Спікулум (лат. spiculum — «вістря», «жало», «малий спис») — тип метального або колючого списа, який перебував на озброєнні легіонів Стародавнього Риму в період пізньої Римської імперії. З'явився він приблизно в середині III століття н. е., замінивши класичний пілум
Історія Виник він орієнтовно у 250 році н.е, оскільки в той період помітно зріс вплив германців на римське військо. Більшість сучасних істориків вважає, що спікулум еволюціонував від римського пілуму та двох германських списів — ангона і бебри. За свідченням пізньоримського автора Флавія Вегеція Рената: «Раніше це називали пілу́мом, а тепер воно зветься спікулумом».Причина такої заміни може пояснюватися тим, що у III столітті нашої ери ворогами Риму все частіше ставали вершники, і потрібний був новий, легший, зручніший спис, більш придатний для відбиття кінноти. До кінця IV століття нові списи стали основною метальною зброєю піхоти.
Конструкція Спікулум мав довгий дерев'яний держак та короткий, широкий залізний наконечник. Згідно з реконструкціями, дерев'яний держак був приблизно 1,6 м завдовжки, а залізний наконечник — близько 0,20 м (≈8 дм) і трикутний у перетині. Між ними містився свинцевий обтяжувач.Lesley Adkins, Roy A. Adkins. Handbook to Life in Ancient Rome. Updated Edition. — New York: Facts On File, 2004. — С. 90. — ISBN 0-8160-5026-0. — Онлайн (англ.) Загальна довжина спікулума була приблизно 190 см. Завдяки Полібію відомо, що пілум мав тенденцію згинатися чи ламатися під час удару (що унеможливлювало повторне використання), тоді як у спікулума, завдяки міцнішій основі та наявності обтяжувача, надання більшої інерції кидку було кращим (описаний Вегецієм випадок про «старе ім'я» спікулума натякає на відмову від хиткого шипа пілума), також спікулум мав коротший та масивніший, ніж у пілума, наконечник, завдяки чому його було легше тримати в руках, а тяжкість обтяжувача сприяла проломленню захисту.
В античних джерелах В античних джерелах рідко згадується спікулум. Вегецій пише, що добре кинутий спис «часто проштовхував щити піхоти й панцирі кінноти».Vegetius Renatus (4 ст. н. е.). Epitoma Rei Militaris (De Re Militari), bk. III, ch. 4. Переклад англійською: Digital Attic. https://www.digitalattic.org/home/war/vegetius/ (англ.). — Процитовано 13 травня 2025.Сідоній Аполлінарій — поет і єпископ V століття н. е. — у своїх листах описує вправи воїна з метання дротиків:"mox spicula capit implet expellit; … eligis quid feriat". Дослівно: «потім він бере дротики, заряджає й випускає; … ти обираєш, куди поцілити». Тобто спікулум у цьому випадку означає дротик. В його поезії (Carmen I, строфи ~154–155) також зустрічається спікулум: «spicula direxit melius Pythona…». Що перекладається: «направив стріли у Пітона краще…» У цьому випадку термін означає стрілу
Застосування Спікулум використовували як метальну та колючу зброю під час атаки на ворога. Легіонери запускали їх короткими серіями перед безпосереднім боєм. Також, хоча новий спис порівняно з пілумом був коротшим і дещо поступався йому в дальності метання, його можна було ефективно використовувати як колючу зброю в ближньому бою. Хоча після 400 р. спікулум поступово втратив актуальність, він залишив по собі слід, як символ трансформації римської армії під германським впливом.
Примітки
Література Armstrong, Jeremy (2017). The Origins of the Roman Pilum Revisited. // Journal of Roman Military Equipment Studies. — Vol. 18. — The Roman Military Equipment Society. — pp. 65–74. Яновський, Ярослав (2020). Війна гунського союзу племен із Західною Римською імперією (451—455 рр.): Ґенеза, перебіг подій та наслідки (PDF). — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. — укр. Онлайн Lesley Adkins, Roy A. Adkins. Handbook to Life in Ancient Rome. Updated Edition. — New York: Facts On File, 2004. — С. 90. — ISBN 0-8160-5026-0. — Онлайн (англ.) Bishop, M. C., & Coulston, J. C. N. Roman Military Equipment: From the Punic Wars to the Fall of Rome. — Oxbow Books, 2017. — Онлайн (англ.)
Джерела
Flavius Vegetius Renatus. De Re Militari. Book II, ch. 15. — 4th century AD. — Online at Archive.org () Vegetius Renatus. The Military Institutions of the Romans (De Re Militari). — archive.org (англ.) Apollinaris, Sidonius. Epistulae, Book V, Letter 17 — . — Online at Perseus Digital Library (латинською). Apollinaris, Sidonius (1887). Carmina, Carmen XII — . — Teubner. — Online at Perseus Digital Library (латинською).