Юліан Корнхаузер (; нар. 20 вересня 1946 року, Гливиці) — польський поет, прозаїк, літературний критик, есеїст, автор дитячих книг, знавець і перекладач сербської та хорватської літератури, співзасновник літературної групи «Тераз», професор гуманітарних наук, академічний викладач Ягеллонського університету. Він є одним із найвідоміших представників поетичної Нової хвилі 1970-х роківZwroty i powroty (o Julianie Kornhauserze), [w:] Drzewucki J., Smaki słowa. Szkice o poezji, Wrocław: Wydawnictwo Dolnośląskie, 1999, ISBN 83-7023-744-4..
Біографія Син краківського єврея Якуба Корнхаузера, в'язня таборів у Плашуві, Нацвайлері, Неккарелці і Дахау (1913—1972) та сілезки з Хожова Малгожати Гломбік (1914—1987). Закінчив 5-ту загальну середню школу в ГливиціJulian Kornhauser: Dom, sen i gry dziecięce. Opowieść sentymentalna. Kraków: Znak, 1995, s. 15–16. ISBN 83-7006-457-4.Julian Kornhauser: Dom, sen i gry dziecięce. Opowieść sentymentalna. Kraków: Znak, 1995, s. 9–14. ISBN 83-7006-457-4.. Здобув ступінь магістра в Ягеллонському університеті (1970; сербські та хорватські студії). Там же здобув докторський ступінь у 1975 році, габілітацію в 1982 році (на основі книги «Sygnalizm: propozycja serbskiej poezji eksperymentalnej»), а в 1996 році Президент Республіки Польща присвоїв йому академічне звання професора. Юліан Корнхаузер одружений з польською філологинею Алісією Войною-Корнхаузер і має двох дітей. Дочка Агата — філолог-германіст, у 2015 році вона стала Першою леді Республіки Польща як дружина Анджея ДудиAndrzej to mój najlepszy przyjacielTo rodzina najważniejszego przeciwnika Komorowskiego w wyborach. Po raz pierwszy w blasku fleszy. Син, доктор Якуб Корнхаузер — літературознавець, викладач Ягеллонського університету, перекладач і поет.
Внаслідок геморагічного інсульту, перенесеного у 2008 році, професор Юліан Корнхаузер страждає на афазію та параліч правої сторони тіла. Він відійшов від професійної та творчої роботи, а також від громадського життяAdam Wiedemann: Filtry. Warszawa: Staromiejski Dom Kultury, 2008. ISBN 83-8949-235-8.. Після років мовчання, у 2015 році він опублікував два вірші в щомісячнику «Творчість» (№ 12): «Станіславу Баранчаку» та «Powidła»Drzewucki J., Julian Kornhauser przerywa poetyckie milczenie, «„Rzeczpospolita“, 24–27 grudnia 2015»..
Професійна кар'єра Працював в Інституті слов'янської філології Ягеллонського університету з 1970 року, послідовно на посадах асистента (1970—1972), старшого асистента (1972—1977), доцента (1977—1984), доцента (1984—1993), доцента Ягеллонського університету (1993—1996), доцента (1997—2001) та професора з 2002 року до виходу на пенсію у 2010 році. У 1987—1988 та 1990—1991 роках заступник директора, а в 1993—2002 роках директор Інституту слов'янської філології Ягеллонського університету. У 1991—1993 роках він очолював кафедру слов'янських літератур в Інституті польської філології Університету Янгола (IFS UJ), а в 1997—2010 роках — кафедру хорватської, сербської та словенської філології в IFS UJ. Він також проводив поетичні майстер-класи на факультеті літературних та мистецьких студій. Крім того, у 2002—2005 роках він був керівником кафедри славістики в Інституті польської філології Опольського університету.
Корнхаузер був членом кількох комісій Польської академії наук та Польської академії наук і мистецтв, а також заступником голови Ради польської мови при Президії Польської академії наук та членом Комітету славістичних студій Польської академії наук. З 2001 року він був головним редактором «Pamiętnik Słowiański». У 2002—2005 роках він був членом Сенату Ягеллонського університету, у 2005—2008 роках він був директором докторантури на філологічному факультеті Ягеллонського університету. У 2006—2013 роках він був членом журі Центральноєвропейської літературної премії Angelus (у 2008—2013 роках його замінював у журі Якуб Корнхаузер). Член SPP та Пен-клубу.
Спеціалізується на хорватських та сербських літературних та культурологічних дослідженнях 20-го століття, історії польської літератури після 1945 року, а також на перекладознавстві та компаративістиці (переважно поезії та літературного життя). Він є автором понад трьохсот публікацій (включаючи 14 наукових монографій та томів літературно-критичних есеїв). Він був керівником шести докторських дисертацій з гуманітарних наукprof. dr hab. Julian Kornhauser.
Репресії за часів Польської Народної Республіки Збірка віршів Юліана Корнхаузера «Забойство» 1973 року, яка містила вірші, відхилені цензурою, була одним із перших польських самвидавівOd słowa do słowa. У 1975 році він підписав «Лист 59» — протест польських інтелектуалів проти змін до конституції Польської Народної Республіки, зокрема проти включення провідної ролі Польської об'єднаної робітничої партії та вічного союзу з СРСР.
Його слідство проводилося в рамках SOR «Myśliciel» KR 14382 за підписання Листа 59, публікацію його текстів у підпільному тиражі та їх розповсюдження, а також за підтримку контактів з колами, що входять до складу Комітет Оборони Робітників. Служба безпеки перешкоджала публікації його праць та просуванню по службі в університеті. Після оголошення воєнного стану його інтернували з 15 по 24 грудня 1981 рокуKatalog osób «rozpracowywanych» przez organa bezpieczeństwa państwa komunistycznego.
