Гюнтер Літфін (, 19 січня 1937 — 24 серпня 1961) — німецький кравець, який став другою відомою при спробі перетину Берлінського муру. Літфін став першою жертвою, вбитою , першим з жертв Берлінського муру, хто помер від вогнепальних поранень, і першою жертвою чоловічої статі.

Біографія Гюнтер Літфін народився 19 січня 1937 року в Берліні. Його брата-близнюка Алоїза під час Другої світової війни вбив нацистський лікар (надаючи допомогу при переломі, навмисно ввів занадто багато знеболювального, оскільки через темні волосся та очі хлопчика припустив, що має справу з єврейською дитиною)Der Kommunismus ist ein Scheißhaufen ohne Ende! (Communism is a turd heap without end!), Focus Online, 9 October 2014 .

Літфін жив у Східній Німеччині, в районі у Східному Берліні. Разом зі своїм батьком Альбертом, що працював м'ясником, Гюнтер був членом нелегального місцевого відділення Християнсько-демократичного союзу — західно-німецької політичної партії правоцентристської спрямованості.

Літфін був кравцем і , поблизу зоопарку. 13 серпня 1961 року кордон між Східним і Західним Берліном був раптово закритий Східною Німеччиною, і Ліфтін «застряг» у Східному Берліні. Незадовго до закриття кордону він знайшов квартиру в Шарлоттенбурзі, Західний Берлін, ближче до свого робочого місця, і лише за день до того, 12 серпня, їздив туди зі своїм молодшим братом Юргеном, щоб обставити свою нову квартиру. Гюнтер хотів втекти зі Східної Німеччини наступного ранку, але тоді вже були встановлені блокпости та побудовані перші дротяні огорожі.

Загибель

24 серпня 1961 року, близько 16:00, Літфін переліз через західну зовнішню стіну лікарні Charité, ймовірно, плануючи дістатися міського вокзалу Лертер через залізничний міст Гумбольдтгафен, посередині якого проходив кордон. Близько 16:15 його виявили двоє співробітників , які перебували на мосту. Вони окликнули його та зробили попереджувальні постріли. Літфін побіг до південної частини Гумбольдтгафена, стрибнув у воду та поплив до західного берега, що знаходився приблизно за 60 метрів. Поліціянти почали стріляти на ураження, і куля влучила йому в потилицю, вбивши на місці. Лише через три години пожежна служба Східного Берліна змогла знайти його тіло. На західній стороні за подіями стежили близько 300 очевидців.

Реакція Смерть Гюнтера Літфіна викликала великий резонанс серед берлінської громадськості. У той час як західноберлінська преса висвітлювала обурення, східно-німецька газета «Нова Німеччина» ( партії SED) та (головний пропагандист ) очорнили Літфіна, виставляючи його як гомосексуала, «злочинну фігуру» та «неблагонадійний елемент».

Наступного дня після загибелі Гюнтера співробітники Міністерства державної безпеки затримали Юргена Літфіна для допиту та обшукали квартиру Літфіна та його батьків.

Східно-берлінська громадськість і навіть родичі Гюнтера Літфіна дізналися про подробиці смерті лише з повідомлення в телепрограмі від 26 серпня 1961 року.

Літфіна поховали на кладовищі Святої Хедвіги у Вайсензее 31 серпня. Штазі змусила родичів та гостей описувати смерть Літфіна як «трагічну випадковість». За словами його брата Юргена, похорон був «фарсом», оскільки більшість присутніх на траурній церемонії знали, що смерть його брата не була випадковою, і що його вбили за спробу покинути Східну Німеччину.

Пам'ять

Вранці 27 серпня 1961 року західні берлінці встановили на західній стороні Гумбольдтгафен мосту банер з написом: «Як би не лютував Ульбріхт, Берлін залишиться вільним і ніколи не почервоніє» (). У 1962 році на місці банера було встановлено меморіальний камінь на честь Гюнтера Літфіна.

На згадку про Гюнтера Літфіна, а також усіх інших жертв Берлінського муру, у 1992 році за ініціативою Юргена Літфіна було встановлено меморіал. Він розташований у колишній сторожовій вежі на судноплавному каналі Берлін-ШпандауZorniges Gedenken an den ersten Mauertoten (Angry remembrance of the first Berlin Wall victim), Rheinische Post, 10 August 2011, page A6..

З літа 2017 року меморіал Гюнтера Літфіна є частиною .

Одна з трьох меморіальних дощок від на кладовищі Інваліденфрідгоф присвячена смерті Літфіна.

24 серпня 2000 року вулицю у Вайсензее, яка раніше називалася Штрассе 209, було перейменовано на Гюнтер-Літфін-Штрассе ()https://berlin.kauperts.de/Strassen/Guenter-Litfin-Strasse-13086-Berlin#Geschichte Kauperts, Straßenverzeichnis Berlin (Street directory Berlin), «Günter-Litfin-Straße».

Літфіну присвячено один із хрестів на меморіалі Білі Хрести поруч із будівлею РейхстагуShort portrait of Günter Litfin at Chronik der Mauer.

Суд над вбивцями Після падіння Берлінського муру та подальшого возз'єднання Східної та Західної Німеччини, у 1997 році визнав поліцейських, що застрелили Літфіна, винними у вбивстві без обтяжуючих обставин (у німецькому законодавстві подібний злочин називається ) та засудив до 18 місяців позбавлення волі, завмінивши цей строк на умовний.

Див. також

Примітки

Література Jürgen Litfin: Tod durch fremde Hand. Das erste Maueropfer in Berlin und die Geschichte einer Familie. Verlag der Nation, Husum 2006, . Mathias Mesenhöller: Die grausame Mauer. In: Geo, 08/2011, p. 73. Christine Brecht: Günter Litfin, in: Die Todesopfer an der Berliner Mauer 1961—1989. Ein biographisches Handbuch. Links, Berlin 2009, , pp. 37–39.

Посилання