Глікозилфосфатидилінозитол (ГФІ-якір, GPI anchor) — це гліколіпід, який може приєднуватися до C-кінця білка в процесі посттрансляційної модифікації. Він складається з фосфатидилінозитольної групи, з'єднаної вуглеводною з'єднуючою ланкою (глюкозамін і маноза, глікозидно пов'язані із залишком інозитолу) з C-кінцевою амінокислотою зрілого білка. Дві жирні кислоти, що складають фосфатидил-інозитолову групу, закріплюють білок у клітинній мембрані.
Білки, що приєднують ГФІ, містять сигнальну послідовність на C-кінці, яка направляє їх до ендоплазматичної сітки. Ця послідовність складається з гідрофобних амінокислот і занурюється в мембрану ЕПС, а згодом відщеплюється, замінюючись ГФІ-якорем.
Білок секреторним шляхом проходить апарат Гольджі та транспортується до плазмалеми, де за допомогою якоря утримується на її зовнішньому боці, оберненому до міжклітинного простору. Оскільки такі білки тримаються на мембрані виключно за допомогою ГФІ-якоря, його відщеплення за допомогою фосфоліпаз призводить до вивільнення білка, причому цей процес є контрольованим. Таке відщеплення використовується в дослідженнях.
Фермент фосфоліпаза C розщеплює фосфогліцериновий зв'язок у білках даним типом посттрансляційної модифікації. Обробка фосфоліпазою С призводить до відділення мембранних білків від плазматичної мембрани. Маркер Т-клітин Thy-1 (ацетилхолінестераза), а також кишкова і плацентарна лужні фосфатази є лікозилфосфатидилінозитолізовані і вивільняються при обробці фосфоліпазою С.
Вважається, що білки, що містять ГФІ, переважно розміщуються в ліпідних рафтах, що дозволяє припустити високий рівень організації плазматичної мембрани мікродоменів.
Примітки