Фердинанд Пауль Вільгельм Фрайгер фон Ріхтгофен (; 5 травня 1833, Бад-Карлсруе, Верхня Сілезія (нині село Покуй, Опольське воєводство, Польща) — 6 жовтня 1905, Берлін, Німецька імперія) — німецький геолог, географ і мандрівник. Основоположник сучасної геоморфології, автор терміну «Великий шовковий шлях». Був одним із найважливіших географів Європи, разом із Карлом Ріттером та Александром фон Гумбольдтом .
Життєпис Походив з прусського баронського роду . Здобув початкову освіту у приватних репетиторів, після чого вступив до католицької гімназії Маттіаса в Бреслау. У 1850 році вступив до Бреслауського університету. У 1852 році перейшов до Берлінського університету, вивчаючи геологію.
13 лютого 1856 року він здобув ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію про типи вулканічної породи. Влітку того ж року проводив польові геологічні дослідження південно-східного Тіролю, після чого працював до 1860 року в Імперському геологічному інституті у Відні. Протягом трьох років він працював у Тіролі, Форарльберзі, Моравії, Угорщині та Трансільванії, опублікувавши за цей час не менше 30 публікацій, переважно статей. В Угорщині, продовжуючи свої петрографічні дослідження, він відкрив закон вікової послідовності вулканічних порід тривалої дії, який пізніше був розвинений в Америці.
У 1860 році Фердинанду фон Ріхтгофену запропонували супроводжувати прусське посольство під керівництвом графа як геолога для укладання торговельних угод з Китаєм, Японією та Сіамом. Він відвідав Японію, Китай, Сіам, Формозу (Тайвань), Манілу та голландські володіння в Індії, а також раніше малодосліджені райони Яви.
У 1862 році фон Ріхтгофен переїхав до Сан-Франциско. Шість років працював у Каліфорнії, створивши декілька важливих наукових праць з геології та провівши геологічні дослідження, деякі з яких призвели до відкриття родовищ золота.
У 1868 році йому вдалося реалізувати свій план геологічного та гірничодобувного дослідження Китаю. Провівши чотири роки у Китаї та перетнувши країну в семи великих експедиціях, він досяг великих успіхів у дослідженні Китаю, які не лише поставили знання про цю країну на абсолютно нову та надійну основу, а й збагатили науку найважливішими відкриттями.
Після повернення до Європи в 1872 році Ріхтгофен описав результати цієї дослідницької подорожі у вичерпній п'ятитомній праці.
У 1875 році його призначили професором геології в Боннському університеті, але він обійняв цю посаду лише в 1879 році, після завершення першої частини своїх подорожей.
З 1883 року працював професором географії в Лейпцизькому університеті, а з жовтня 1886 року на аналогічній посаді в Берлінському університеті.
Ріхтгофен кілька разів обіймав посаду голови Берлінського географічного товариства: з 1873 по 1878 рік, з 1888 по 1890 рік та з 1892 по 1894 рік.
У 1899 році він був президентом Міжнародного конгресу географів, що проходив у Берліні.
З 1903 по 1904 рік був ректором Берлінського університету.
Йому вдалося заснувати в Берліні Інститут океанографії, директором якого він був з 1901 року.
З 1899 року він був дійсним членом Прусської академії наук у Берліні, членом Колоніальної ради та членом правління Африканського товариства.
Фердинанд фон Ріхтгофен помер у 1905 році у віці 72 років у Шарлоттенбурзі та був похований на в Шенеберзі. Під час зрівнювання кладовища націонал-соціалістами у 1938—1939 роках останки Ріхтгофена перепоховали на поблизу Берліна.
Наукові здобутки Фердинанд фон Ріхтгофен досяг видатних успіхів як геоморфолог і розробив особливий тип географії, визначивши її у взаємодії явищ земної поверхні. Він висунув еолову гіпотезу походження лесу в КитаїРіхтгофен Фердинанд Пауль Вільгельм // . Особливе значення також мають його дослідження геологічної будови Китаю, тамтешніх родовищ кам'яного вугілля, азійського лесу, покладів золота Каліфорнії та інші роботи. Важливими є також його дослідження з географії поселень.
Автор численних статей у спеціалізованих журналах.
Основні праці «Геогностичний опис території навколо Предаццо» (Гота, 1860), «Вапнякові Альпи Форарльберга та Північного Тіролю» (1859, 1861), «Виробництво металів Каліфорнії» (1865), «Природна система вулканічних порід» (Сан-Франциско, 1867), «Китай. Результати власних подорожей та досліджень на їх основі» (Берлін, 1877—1883) «Атлас: Північний Китай; Південний Китай» (1865), «Завдання та методи сучасної географії» (Лейпциг, 1883), «Посібник для дослідників» (Берлін, 1886), «Імпульси та напрямки географії» в 19 столітті (1903).
Пам'ять На честь Фердинанда фон Ріхтгофена названий гірський хребет гірської системи Наньшань в Китаї — Ціляньшань або Хребет Ріхтгофена.
Примітки
Література Schlesische Lebensbilder. Bd. I: Schlesier des 19. Jahrhunderts (Breslau 1922); Götz von Seile: Ostdeutsche Biographien (Würzburg 1955); A. Hettner, Ferdinand von R.s Bedeutung für die Geographie, in: Geographische Zeitung 12/1906, S. 1-11; A. Penck, Ferdinand von R.s Bedeutung für die Geographie, in: Berliner Geographische Arbeiten 5/1933, S. 15-17; B. Zuckermann, Ferdinand von R., kritische Würdigung eines deutschen Geographen, Diss. Potsdam 1960 (WV); G. Engelmann, Die Geographie an der Universität Leipzig, in: Petermanns Geographische Mitteilungen 109/1965, S. 32-41; H. Beck, Große Geographen, Pioniere, Außenseiter, Gelehrte, Berlin 1982, S. 149—163; J. Osterhammel, Forschungsreise und Kolonialprogramm, Konstanz 1987; G. Engelmann, Ferdinand von R., Stuttgart 1988; R. W. Gärtner, Die Entwicklung der wissenschaftlichen Geographie in Sachsen unter dem Einfluß von Oscar Peschel, Otto Delitsch und Ferdinand von R., Halle/Saale 1992 [MS]. — DBA I, II, III; DBE 8, S. 285; NDB 21, S. 543f.; Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog, Bd. 10, Berlin 1907, S. 172—180; .
Джерела