Якоб Міхаель Карл Гартманн (), з 1843 року — Ріттер фон Гартманн (), з 1871 року — барон фон Гартманн (; 4 лютого 1795, Майкаммер — 23 лютого 1873, Вюрцбург) — німецький воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія

Якоб був сином виноградаря Георга Гартманна та його дружини Барбари, уродженої Гайтер. Дядько по материнській лінії, французький генерал Міхаель Гайтер, підготував його до військової кар'єри. В результаті він вступив на службу піхотинцем до французького 15-го легкого піхотного полку 23 жовтня 1804 року. Переведений до 1-го піхотного полку великого герцога Берга 15 жовтня 1806 року, він навчався у французьких військових школах у Бонні та Сен-Сірі до 1811 року. 20 липня 1811 року дістав звання молодшого лейтенанта піхотного полку і згодом отримав звання лейтенанта 17 грудня 1811 року. Після роззброєння військ Рейнської конфедерації його перевели у французький 27-й піхотний полк.

20 лютого 1816 року Гартманн був звільнений від французької служби за власним бажанням. 13 липня 1816 року його було прийнято в чині оберлейтенанта в 10-й лінійний піхотний полк «Юнкер» Баварської армії. У 1818 році він був призначений в Топографічне управління. Гартманн прийняв він командування інженерною ротою, нещодавно створеною 1 червня 1822 року, і підпорядковувалася штабу генерал-квартирмейстера. Він був переведений до штабу генерал-квартирмейстера 27 травня 1827 року. 1 квітня 1827 Гартман був призначений у військове міністерство в Мюнхені і до кінця листопада 1838 року дослужився до звання майора.

Призначений ад'ютантом кронпринца Максиміліана Баварського 6 жовтня 1842 року, він був зарахований до лицарського класу Баварського дворянського реєстру 18 грудня 1843 року і вироблений в оберстлейтенанти 18 жовтня 1844 року. Після сходження на престол короля Максиміліана II 31 березня 1848 року Гартман був призначений його ад'ютантом і підвищений в оберсти. Отримавши звання генерал-майора 19 червня 1849 року, він служив бригадиром 2-ї піхотної дивізії. 19 березня 1852 року він був знову призначений ад'ютантом короля і за наказом короля був відправлений до французького табору поблизу Булонь-сюр-Мер 3 листопада 1854 року. Після реорганізації Баварської армії 1 вересня 1855 року він зберіг командування 3-ю піхотної бригадою 2-ї піхотної дивізії та набув досвіду у загальновійськовому бою під час великих змішаних навчань у вересні 1858 року.

23 лютого 1861 року Гартман отримав звання генерал-лейтенанта і був призначений генерал-комендантом Вюрцбурга. Під час війни 1866 року він командував 4-ю піхотною дивізією, з якою він самостійно бився в битві при Росдорфі проти прусських військ генерала Карла фон Врангеля 4 липня 1866 року, хоча результат був не дуже вдалим. 27 липня Гартманн брав участь у бомбардуванні Вюрцбурга, а напередодні брав участь у кавалерійській сутичці біля висот Геттштадта. У битві при Росдорфі він проте відзначився розумом, мужністю і рішучістю на благо своїх військ. 28 квітня 1867 року його було призначено командиром 14-го піхотного полку «вакант Цандт» і піднесено у званні до генерала піхоти 8 січня 1869 року.

Під час Французько-прусської війни Гартманн очолив 2-й армійський корпус, яким командував до кінця життя. 4 серпня 1870 року він штурмував Вайссенбург, а через 2 дні його енергійні дії на правому фланзі спонукали почати битву при Верті, яку Верховне командування запланувало наступного дня. 14 серпня Гартманн змусив здатися фортецю Марсаль. Він також відіграв значну роль у битві при Седані 1 вересня. Між 16 і 19 вересня він здобув перші перемоги за межами Парижа у битвах при Корбеї, Бур-ла-Рен та Петіт-Бісетрі. Потім він захопив плато Мулен-де-ла-Тур, яке обороняв генерал Огюст-Александр Дюкро, в битві при Шатійоні.

