Інститут дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду — науковий підрозділ Національного музею Голодомору-геноциду, утворений 16 листопада 2018 року для наукових досліджень з історії Голодомору-геноциду української нації.
Від липня 2020 до 2022 року директором інституту працювала Світлана Маркова.
Науковий колектив Станом на квітень 2021 в структурі інституту працювали два підрозділи: відділ історичних досліджень Голодомору-геноциду і відділ дослідження соціо-демографічних та правових аспектів Голодомору-геноциду. Працювало 23 фахівці з цієї тематики, серед яких 7 докторів та 11 кандидатів наук.
Серед співробітників інституту: психіатр, колишній дисидент Семен Глузман. Володимир Василенко — український правник-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України, представник України в Раді ООН із прав людини. Наталя Романець із Дніпра, доктор історичних наук, доцент, вивчає тематику колективізації, розкуркулення. український історик, доктор історичних наук, професор, голова «Асоціації дослідників голодоморів» Василь Марочко. доктор наук, професор Дмитро Білий Андрій Іванець, який змушений був виїхати з Криму на початку війни. Інна Шугальова із Запоріжжя, безпосередня тематика її досліджень — це діти, дитячі сиротинці в роки Голодомору.
Діяльність Діяльність інституту охоплювала увесь спектр наукової діяльності – від архівного пошуку історичних джерел, їхнього атрибутування, аналізу, систематизації до оприлюднення результатів дослідження у вигляді монографій, наукових статей, тез конференцій, введення до наукового обігу виявлених архівних документів у формі збірників документів і матеріалів тощо. Значна увага приділялася й краєзнавчим дослідженням.
Співробітники інституту Інна Шугальова, Світлана Маркова, Ніна Лапчинська, Василь Марочко та інші (всього 14 провідних українських вчених) підготували перший в Україні навчальний посібник для вчителів історії та громадської освіти «Голодомор 1932—1933 років — геноцид української нації». Книга досліджує причини, обставини та наслідки Голодомору 1932–1933 років, а також масових штучно спричинених голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Історики пов’язують використання голоду як засобу масового знищення українців із їхньою боротьбою за національне визволення та створення незалежної держави. Окремі розділи присвячено політиці комуністичного тоталітарного режиму в переддень Голодомору. Автори викривають імена організаторів і виконавців цього злочину, показують, як саме здійснювався зловісний план Сталіна та його оточення. Видання містить багатий фактичний матеріал, доповнений документами, світлинами, статистикою та картами.
У 2021 році разом із співробітницею Інституту Інною Шугальовою Світлана Маркова підготувала монографію «Коли той світанок настане? Проєкти “світлого майбутнього” і “щасливого дитинства” від комуністичних творців Голодомору». Монографія написана на основі великої джерельної бази, відтворено катастрофічну ситуацію, яка склалася в дитячих будинках та інтернатах, простежено етапи формування совєцьких міфів «світлого майбутнього» і «щасливого дитинства», низка матеріалів про важке дитинство подільських дітей.
Дослідники Інституту досягли значного прогресу у викритті геноциду українців. Вони розробили геоінформаційну систему, що фіксує місця масових поховань жертв, зібрали численні свідчення, зокрема й за кордоном, які підтверджують факти масового знищення українського населення, та передали ці матеріали до слідчих органів для подальшого розслідування.
Примітки