Націона́льний парк «Башки́рія» (; ) — природоохоронна територія в Башкортостані (Росія). Заснована 11 вересня 1986 року, є першим та єдиним національним парком у республіціЛ. А. Султангареева Башкирия // Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан / отв. ред. А. А. Мулдашев. — Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. — С. 263—264.. Загальна площа охоронюваної території становить 82 300 га, з яких 79 800 га припадає на суходіл, а 2500 га складає акваторія Нугуського водосховища. Назва парку походить від топоніму, яким росіяни іменують національну республіку башкирів. До 9 жовтня 1995 року повна офіційна назва звучала як Держа́вний приро́дний націона́льний парк «Башки́рія»Заповедники СССР: в 11 т. / под ред. В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковского. — М.:ABF, 1996. — Т. Национальные парки и заказники . — С. 86—89. .

Парк створений задля охорони окремих геологічних об'єктів, а також природних комплексів західних відрогів Південного Уралу, що мають загальну екологічну, історичну й естетичну цінність. У його межах розташовані дві пам'ятки природи — урочище КутукА. А. Мулдашев Урочище Кутук / Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан // отв. ред. А. А. Мулдашев. — Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. — С. 266—267. і Куперлінський карстовий містА. А. Мулдашев Куперлинский карстовый мост / Реестр особо охраняемых природных территорий Республики Башкортостан // отв. ред. А. А. Мулдашев. — Уфа: Издательский центр «МедиаПринт», 2010. — С. 267—268.. В свою чергу, національний парк «Башкирія» разом із розташованими поруч заказниками «Алтин Солок», Іцьким і природним парком «Мурадимовська ущелина» входить до складу біосферного резервата «Башкирський Урал»Кучеров Е. В. «Башкирия» // Башкирская энциклопедия: в 7 т. — Уфа: ГАУН РБ «Башкирская энциклопедия».. На його теренах зростає близько 800 видів вищих рослин, 171 вид мохів, 264 види лишайників і систематично близьких до них грибів, 212 видів водоростей. Серед представників флори 125 видів є рідкісними, а 67 занесені до Червоних книг різних рангів. Різноманіття рослин в національному парку «Башкирія» складає близько 45 % флори Башкортостану. У межах охоронюваної території зареєстровано ссавців 65 видів, птахів — 230, плазунів — 9, земноводних — 9, риб — 32, а також, за неповними даними, понад 506 видів безхребетних. З усього різноманіття фауни парку 75 видів занесені до Червоної книги Башкортостану, 38 — до Червоної книги Росії, а 23 — до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Національний парк «Башкирія» грає особливо значну роль у збереженні природного середовища пернатих. Він включений до переліку ключових орнітологічних територій Росії під назвою «Більсько-Нугуське міжріччя» як орнітологічна територія міжнародного та європейського значення.

Національний парк «Башкирія» належить до популярних об'єктів туризму в Башкортостані, на його теренах розташовані пам'ятки природи й археології, цікаві в історичному та природному відношенні печери і мальовничі урочища. Місцеві жителі зберігають давні традиції природокористування, зокрема, розвивають вимираючу галузь бджільництва — бортництво. Для відвідувачів тут діє декілька маршрутів різного ступеню складності, в тому числі піші, водні та кінніН. Рундквист, О. Задорина «Башкирия» // Урал. Иллюстрированная краеведческая энциклопедия. — Издательство «Квист», 2013..

Клімат Національний парк «Башкирія» знаходиться в континентальній кліматичній зоні помірного поясу. Клімат на його теренах дуже мінливий завдяки складному рельєфу і гідрографічній мережі: численні гірські хребти, їхні відроги, ущелини, штучні та природні водойми ускладнюють проходження атмосферних фронтів і створюють широкий діапазон мікрокліматичних умов.

