Staphylococcus saprophyticus
Морфологія
Грампозитивні коки (сферичні бактерії), діаметром 0,5–1,5 мкм. Розміщуються попарно або у вигляді грона винограду. Каталазопозитивні, коагулазонегативні. Не утворюють спор, не мають джгутиків (не рухливі). Утворюють колонії білувато-жовтого кольору, блискучі, на щільних поживних середовищах. Факультативно анаеробні.
Антигени
Клітинна стінка містить пептидоглікан і тейхоєві кислоти. Має поверхневі білки, які сприяють адгезії до уротелію (наприклад, uro-adherence factor). Відсутній білок A та коагулаза (на відміну від S. aureus).
Патогенез
Основний патогенний механізм — прикріплення до клітин епітелію сечових шляхів через специфічні адгезини. Інфекція найчастіше локалізується в сечовивідній системі: гострий цистит у молодих жінок — до 20% усіх випадків; рідше — уретрит, пієлонефрит. Бактерія резистентна до нормального струму сечі — здатна колонізувати сечовий міхур.
Імунітет
Після інфекції специфічний імунітет нестійкий — можливі рецидиви. Вроджений імунітет грає основну роль (фагоцити, лізоцим, інтерферони). Імуноглобуліни класу IgA та IgG можуть виявлятись у відповідь на інфекцію.
Лабораторна діагностика
Загальний аналіз сечі – виявлення лейкоцитурії, бактеріурії. Бактеріологічний посів сечі – основний метод: типове зростання на МПА, МПБ; кількість >10⁵ КУО/мл; колонії великі, непрозорі, часто з жовтуватим відтінком. Грамфарбування – грампозитивні коки. Каталазна проба – позитивна. Коагулазний тест – негативний (на відміну від S. aureus). Новобіоцинова резистентність – резистентний (важлива диференціальна ознака між S. saprophyticus і S. epidermidis, який чутливий).
Лікування
Препарати вибору: Нітрофурантоїн; Триметоприм/сульфаметоксазол; Фосфоміцин. Альтернативні антибіотики: Цефалоспорини (I покоління); Амоксицилін-клавуланат. S. saprophyticus зазвичай чутливий до багатьох препаратів, але може мати помірну резистентність до пеніцилінів через β-лактамази.
Примітки