоваров Н. Аппарат ЦК ВКП(б) структура, функции, кадры. 10 июля 1948 — 5 октября 1952. М.-С-П.: Нестор-История, 2020