Середньорічна температура повітря на території парку коливається від +0,1 °C у східній його частині до +4,5 °C біля західного кордону. Найхолодніший місяць року — січень, коли середня температура складає –16°C, а мінімальні можуть сягати –45…–48 °C. Найтепліший місяць року — липень, середня температура якого на рівнинах складає +19,7 °C, а в горах становить +13,6 °C. Мікрокліматична різниця температурних показників помітна не тільки в різних частинах парку, але і в межах одного часового проміжку. Наприклад, протягом липня вона може коливатися від +3 до +41 °C. Вегетаційний період із температурами вищими за 10 °C триває понад п'ять місяців — з травня по вересень. Безморозний період у західній частині національного парку триває в середньому 3—3,5 місяці, а в східній частині скорочується до 2,5 місяців, в окремі роки за рахунок ранньолітніх приморозків він може скорочуватись до 60 днів.

Середньорічна кількість опадів над західною частиною парку становить 404 мм, над східною — 582 мм. Із загальної кількості опадів у гірських східних районах парку 59 % випадає у вигляді дощу, 29 % — у вигляді снігу або граду, ще 12 % припадає на мішані опади. На рівнинах біля західного кордону охоронюваної території співвідношення між дощами і снігом дещо інакше: там 61 % рідких опадів і 27 % твердих. Найбагатші на опади місяці — липень і серпень, коли випадає 25 % річної норми (від 76 мм на західних рівнинах до 140 мм у горах). Найтриваліша й найекстремальніша пора року в «Башкирії» — зима, яка триває від 154 днів (на заході) до 202 днів (на сході). Стійкий сніговий покрив з'являється, відповідно, на початку листопада на заході та наприкінці жовтня на сході парку. Найбільшу висоту снігового покриву спостерігали у міжгірних котловинах (150 см) і лісах (100—110 см), на відкритих місцинах вона не перевищує 60—65 см.

Над національним парком «Башкирія» влітку віють переважно західні, а взимку — південні й південно-західні вітри, що робить місцевий мікроклімат більш сприятливим порівняно з іншими регіонами Башкортостану. Однак у гірській частині парку напрямок панівних вітрів у кожній окремій місцевості може різнитися в залежності від присутніх тут крупних форм рельєфу.

Географія та гідрологія

Національний парк «Башкирія» знаходиться на півдні Республіки Башкортостан, обіймаючи терени Мелеузівського (54 269 га), Бурзянського (16 285 га) і Кугарчинського районів (9246 га). З півночі на південь його територія простягається на 30 км, а зі сходу на захід — на 50 км. Його західний і південний кордони межують із густонаселеними рівнинними регіонами, тому мають майже прямі обриси, що обумовлено характером розподілу земель між різними сільськогосподарськими власниками. Натомість східний і північний кордони пролягають через малонаселену лісову місцевість, вони дотичні переважно до угідь різних лісових господарств. Оскільки ця частина найгористіша, то кордони парку тут набувають вигадливих обрисів, обумовлених складками рельєфу. З північного сходу упритул до кордонів національного парку прилягають землі біосферного заповідника Шульган-Таш, протяжність спільного кордону між двома природоохоронними територіями становить 40 км. Слід зазначити, що хоча національний парк «Башкирія» є самостійною установою, його адміністрації підлягають лише 79 800 га суходолу з загальної площі в 82 300 га. Решта — це акваторія Нугуського водосховища, яка віддана парку без вилучення з господарського використання. Адміністрація установи розташована у селі Нугуш, крім нього в межах охоронної зони знаходяться населені пункти Сергієвка, Сиртланово, Іштуганово, Верхнє та Нижнє Біккузино, Максютово, Кутаново, Іргизли. Найближче місто — Мелеуз — лежить за 20 км від західного кордону парку.

З точки зору фізичної географії терени національного парку «Башкирія» лежать на платоподібній частині Південного Уралу в межах Південно-Уральського нагір'я. Вони охоплюють західні відроги Уральських гір у межиріччі Білої й Нугуша. До охоронної зони парку входять гірські хребти Уралтау, Ямантау, Кибиз, Утямиш, Сінгітау, Калу, Камеля, Шарлак і, частково, Баш-Алатау, до яких з півдня прилягають східний відріг Общого Сирту і північна частина Зілаїрського плато. Висота хребтів 400—600 м над рівнем моря, в межигір'ї абсолютна висота гряд не перевищує 200 м. Хребти спрямовані з північного сходу на південний захід, утворюючи так званий Башкирський антиклінорій.

