Барон Фрідріх Карл Вальтер Дегенгард фон Лое (; 9 вересня 1828, замок Алльнер, Геннеф — 6 липня 1908, Бонн) — німецький воєначальник і політик, генерал-фельдмаршал Прусської армії.
Біографія Представник старовинного католицького вестфальського дворянського роду Лое. Син прусського камергера і ландрата Максиміліана фон Лое (1801–1850) та його дружини Гелени, уроджена графиня фон Гацфельдт-Шенштайн (1801–1838). Його братом був депутат рейхстагу Отто фон Лое.
Військова кар'єра У юності Лое відвідував Лицарську академію в Бедбурзі, яка була заснована за допомогою його батька. В 1845 році Лое завершив свою річну службу добровольцем у 5-му уланському полку в Дюссельдорфі і зміг перейти в резерв. Отримавши атестат зрілості у Бедбурзі, він вивчав право в Боннському університеті в 1846/48. У 1847 року він приєднався до корпусу «Боруссія Бонн»Kösener Korps-Listen von 1798 bis 1904. Eine Zusammenstellung aller Korpsangehörigen, Hrsg. Karl Rügemer, Verlag der Academischen Monatshefte, Druck und Verlagsanstalt Carl Gerber GmbH München, Starnberg März 1904, 19 (Corps)/253 (lfd. Nr. dort).. Його навчання було перерване хаосом війни.
У березні 1848 року він приєднався до 2-го драгунського полку Шлезвіг-Гольштейнської армії у званні другого лейтенанта, де брав участь у битвах під Шлезвігом, Дюппелем і Гадерслебеном у рамках Шлезвіг-Гольштейнського повстання. Він вийшов у відставку зі служби у Гольштейні 12 вересня 1848 року.
У середині січня 1849 року Лое був зарахований до 3-го гусарського полку Прусської армії і брав участь у придушенні Дрезденського травневого повстання в 1849 році, а потім, під час кампанії в Бадені з придушення повстанців у битвах при Ладенбурзі, Убштадті, Штайнмауерні та Куппенгаймі. Тут він зустрівся з принцом Вільгельмом Прусським, майбутнім імператором Вільгельмом I, з яким підтримував близькі стосунки протягом усього свого життя.
У 1850 році він був направлений до прусського посольства в Парижі на рік. Тут він став свідком державного перевороту Луї Наполеона Бонапарта. Після повернення з Франції Лое став ад'ютантом Шведської військової школи верхової їзди у 1853 році та ад'ютантом 2-ї дивізії 22 лютого 1855 року. Він був звільнений з цієї посади 18 вересня 1855 року і згодом завершив своє навчання у Головній військовій школі у Берліні до 30 вересня 1857 року. Тим часом 5 вересня 1857 він був підвищений до звання першого лейтенанта. У цій ролі Лое був призначений ад'ютантом Генерал-губернаторства Рейнської провінції та Вестфалії 9 січня 1858 року. З переміщенням офіційної резиденції принца-регента до Берліна він був призначений ротмістром 7-го гусарського полку і особистим ад'ютантом Вільгельма.
18 жовтня 1858 року Лое став майором, а 7 січня 1861 року — ад'ютантом короля Вільгельма I. У 1862 він супроводжував принца Альбрехта, брата Вільгельма, в поході на Кавказ. Після повернення в 1863 році він був направлений до Парижа як військовий аташе, звідки в 1864 році вирушив до Алжиру, щоб взяти участь у боях проти кабілів. Подальші кроки у його військовій кар'єрі включали його підвищення до оберстлейтенанта та переведення до Генерального штабу 8 червня 1866 року. У цій ролі Лое брав участь у битві при Кеніггреці того ж року під час війни проти Австрії.
5 березня 1867 року Лое став командиром Королівського гусарського полку «Король Вільгельм I» (1-го Рейнського) № 7 у Бонні і був підвищений до звання оберста 22 березня 1868 року. Він командував цим полком у 1870/71 роках під час війни проти Франції у битвах при Гравелоті, Ам'єні, Аллю, Бапомі та Сен-Кантені, а також в облозі Меца. Після укладання миру 23 травня 1871 року Лое був призначений командиром 21-ї кавалерійської бригади.
31 березня 1872 року приєднався до 3-ї гвардійської кавалерійської бригади на тій же посаді. 22 березня 1873 року підвищений до генерал-майора. Він став командиром 5-ї дивізії 13 травня 1879 року, а в червні 1879 року — генерал-лейтенантом 18 вересня 1880 року він обійняв посаду генерал-ад'ютанта, зберігши посаду командира дивізії. 12 січня 1884 року він був призначений командиром 8-го армійського корпусу. 18 квітня 1886 року він був підвищений до генерала кавалерії. Після того, як у лютому 1893 року йому було доручено дипломатичну місію до папи Лева XIII, 8 вересня він був підвищений до генерал-полковника кавалерії, а 10 січня 1895 року призначений губернатором Берліна.
