Гірські ліси Санта-Марти (ідентифікатор WWF: NT0159) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на півночі Колумбії.
Географія Екорегіон гірських лісів Санта-Марти охоплює більшу частину ізольованого гірського масиву Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта, розташованого на півночі Колумбії. На низьких висотах він майже повністю оточений екорегіоном сухих лісів долини Сіну, а у деяких районах на північному сході та північному заході — склерофітними чагарниками Гуахіри та Барранкільї. На висоті понад 3300 м над рівнем моря гірські ліси екорегіону переходять у високогірні луки, які є частиною екорегіону парамо Санта-Марти.
Гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта має площу 12 230 км² і приблизно трикутну форму. Його північний край проходить паралельно узбережжю Карибського моря, лише за 60 км на південь від нього, південно-західний край спускається до долини Магдалени та боліт , а долини річок та утворюють його південно-східний край. Найвищими вершинами Сьєрра-Невади-де-Санта-Марти та всієї Колумбії є вкриті вічними снігами гори Піко-Крістобаль-Колон та Піко-Сімон-Болівар заввишки приблизно 5700 м.
Геологічна будова Сьєрри-Невади-де-Санта-Марти складна. Основну гірського масиву складають гірські породи різного типу і віку, зокрема мезозойські вулканічні гранітові, діоритові та кварцові монцонітові батоліти, а також різноманітні осадові породи. Гори регіону піднялися у період між міоценом та верхнім плейстоценом. З льодовикових озер Сьєрри-Невади-де-Санта-Марти, розташованих приблизно на висоті 3000 м над рівнем моря, беруть початок багато річок, що стікають до Карибського моря.
Клімат На низьких висотах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена) або саванний клімат (Aw за класифікацією Кеппена), а на великих висотах — високогірний субтропічний клімат (Cwb або Cfb за класифікацією Кеппена). Клімат регіону залежить від висоти над рівнем моря та експозиції схилів, а також від впливу північно-східних пасатів, які приносять вологі повітряні маси з Карибського моря. Середня температура коливається від 27 °C біля підніжжя гір до 6 °C або менше у найвищих районах. Розподіл опадів демонструє виражену сезонність: з вересня по грудень та з травня по липень спостерігаються вологі періоди, а з січня по квітень та з липня по серпень — періоди посухи. Найбільше опадів випадає на звернених до моря північних схилах. Тут середньорічна кількість опадів на висоті від 1000 до 1500 м над рівнем моря може досягати 3000 мм, однак на великих висотах кількість опадів є меншою.
Флора У вологих північних передгір'ях Сьєрри-Невади-де-Санта-Марти поширені передгірські тропічні дощові ліси. На північних схилах регіону вони зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря, а на менш вологих західних схилах — на висоті від 800 до 1000 м над рівнем моря. Основу передгірських дощових лісів складають (Poulsenia armata), (Virola sebifera), (Pterygota colombiana), (Guarea guidonia), (Castilla elastica), (Ficus tonduzii), авокадо (Persea americana), (Dictyocaryum lamarckianum) та інші великі дерева, які можуть виростати до 35 м заввишки. В їх підліску поширені пальми, деревоподібні папороті та великолисті трав'янисті рослини. Передгірські дощові ліси Санта-Марти є плейстоценовим реліктом: раніше, коли клімат був більш вологим, такі ліси були широко поширені на півночі Колумбії, однак наразі збереглися лише у вологих передгір'ях.
На висоті понад 900 м над рівнем моря в лісах переважають нижчі дерева та пальми, зокрема (Zygia longifolia), (Geonoma pinnatifrons subsp. oxycarpa) та (Euterpe precatoria), а також (Cyathea pungens). Дерева вкриті численними судинними епіфітами, такими як (Vriesea elata) та (Guzmania lingulata). В підліску поширені великолисті (Calathea crotalifera) та (Dieffenbachia longispatha), а також мохи та печіночники, зокрема (Octoblepharum albidum) та (Leucomium strumosum).
На висоті понад 1000 м над рівнем моря в горах Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта поширені субандійські хмарні ліси. У хмарних лісах, поширених на висоті від 1150 до 2500 м над рівнем моря, переважають широколистяні дерева з висотою 25—35 м, зокрема (Calatola costaricensis), (Gustavia speciosa), (Tovomita weddeliana), (Cavendishia callista) та (Graffenrieda santamartensis), а також характерні емерджентні аракові пальми Ламарка (Dictyocaryum lamarckianum), які підіймаються над лісовим наметом і домінують у вологих районах та на схилах. В підліску цих лісів поширені деревоподібні папороті та пальми. Поширені численні судинні епіфіти та здерев'янілі ліани, а також мохи, зокрема (Dumortiera hirsuta) та (Phyllogonium fulgens).
Хмарні ліси, поширені на висоті від 2500 до 3300 м над рівнем моря, дуже часто оповиті густими туманами, хоча опадів тут випадає менше, ніж на більш низьких висотах. Серед характерних видів, що переважають у цих андійських хмарних лісах, слід відзначити (Myrcianthes myrsinoides), (Chaetolepis santamartensis), (Hesperomeles ferruginea), (Paragynoxys undatifolia), (Weinmannia pinnata), (Myrsine coriacea), оливковий ногоплідник (Podocarpus oleifolius), (Ceroxylon ceriferum), (Monochaetum uberrimum) та (Chusquea tuberculosa), які виростають до 10-15 м заввишки. В лісах на висоті понад 2500 м над рівнем моря поширені різноманітні мохи, лишайники та печіночники, зокрема (Anastrophyllum auritum), (Campylopus benedictii), вологомірні скрученіжки (Funaria hygrometrica) та великі гіпотрахіни (Hypotrachyna gigas).