Після того, як король Людвіг II звів його у спадковий титул барона 5 липня 1871 року (зарахування в баронський клас Баварського дворянського реєстру відбулося 10 серпня 1871 року), він взяв участь в урочистому вступі переможних баварських військ у Мюнхен 16 липня 1871 року.

Сім'я 28 червня 1824 року одружився в Мюнхені з Розалі Софі фон Крафт (1805–1867). В пари народились 4 дітей:

Генрієтта (1825–1878) — в 1845 році вийшла заміж за дипломата Іпполіта фон Ботмера (1812–1891). Кароліна (1828–1864) — в 1856 році вийшла заміж за оберста Каміля фон унд цу Еглоффштайна (?–1868). Марі (1831–1864) — вийшла зміж за землевласника Фольрата Августа фон Троєнфельса (1821–1900). Герман (1838–1912) — генерал-майор Баварської армії. В 1879 році одружився з Магдаленою фон Німпч, падчеркою прусського генерал-фельдмаршала Вальтера фон Лое.

Нагороди

Орден Святого Володимира 4-го ступеня (Російська імперія; 30 серпня 1838) Орден Почесного легіону (Франція) — раніше був представлений до ордена за заслуги в боях 1814 і 1815 років. лицарський хрест (1846) великий офіцерський хрест (1854) Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест (1846) Королівський гвельфський орден, лицарський хрест (Королівство Ганновер; 1846/47) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (31 січня 1854) Орден Спасителя (Грецьке королівство) лицарський хрест великий командорський хрест (21 квітня 1859) Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 2-го класу (1 січня 1860) Орден Філіппа Великодушного, великий хрест (Велике герцогство Гессен; 5 жовтня 1862) Орден Людвіга (Баварія), хрест (16 березня 1865) Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (20 серпня 1866) — за заслуги в битві при Росдорфі. командорський хрест (11 жовтня 1870) — за заслуги у боях при Вайссенбурзі та Верті. великий хрест (22 грудня 1870) — за заслуги у боях при Плессі-Піке та Мулен-де-ла-Тур під Парижем. Медаль ветерана (Баварія) Армійська медаль 1866 (Баварія) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з мечами (8 січня 1869) Залізний хрест 2-го класу 1-го класу (18 жовтня 1870) — за звільнення прусської 18-ї піхотної бригади у боях при Плессі-Піке та Мулен-де-ла-Тур . Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест (18 жовтня 1870) Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Орден Леопольда (Австрія), командорський хрест Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Червоного орла 3-го і 1-го класу Почесний громадянин міста Шпаєр (17 березня 1871) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу з мечами (16 червня 1871) Pour le Mérite (1 березня 1872)

Вшанування пам'яті

На честь Гартманна названі вулиці в Мюнхені та Вюрцбурзі (Hartmannstraße)Erik Schlicht: Zellerauer Straßennamen militärischen Ursprungs. In: Friedrich-Koenig-Gymnasium Würzburg. Jahresbericht 1978/79. Würzburg 1979, S. 125–127 (aus dem Materialanhang der Facharbeit Die Entscheidungsjahre deutscher Geschichte 1866 und 1870/71 im Spiegel der Geschichte des Neunten Infanterieregiments zu Würzburg), hier: S. 126.. Гартманн зображений на картих «Генерал фон Гартманн і син Герман» Франца фон Ленбаха (1870) і «Проголошення Німецької імперії (18 січня 1871)» Антона фон Вернера (1882) Медальйон з профілем Гартманна встановлений на статуї «Ангел миру» в Мюнхені (1899). В Мюнхені стоїть статуя Гартманна роботи Фердинанда фон Міллера-молодшого (1900).

Примітки

Література

Genealogisches Handbuch des Adels. Adelslexikon Band IV, Band 67 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1978, ISSN 0435-2408 Carl von Landmann: Hartmann, Jakob Freiherr v. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 10, Duncker & Humblot, Leipzig 1879, S. 684. Schrettinger (Ordensarchivar): Der Königlich Bayerische Militär-Max-Joseph-Orden und seine Mitglieder. München 1882, S. 346–351 Gothaisches genealogisches Taschenbuch der freiherrlichen Häuser. Band 24, Justus Perthes, Gotha 1874, S. 264–265. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 284–289, Nr. 2605.