Творчість Його дебют відбувся в щомісячнику «Поезія» та в молодіжному альманасі «Іскієр» у 1967 році. З 1968 по 1975 рік він був членом поетичного гуртка «Тераз». У 1981—1983 роках він був співредактором щомісячника «Письмо», потім був співавтором андеграундного журналу «НаГлос», де публікував свою прозу та інтерпретував свою поезію. У 1990-х роках він публікував есеї та рецензії в "Газеті Виборчій " та "Тигоднику Повшечному ", у 2000-х роках також публікувався в «Дзінніку Польська-Європа-Світ» та «Речі Посполитій». Він регулярно співпрацює з культурною та літературною пресою, є членом редакційної колегії «Kwartalnik Artystyczny», був членом редакційної колегії «Dekada Literacka», а також публікував літературну критику, вірші та переклади у «Twórczość», «Odra», «Literatura na Świecie», «Teksty Drugie» та інших. Юліан Корнхаузер був темою, серед іншого, монографічного випуску літературного журналу «Topos» (№ 3/2006). У 2016 році було опубліковано великий критичний том, присвячений рецепції Юліана Корнхаузера, під назвою «Rzeczy do nazwania». Навколо Корнгаузера (ред. Адріан Ґлен, Якуб Корнгаузер, WBPiCAK, Познань 2016), а також величезний обсяг понад сімсот сторінок «Зібраних віршів» (ред. Адріан Ґлен, Якуб Корнгаузер, WBPiCAK, Познань 2016).
Поезія Nastanie święto i dla leniuchów (Warszawa, Wydawnictwo «Iskry»), 1972 W fabrykach udajemy smutnych rewolucjonistów (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1973 Zabójstwo (Kraków, wyd. własne poza cenzurą), 1973 Stan wyjątkowy (Warszawa, Państwowy Instytut Wydawniczy), 1978 Zjadacze Kartofli (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1978 Zasadnicze trudności (Warszawa, Spółdzielnia Wydawnicza «Czytelnik»), 1979 Każdego następnego dnia (Kraków, ABC), 1981 Hurrraaa! (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1982 Inny porządek: 1981—1984 (Kraków, Oficyna Literacka), 1985 Za nas, z nami (Warszawa, Czytelnik), 1985 Wiersze z lat osiemdziesiątych (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1991 Kamyk i cień (Poznań, Wydawnictwo a5), 1996 Było minęło (Warszawa,Nowy świat), 2001 Origami (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 2007 Tylko błędy są żywe (Poznań, Wydawnictwo Wojewódzka Biblioteka Publiczna i Centrum Animacji Kultury, 2015. Wiersze zebrane (Poznań, Wydawnictwo WBPiCAK), 2016
Проза Kilka chwil (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1975 Stręczyciel idei (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1980 Dom, sen i gry dziecięce. Opowieść sentymentalna. (Kraków, Znak), 1995
Есеї, літературна критика Świat nie przedstawiony wraz z Adamem Zagajewskim (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1974 Od mitu do konkretu. Szkice o modernizmie i awangardzie w poezji chorwackiej (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1978 Współczesna poezja jugosłowiańska (1941—1970; Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich), 1980 Sygnalizm — propozycja serbskiej poezji eksperymentalnej (Kraków, Uniwersytet Jagielloński), 1981 Wspólny język (Jugoslavica; Katowice, Śląsk), 1983 Światło wewnętrzne (Kraków–Wrocław, Wydawnictwo Literackie), 1984 Strategie liryczne serbskiej awangardy (Kraków, Towarzystwo Autorów i Wydawców Prac Naukowych «Universitas»), 1991 Międzyepoka. Szkice o poezji i krytyce. (Kraków, Baran i Suszczyński), 1995 Postscriptum. Notatnik Krytyczny. (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1999 Uśmiech Sfinksa. O Poezji Zbigniewa Herberta. (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 2001 Świadomość regionalna i mit odrębności. O stereotypach w literaturze serbskiej i chorwackiej (Kraków, «Scriptum»), 2001 Poezja i codzienność (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 2003
Дитяча література Tyle rzeczy niezwykłych. Wiersze dla Agatki. (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 1981 Księżyc jak mandarynka (Kraków, Wydawnictwo Literackie), 2003
Нагороди Премія Фонду Косцєльського (1975) Поетична премія імені А. Бурси (1981) Європейська премія з літератури (Югославія, 1989) Премія Польської асоціації перекладачів (1997) Нагорода міста Кракова (1998) Золотий Хрест Заслуги (1999) Премія «Книга місяця Кракова» (за книгу «Postscriptum. Критичний зошит», грудень 1999) Номінація на Вроцлавську поетичну премію Сілезіуса 2008 у категорії «Книга року» за збірку «Орігамі» Вроцлавська поетична премія «Сілезіус» 2016 року за досягнення всього життя Міжнародна поетична премія Балатона (Угорщина, 2016) Звання Посла польської мови в письменстві (2017) Почесний доктор Опольського університету (2022)
Примітки
Джерела
Глень А. Мови дійсності. Про творчість Юліана Корнхаузера / пер. з пол. Н. Сидяченко. — Тернопіль ; Краків: Крок ; Instytut Literatury, 2022. — 168 с. — (Сер. «Сучасне польське літературознавство»).