Гумор у візуальній культурі Стародавнього Риму — це важливий елемент античного повсякдення, який проявлявся як у словесній, так і у візуальній формі. Римські жарти, зафіксовані у фресках, карикатурах, графіті, театральних масках, епітафіях і побутових предметах, відображали ставлення до соціальних стосунків, моральних норм, побутових звичаїв і владних інститутівClarke J. R. Looking at Laughter. Humor, power, and transgression in Roman visual culture, 100 B.C.-A.D. 250. Berkeley, 2007, с. 12–15..
Соціальні теорії гумору
Гумор у Стародавньому Римі поділявся на два основні типи: внутрішньогруповий гумор (intragroup humor) — висміював представників власного соціального середовища; міжгруповий гумор (intergroup humor) — спрямований на сторонніх.
Цей поділ дозволяв відображати механізми соціальної консолідації або конфліктуClarke J. R. Looking at Laughter…, с. 18.. Також у дослідженнях античного гумору застосовується концепція карнавалізму М. Бахтіна, що пояснює тимчасове перевертання ієрархійBakhtin M. Rabelais and His World. Cambridge MA, 1984, с. 64–70..
Жарти у тавернах і приватних будинках
Таверна Сальвія в Помпеях — приклад внутрішньогрупового гумору. Її стінопис складався з чотирьох сцен: любовних пригод, суперечок за вино, бійки через гру в кості. Над персонажами — підписи у стилі коміксівClarke J. R. Looking at Laughter…, с. 92–100..
Пародійні фрески на фасаді будинку Улулітремула в Помпеях зображували сцени з міфічними засновниками Риму: Енеєм та Ромулом. Ці образи слугували імперській пропаганді Августа. Проте в іншому помпейському будинку знайдено пародію: герої у вигляді мавпMaiuri A. La parodia di Enea. Bollettino d’arte 35, 1950, с. 91–95..
Міжгруповий гумор у громадських закладах
Таверна Семи Мудреців в Остії — настінні розписи висміювали еллінських філософів. Їх показано на троноподібних сидіннях, поруч з написами про випорожнення. Наприклад, Солон «погладжує живіт, щоб добре какати»Mols S. I sette sapienti ad Ostia Antica. Bologna, 1997, с. 45–50.. На нижньому регістрі — сцени, де прості люди сидять на латринах і жартують про свої проблеми.
Карикатури, графіті й еротичні фігурки
Графіті в Помпеях містили численні жарти, серед яких, наприклад: «Я так прихильний до Емілії, що не шкодував жодних виявів прихильності»Beard M. Laughter in Ancient Rome. Berkeley: University of California Press, 2014, с. 102.. У громадських лазнях — карикатури на крадіїв рушників і нечепур.
На світильниках та амулетах зображалися фалоси з написами: «Щастя в дім» або «Довгий член — захист від злих духів»Clarke J. R. Looking at Laughter…, с. 122–126.. Еротичні теракотові фігурки в кумедних позах служили сувенірами та оберегами.
Театральні маски як засіб гумору
У римському театрі комедійні маски мали гіпертрофовані риси: великі роти, криві носи, виразні обличчя. Вони дозволяли акторам відтворювати стереотипні комічні типажі — хвальків, базік, п’яницьBeard M. Laughter in Ancient Rome…, с. 75–78..
Похоронні епітафії з гумором
Надгробні написи часто містили жартівливі фрази: «Прошу не будити мене — я тільки заснув» або «Я зробив те, що й ви зробите — тому не поспішайте»Richlin A. Not before Homosexuality. Journal of the History of Sexuality 3.4, 1993, с. 564..
Функції гумору
Візуальний гумор у Римі мав кілька функцій: соціальне згуртування — консолідував групу через самоіронію; критика влади та еліти — висміював офіційну ідеологію; ритуально-оберігова функція — еротичні символи захищали від злих духів; регуляція поведінки — написи дисциплінували в термах і тавернах.
Примітки
Література Bakhtin M. Rabelais and His World. Cambridge MA, 1984. Beard M. Laughter in Ancient Rome. On joking, tickling, and cracking up. Berkeley: University of California Press, 2014. Clarke J. R. Looking at Laughter. Humor, power, and transgression in Roman visual culture, 100 B.C.-A.D. 250. Berkeley, 2007. Maiuri A. La parodia di Enea. Bollettino d’arte 35, 1950. Mols S. I sette sapienti ad Ostia Antica. Bologna, 1997. Richlin A. Not before Homosexuality: The materiality of the cinaedus and Roman law. Journal of the History of Sexuality 3.4, 1993.