Ізоляція вологих гірських лісів Сьєрра-Невади-де-Санта-Марти, оточених сухими тропічними лісами, поширеними на навколишніх рівнинах, призвела до появи низки ендемічних видів, хоча флористичне різноманіття та рівень ендемізму в екорегіоні є нижчими, ніж у інших неотропічних лісових екорегіонах. Флора регіону демонструє подібність до флори гірських лісів гірських лісів Панами, гірських лісів Серранії-де-Сан-Луїс у Венесуелі та гірських лісів в Колумбії, а також, меншою мірою, з гірськими лісами Коста-Рики та лісами західного узбережжя Колумбії. Гірські хмарні ліси демонструють подібність до лісів тропічних Анд та високогір'їв Карибського регіону.
Флора лісів, поширених на низьких висотах регіону, значно відрізняється від флори хмарних лісів, поширених на середніх висотах та у високогір'ях. Найбільше флористичне різноманіття спостерігається на висоті від 1000 до 2500 м над рівнем моря: у цій зоні зустрічається 35 видів рослин з родини Айстрові (Asteraceae), 20 видів рослин з родини Зозулинцеві (Orchidaceae), 20 видів рослин з родини Бобові (Fabaceae) та 20 видів рослин з родини Маренові (Rubiaceae), а також багато ендеміків. Серед судинної флори особливий інтерес представляє родина Меластомові (Melastomataceae), яка включає 13 ендемічних видів, а також родини Бромелієві (Bromeliaceae), Айстрові (Asteraceae) та Глухокропивові (Lamiaceae). Ендеміками екорегіону є такі види, як (Graffenrieda santamartensis), (Chalybea kirkbridei) та (Monochaetum magdalenense), а також (Castanedia santamartensis) та два види (Kirkbridea spp.)
Фауна Серед великих ссавців, поширених у гірських лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), рудого ревуна (Alouatta seniculus), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus), (Choloepus hoffmanni), а також пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), найбільших хижаків Колумбії. Серед інших хижих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити оцелота (Leopardus pardalis), чагарникового пса (Speothos venaticus), майконга-крабоїда (Cerdocyon thous), тайру (Eira barbara), кінкажу (Potos flavus) та неотропічну видру (Lontra longicaudis). Також у лісах Санта-Марти зустрічаються численні дрібні ссавці, зокрема центральноамериканські агуті (Dasyprocta punctata), рудохвості вивірки (Sciurus granatensis), (Microryzomys minutus), (Nephelomys albigularis), південні опосуми (Didelphis marsupialis), дев'ятипоясні броненосці (Dasypus novemcinctus) та (Tamandua mexicana). Ендеміками екорегіону є рудочубі щетинці (Santamartamys rufodorsalis) та (Thomasomys monochromos), а майже ендемічними його представниками — (Aotus griseimembra), (Cebus malitiosus), (Oecomys flavicans) та венесуельські лазаючі миші (Rhipidomys venezuelae).
Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити червононогого татаупу (Crypturellus erythropus), вогнистогруду пенелопу (Chamaepetes goudotii), світлоголову пенелопу (Penelope argyrotis), каліфорнійського голуба (Patagioenas fasciata), колумбійського голубка (Zentrygon linearis), сіроволого ерміта (Phaethornis augusti), гірського колібрі (Lafresnaya lafresnayi), іскристого колібрі (Colibri cyanotus), синьочеревого колібрі (Colibri coruscans), зеленогорлого колібрі-барвограя (Metallura tyrianthina), рудохвостого колібрі-шаблекрила (Campylopterus falcatus), венесуельського яструба (Accipiter collaris), (Parabuteo leucorrhous), (Spizaetus isidori), темну сову (Asio stygius), маскового трогона (Trogon personatus), (Colaptes rubiginosus), біловусу таматію (Malacoptila mystacalis), жовтогорлого тукана (Ramphastos sulfuratus), строкатого папугу (Touit batavicus), зеленоголового папугу-червоногуза (Pionus sordidus), колумбійського аратингу (Psittacara wagleri), чорного андеця (Ampelion rubrocristatus), золотоволого плодоїда (Pipreola aureopectus), гірського дереволаза (Lepidocolaptes lacrymiger), середнього дереволаза-міцнодзьоба (Xiphocolaptes promeropirhynchus), рудого грімпаря (Dendrocincla homochroa), сірогорлого листовика (Sclerurus albigularis), гірського тікотіко (Anabacerthia striaticollis), строкатого птаха-гончара (Thripadectes flammulatus), смугастоволого тирана (Myiodynastes chrysocephalus), чорноголового тирана-крихітку (Phyllomyias nigrocapillus), сірого тираника (Serpophaga cinerea), коричневого біро (Pyrrhomyias cinnamomeus), гірську еленію (Elaenia frantzii), жовточеревого пітайо (Silvicultrix diadema), андійського віреона (Vireo leucophrys), синьоброву паю (Cyanocorax affinis), рудоволого поплітника (Pheugopedius rutilus), сіроволого тріщука (Henicorhina leucophrys), тигрового різжака (Campylorhynchus zonatus), великого дрозда (Turdus fuscater), капуцинового дрозда (Turdus olivater), світлоокого дроздика (Turdus leucops), жовтоногого дроздика (Turdus flavipes), синьошийого органіста (Chlorophonia cyanea), вохристоволого блакитнаря (Dubusia taeniata), білобокого квіткокола (Diglossa albilatera), золотолобого плюшівника (Catamblyrhynchus diadema), синьоголову саяку (Sporathraupis cyanocephala), чорноголову танагру (Stilpnia heinei), андійську шиферку (Haplospiza rustica), гиролу (Tangara gyrola) та терзину (Tersina viridis).