Окрім загальної пересіченості рельєфу цю частину Уральських гір вирізняє сильний розвиток карсту. Як наслідок, тут утворились численні карстові форми рельєфу: останці, печери, понори, карстові лійки і колодязі. В національному парку карстові явища найрозвинутіші в долинах Білої, Нугуша, а також в урочищі Кутук. Урочище являє собою підняте над навколишньою місцевістю плато, розчленоване некрутими схилами. В його межах виявлено 36 карстових печер, значна частина яких вертикального (провального) типу. Найвідоміша серед них печера Сумган-Кутук з проваллям завглибшки 134 м. Для спелеологів і туристів також цікаві Зигзаг (Казанка), Каскадна, Перша, Друга, Третя і Четверта Кутуцькі, Літня печера тощо. Більшість з них мають ділянки мерзлоти, а також цікаві натічні форми з кальциту: сталактити, сталагміти, печерні перли тощоВ. Горбатовский Моя Россия. Уникальные маршруты по заповедным местам. — Електронне видання Litres, 2020. — С. 196—197.. Ще одна визначна пам'ятка національного парку «Башкирія» знаходиться у долині невеликої річки Куперля. Це красивий природний Куперлінський карстовий міст, який з'явився внаслідок обвалу стелі колишньої печери.

Гідрографічна мережа в національному парку «Башкирія» доволі густа. Переважним типом водойм у ньому є річки. Всі вони мають яскраво виражений гірський характер: вирізняються більш-менш звивистими річищами, бурхливою течією, низькою температурою води протягом усього року і значними перепадами витрати води в залежності від сезону. Головні водні артерії парку — Біла і Нугуш. Перша річка в межах охоронної зони має протяжність 110 км, друга — близько 50 км. Обидві вбирають у себе чимало приток: лише струмків завдовжки понад 10 км у парку налічують 14 штук, а коротших близько 57. Серед інших річок «Башкирії» важливу роль грають великі Іргизла та Урюк, а також малі: Кук-Куль, Куперля, Кутук, Савка, Сумган, Юрмаш. Малі річки протікають по карстуючим породам, в яких активно вимивають різноманітні порожнини. Зокрема, саме діяльність Куперлі обумовила появу однойменного природного мосту, в сучасний історичний період на цій річці існує гарний водоспад Куперля. Решта перелічених малих річок цікаві тим, що зникають під землею у вимитих ними же порожнинах: печерах, проваллях, карстових тунелях тощо.

В межах національного парку «Башкирія» існує ряд штучних водойм. Найвизначнішими серед них є Нугуське і Юмагузинське водосховища. Перше розташоване на Нугуші і має площу акваторії 2500 га, протяжність його підпору сягає 27 км. Цю водойму використовують для технічного і побутового водозабору, а також як рекреаційну зону. Юмагузинське водосховище розташоване на річці Білій. Площа його поверхні 3560 га, підпор простягається на 57 км. Води цього водосховища використовує здебільшого Юмагузинська ГЕС. Юмагузинське водосховище одночасно є найглибшою водоймою національного парку, оскільки його глибина сягає 61 м. Менші за розміром штучні водойми це озера Тепле, Холодне, Іштугановські кар'єри. Природних озер в парку небагато, вони невеликі за розміром і практично всі мають карстове походження. Серед цих водойм найбільша — озеро Кук-Куль, розташоване в долині однойменної річки. Кук-Куль цікавий тим, що в ньому зі сталою періодичністю (раз на десять років) сильно зменшується рівень води. Це явище пояснюють циркуляцію підземних вод у карстових порожнинах. Такий само характер мають інші карстові озера: Калмаш, Капчик, Кутук, Мохове.

Геологія та ґрунти