Ферруччо Бурко (; 26 квітня 1939, Мілан — 27 квітня 1965, Остуні, Італія) — італійський диригент-вундеркінд.

Життєпис Син художника Клаудіо Бурко та його дружини, співачки Ганни Бурко Джентіле, яка спорадично виступала в Італії з концертами наприкінці 1930-х років. Стверджували, що першою ознакою музичної обдарованості трирічного Ферруччо було його обурення фальшивою нотою, яку взяв акомпаніатор його матері.Eight-year-old Leads Symphony // Life, 15.03.1948, p. 73. Протягом 1943—1946 років навчався музиці у Бруно Бруні в Лукці, потім у 1946—1950 роках займався в Римі під керівництвом Орфео Россі. Дебютував як диригент у віці чотирьох років, 30 травня 1943 року в Бергамо, і об'їздив із гастролями всю Італію. Крім того, в 1944 та 1945 роках знявся в головній ролі у двох короткометражних дитячих фільмах режисера «Бачичин стає мільйонером» і «Бачичин-поліцейський» (обидва за книгами ).Ferruccio Burco // Enciclopedia del cinema in Piemonte

У листопаді 1947 року гастролював у Парижі, диригуючи Оркестром Колонна.Prodige italien en tournée // L’Action catholique, 27.11.1947, p. 1. 1948 року здійснив гастрольне турне по США, організоване менеджером опери Нью-Джерсі Бенджаміном Боніто (відносини між ним і сім'єю Бурко закінчилися судовим позовомL’impresario américain du jeune Burco se défend // Le Devoir, 24.07.1948, p. 5.), яке включало, зокрема, концерт у Карнеґі-холі 28 лютого; рецензент «Нью-Йорк таймс» засвідчив бурхливе захоплення тритисячної аудиторії, зазначивши, проте, що основні переваги юного музиканта — не чистота і відточеність виконання, а видовищність і наснага.Ferruccio Burco, 8, 'Wows' 3,000 Persons Conducting U.S. Debut at Carnegie Hall // The New York Times, 29.02.1948, p. 62. Того ж року диригував концертом з оперних номерів на нью-йоркському , що включав виконану цілком оперу П'єтро Масканьї «Сільська честь», у якій головну партію співала його мати.Un ragazzo prodigio // Musica e dischi (Мілан), No. 29 (листопад-грудень 1948), p. 1. іронічно повідомляє, що на запитання журналіста, що він думає про Артуро Тосканіні, восьмирічний вундеркінд відповів: «Він теж дуже добрий диригент».Nicolas Slonimsky. Musical Children: Prodigies or Monsters? (1948) // Nicolas Slonimsky. Writings On Music. — Routledge, 2005. — Vol. IV. — P. 302.

Продовжуючи активну гастрольну діяльність, у вересні 1950 року дав чотири концерти в Гавані, які мали великий успіх.Leonardo Depestre Catony. Ferruccio Burco // Habana Radio, 15.09.2021. Кубинський скульптор Домінго Поубле Гонсалес виліпив бюст юного музиканта.Boletín de música y artes visuales (Washington D.C.), No. 10 (грудень 1950), p. 32. У січні 1951 року диригував у Мехіко двома концертами .Octavio Sosa. El niño Ferruccio Burco, músico del Romanticismo // Pro Ópera (Мексика), 11.12.2019.

1960 року закінчив Міланську консерваторію, після чого повернувся до Карнеґі-холу і 29 вересня 1961 року дав концерт із оркестром Symphony of the Air; рецензент «Нью-Йорк таймс» відгукнувся про виступ 22-річного диригента дуже скептично, розцінивши його як технічно грамотний, але зовсім немузичний.Raymond Ericson. Ferruccio Burco, Who Conducted Here as a Boy, Returns // The New York Times, 30.09.1961, p. 16. Зрештою Бурко очолив духовий оркестр у містечку Скуїнцано. Повертаючись у це місто після виступу в Казерті, потрапив в автокатастрофу: машина, в якій їхали музиканти, врізалася в дерево, Бурко та другий диригент Паскуале Фузіллі загинули на місці, кларнетист Армандо Буонанно помер дорогою до лікарні.Burco l'ex bimbo prodigio della musica muore di notte in auto contro un albero // La Stampa, 28.04.1965, p. 13. У праворадикальній пресі зустрічаються твердження про те, що смерть Бурко могла бути невипадковою, оскільки в останній рік життя він брав активну участь в організації Жана Тіріара «».M. Mariotti. In ricordo di Ferruccio Burco // L'Ultima Crociata, Anno LXX — N. 5 (липень-серпень 2020), p. 4.

Примітки