Герлах Георг Еміль Геммеріх (; 4 лютого 1879, Ганкенсбюттель — 31 грудня 1969, Берлін) — німецький штабний офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія Другий син судді Ернста Геммеріха (1836–1899) і його дружини Гелени, уродженої баронеси фон Кнезебек. В 18885/97 роках навчався в королівській цімназії Целле. Спочатку хотів бути юристом, проте 26 лютого 1897 року вступив в 2-гу роту піхотного полку «фон Фойгтс-Рец» (3-го Ганноверського) №79. З 1 жовтня 1902 року — ад'ютант, одночасно з 2 серпня 1904 року — судовий офіцер 3-го батальйону свого полку. З 1 жовтня 1905 року — ад'ютант і судовий офіцер в районному командуванні ландверу в Геттінгені, одночасно з 1 жовтня 1908 по 21 липня 1911 року був відряджений у Військову академію, з 22 липня по 20 вересня 1911 року — в 1-й залізничний полк. 1 квітня 1912 року направлений в тригонометричний відділ Великого Генштабу, де відповідав за підготовку офіцерів для проведення геодезичних робіт в Німецькій Південно-Західній Африці. 22 березня 1914 року зарахований у Великий Генштаб, зберігши попередню посаду.

2 серпня 1914 року направлений в Генштаб 5-го резервного корпусу. З 23 березня 1915 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 119-ї піхотної дивізії, з 3 жовтня 1917 року — 59-го головнокомандування особливого призначення, з 1 квітня 1918 року — 1-го резервного корпусу. 19 січня 1919 року переданий в розпорядження головнокомандування 3-го армійського корпусу. 25 лютого 1919 року направлений в Генштаб 21-го армійського корпусу, 1 жовтня 1919 року — в Імперське військове міністерство, де служив консультантом з питань геодезії і картографії. 25 серпня 1920 року звільнений у відставку і вступив на цивільну службу в Імперське з'єднання банківського управління. В 1923 році очолив кадровий відділ дисконтної компанії. Після злиття компанії з Німецьким банком в 1929 році очолив кадровий відділ та головний філіал в Берліні. В 1936 році рада банку змусила Геммеріха вийти у відставку через його вперте небажання вступити в НСДАП.

1 жовтня 1936 року прийняв пропозицію свого давнього друга Людвіга Бека повернутися в армію за умови, що його прийміть на дійсну службу офіцером Генштабу, і очолив відділ геодезії і картографії нещодавно створеного Генштабу вермахту (з 1 листопада 1941 року — відділ військової картографії і топографії ОКГ). Під його керівництвом до кінця Другої світової війни була створена ефективна спеціалізована служба армійської топографії і військової географії. З поновленням реструктуризації військової карти та системи топографічної зйомки з березня 1945 року посада Геммеріха стала непотрібною, тому 5 квітня 1945 року він був відправлений в командний резерв і більше не отримав призначень.

15 вересня 1945 року арештований і допитаний американською окупаційною владою. Успішно пройшов денацифікацію.4 липня 1947 року звільнений. Мешкав разом з дружиною в Берліні. 23 грудня 1969 року був госпіталізований у важкому стані з флегмоною правої руки і через 8 днів помер.

Сім'я У вересні 1904 року одружився з Євою Габріель (1885–1971). В пари народились 3 дітей — Ільза (1906–1930), Рут (1908–1999) і Герлах (1912–1944).

Звання

Унтерофіцер (18 серпня 1897) Фенріх портупеї (18 жовтня 1897) Другий лейтенант (18 серпня 1898) Оберлейтенант (27 січня 1909) Гауптман (1 жовтня 1913) Майор Генштабу (22 березня 1918) Оберстлейтенант Генштабу (1 жовтня 1936) Оберст (1 серпня 1937) Генерал-майор (1 грудня 1939) Генерал-лейтенант (1 грудня 1941)

Нагороди

Столітня медаль (1897) Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (10 вересня 1913) Залізний хрест 2-го класу (12 вересня 1914) 1-го класу (12 травня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (20 червня 1915) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу щ мечами (24 липня 1915) Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (31 березня 1917) Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина; 11 травня 1917) Галліполійська зірка (Османська імперія; 9 липня 1917) Ганзейський хрест Гамбург (22 травня 1918) Любек (28 серпня 1918) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років; 27 березня 1920) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами (31 січня 1931) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Почесний хрест військової асоціації 2-го класу (9 березня 1931) Військова медаль 1914/18 (6 жовтня 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами (31 травня 1935) Почесний знак союзу Киффгойзера 1-го класу (24 вересня 1936) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно. 1-го класу (25 років; 3 квітня 1938) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1938) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град» (16 жовтня 1939) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (31 травня 1940) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами 1-го класу з мечами (1 вересня 1941) лицарський хрест з мечами (1 лютого 1945) Орден «Святий Олександр», великий офіцерський хрест з мечами (Третє болгарське царство; 22 вересня 1941) Орден військових заслуг (Іспанія), великий хрест білого дивізіону (11 липня 1942) Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами (16 липня 1942) Орден Римського орла, великий офіцерський хрест з мечами (Королівство Італія; 17 листопада 1942) Орден Корони короля Звоніміра 1-го класу із зіркою (Незалежна Держава Хорватія; 10 травня 1943) Орден Лева Фінляндії, великий хрест (7 березня 1944)

Бібілографія

Gedanken zum militärischen Kartenwesen in Militärwissenschaftliche Rundschau, Heft Nr. 5, Jahrgang 1937 Die Kartenrüstung der Feindstaaten für den jetzigen Krieg in Militärwissenschaftliche Rundschau, Heft Nr. 1, Jahrgang 1942 Vier Jahre Kriegs-Karten- und Vermessungswesen (Rückblick und Ausschau) in Mitteilungen des Chefs des Kriegs-Karten- und Vermessungswesens, Heft Nr. 8, Jahrgang 1943

Посилання

Біографічні дані. Біографічні дані. Нагороди.