А́йван Алекса́ндер Ге́ттінг (; 18 січня 1912 — 11 жовтня 2003) — американський фізик та інженер-електрик, який (разом з Роджером Л. Істоном та Бредфордом Паркінсоном) стояв біля витоків розробки Глобальної системи позиціонування (GPS). Він був співкерівником (разом з ) дослідницької групи, яка розробила автоматичну систему керування зенітним вогнем із відстежуванням цілі у мікрохвильовому діапазоні , що дозволила зенітним гарматам M9 з функцією автоматичного керування наприкінці Другої світової війни знищувати значний відсоток німецьких літаючих бомб Фау-1, запущених на Лондон.

Життєпис Геттінг народився 18 січня 1912 року в Нью-Йорку в родині словацьких іммігрантів з Битчі, (Словаччина), і виріс у Піттсбурзі, (штат Пенсільванія). Він навчався в Массачусетському технологічному інституті (MIT) як едісонівський стипендіат (бакалавр фізики, 1933); та в в Оксфорді як стипендіат Родса (доктор філософії, 1935) в галузі астрофізики.

Він працював у 1935–1940-х молодшим науковим співробітником у Гарвардському університеті над ядерними приладами та космічними променями а з 1940 до 1950 обіймав посаду завідувача Відділу управління вогнем та армійського радіолокаційного обладнання в (доцент 1945; професор 1946). Під час Другої світової війни він був спеціальним консультантом військового міністра Генрі Л. Стімсона з питань використання радарів армією. Він також був керівником Відділу управління вогнем ВМС Управління наукових досліджень і розробок, членом Об'єднаного комітету начальників штабів з прожекторів та управління вогнем, а також, керівником радіолокаційної групи Ради досліджень і розробок Міністерства оборони.

У 1950 році, під час Корейської війни, Геттінг став помічником з планування розвитку, заступником начальника штабу ВПС США; а в 1951 році — віце-президентом з інженерії та досліджень в корпорації Raytheon (1951—1960). Працюючи в Raytheon, Геттінг також входив до Комітету з питань підводних бойових дій Національної ради досліджень.

У 1960 році він став президентом-засновником (1960—1977). Корпорація було створено на прохання секретаря ВПС як некомерційну організацію для застосування «всіх ресурсів сучасної науки і техніки до проблеми використання тих передових досягнень у балістичних ракетах і космічних системах, які є основою національної безпеки». Геттінг був одним із засновників Науково-консультативної групи ВПС (пізніше перейменованої на Науково-консультативну раду) та головою її групи з електроніки. Геттінг вийшов у відставку з Аерокосмічної корпорації в 1977 році.

У 1978 році він обіймав посаду президента Інституту інженерів з електротехніки та електроніки. Він також входив до ради директорів корпорації Northrop та Ради опікунів .

Айван Геттінг помер 11 жовтня 2003 року в Коронадо (Каліфорнія), у віці 91 року.

Основні досягнення Працюючи в радіаційній лабораторії Массачусетського технологічного інституту, група Геттінга розробила перший автоматичний мікрохвильовий радіолокаційний пристрій керування вогнем . Ця система, у поєднанні із безконтактним детонатором, суттєва запобігла руйнації Лондона літаючими бомбами Фау-1 (також відомими як «doodlebugs» або «buzz bombs»), що запускались німецькими військами з червня 1944 року, дозволяючи точному зенітному вогню знищувати ракети. 28 серпня 1944 року, в останній день, коли значна кількість V-1 була запущена по Лондону, зі 104 випущених, 68 були знищені артилерією, 16 іншими засобами, а 16 розбилися самі.

Геттінг був одним із перших розробників і прихильників супутникових навігаційних систем, що призвело до розробки та розгортання Глобальної системи позиціонування (GPS). Працюючи в Raytheon, він керував розробкою першої тривимірної системи визначення місцезнаходження за різницею в часі надходження радіосигналу, що створювалась на вимогу ВПС для системи наведення, яка мала б використовуватися із запропонованою міжконтинентальною балістичною ракетою (МБР) та забезпечувала б мобільність завдяки руху залізницями. Працюючи в Аерокосмічній корпорації, він керував дослідженнями щодо використання супутників як основи навігаційної системи для транспортних засобів, що швидко рухаються у трьох вимірах. Окрім технічного внеску в GPS, Геттінг був палким прихильником проєкту, незважаючи на опір з боку Пентагону на початкових стадіях розробки.

Він також брав участь у розробці першої високошвидкісної схеми тригера в Гарварді. Він також залучався до розробки для ВМС системи управління зенітним вогнем , а також до розробки та створення синхротрона на 350 МеВ у Радіаційній лабораторії Массачусетського технологічного інституту. Він також був учасником проєктів ракетних систем Sparrow III та Hawk, а також комерційного виробництва транзисторів у Raytheon.

Як консультант уряду США забезпечив: впровадження Системи швидкого реагування для електронних контрзаходів; створення Штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі в Гаазі; розгортання американської системи протиповітряної оборони під назвою «Напівавтоматична радіолокаційна система наземного середовища» (); керівництво дослідженнями щодо базування ракет MX та бойових літаків дальньої дії; технічний аналіз та проєктування надзвукового бомбардувальника дальньої дії, здатного досягти колишнього Радянського Союзу та повернутися без дозаправки (заслуга Геттінга полягає у відновленні фінансування бомбардувальника B-1 Конгресом США).

Як член Комітету з питань підводних бойових дій Національної дослідницької ради: заступник директора проекту Nobska, що спонсорується ВМС США та стосується зброї для підводних човнів; рекомендував твердопаливну балістичну ракету середньої дальності на підводному базуванні, яка лягла в основу ракети Polaris.

В Аерокосмічній корпорації: планування нових систем балістичних ракет; нагляд за системами космічних запусків; розробка потужних хімічних лазерів; внесок у космічні системи запусків в рамках програм Mercury та Gemini.

Головні нагороди та визнання Член Американського фізичного товариства (1941) (search on year 1941 and institution Harvard University) Медаль «За заслуги», вручена Президентом Сполучених Штатів (1948) Нагорода за розвиток військово-морського озброєння Нагорода ВПС за виняткові заслуги (1960) Нагорода IEEE «Піонер аерокосмічних та електронних систем» (1975) Премія Кітті Гок (1975) Медаль засновників IEEE (1989) (1997) Медаль Джона Фріца (1998) Зала слави піонерів космічної та ракетної галузі ВПС на авіабазі Петерсон у Колорадо-Спрінгс (2002) (1999) Премія Національної інженерної академії імені Чарльза Старка Дрейпера (спільно з Бредфордом Паркінсоном, 2003) Національна зала слави винахідників (посмертно, 2004)Inventor's Hall of Fame 2004 .

У 2011 році він посів 10-е місце у списку найкращих авторів інновацій, винаходів та ідей, пов'язаних з MIT.

Примітки

Посилання Interview with Ivan A. Getting http://www.thespacereview.com/article/626/1 Article in New Scientist magazine on 3 top-secret projects to defend against the V-1 Zabudnutý génius