Лое подав у відставку за власним бажанням 28 квітня 1897 через важку хворобу, однак він зберіг свою посаду генерал-ад'ютанта. В 1900 році Лое був відправлений з іншою дипломатичною місією. Призначивши його в прусську палату лордів довічно, король висловив свою особливу довіру до барона.
1 січня 1905 року отримав звання генерал-фельдмаршала. У квітні 1907 року Лое відсвяткував у Бонні свою 60-річчя своєї військової карри. Багато видатних осіб надіслали свої привітання, у тому числі імператор, принц та принцеса Шаумбург-Ліппе, командуючі генерали фон Дайнес та Плец, командири полків 8-го армійського корпусу, обербургомістр та багато колишніх старших офіцерів.
Лое помер 6 липня 1908 близько 11 години вечора в Бонні від наслідків легеневого катара.
Політична позиція та роль Крім членів правлячих князівських домів, Лое був єдиним католиком, який досяг звання генерал-фельдмаршала та посади королівського генерал-ад'ютанта у Прусській армії за часів Імперії. Це, а також його віддалені відносини з домом Гацфельдт цу Трахенберг, призвели його до конфлікту з політикою канцлера князя Отто фон Бісмарка з 1870-х років, особливо під час Культуркампфу. Серед інших причин, це призвело до того, що він зайняв різко негативну позицію у справі, пов'язаній із одруженням його сина Герберта зі своячкоє Лое, принцесою Каролат-Бойтен, в 1881 році.
Незважаючи на свою католицьку віру, Лое був затятим прихильником дуелей серед офіцерів, що особливо підкреслювало його відданість ортодоксальним звичаям протестантських прусських офіцерівBernhard von Bülow: Denkwürdigkeiten. Bd. 4, Berlin 1931, S. 252ff. sowie Harry Graf Kessler: Gesichter und Zeiten. Frankfurt am Main 1962, S. 203. — особливо в той час, коли прусські офіцери католицької віри неодноразово опинялися в конфліктах, відмовляючись брати участь у дуелях з питань честіVgl. Das einschlägige Beispiel der drei Grafen Schmising-Kerssenbrock, die wegen dieser Haltung 1864 aus dem 1. Garde-Regiment zu Fuß entlassen worden waren, in: Ute Frevert: Ehrenmänner. Das Duell in der bürgerlichen Gesellschaft. München 1991, S. 111f..
Сім'я 24 травня 1859 року Лое одружився з Францискою фон Німпч, уродженою графинею фон Гацфельдт цу Трахенберг (1833-1922). У цьому шлюбі народилося троє дітей: Гелена та близнюки Маргарита і Губерт. У Франциски також було троє дітей — Герман, Гвідо і Марія Магдалена — від першого шлюбу з Паулем фон Німпчем (23 березня 1823, ФранцдорфGenealogisches Handbuch des Adels. Band 21, 1959, S. 271. — 8 січня 1858, Ніцца). Його невісткою була княгиня Елізабет фон Каролат-Бойтен, а зведеною невісткою — Марія фон Шляйніц.
Нагороди
Королівство Пруссія
Орден Червоного орла 4-го класу з мечами (1862) 3-го класу з бантом (1864) 2-го класу з дубовим листям і мечами на кільці (18 січня 1875) 1-го класу (23 вересня 1884) великий хрест (17 березня 1888) Королівський орден дому Гогенцоллернів лицарський хрест з мечами (20 вересня 1866) великий командорський хрест із зіркою і мечами на кільці (7 квітня 1897) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний генерал Королівського гусарського полку «Король Вільгельм I» (1-го Рейнського) № 7 (19 серпня 1876) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою (20 вересня 1876) 1-го класу (22 березня 1883) Орден Чорного орла з ланцюгом орден (20 вересня 1890) ланцюг (17 січня 1891) Почесний громадянин міста Бонн (1897) Столітня медаль Орден Заслуг Прусської Корони (18 січня 1901) Почесний доктор Рейнського університету Фрідріха-Вільгельма (8 липня 1908)
Російська імперія
Орден Святої Анни 2-го ступеня з алмазами, мечами і короною (21 грудня 1862) 1-го ступеня Орден Святого Володимира 4-го ступеня
Австро-Угорщина
Орден Франца Йосифа, великий хрест (1877) Орден Залізної Корони 1-го класу (1881) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест з діамантами орден (1893) діаманти (1899)
Велике герцогство Баденське
Орден Вірності (Баден) (14 квітня 1897) Орден Бертольда I (14 квітня 1897)
Інші держави або династії
Королівський гвельфський орден 4-го класу (Королівство Ганновер; 1857) Орден Почесного легіону, великий офіцерський хрест (Друга французька імперія; 10 вересня 1864) Орден Леопольда I (Бельгія) великий офіцерський хрест (14 березня 1874) велика стрічка Орден Меча, великий хрест (Шведсько-норвезька унія; 7 липня 1874) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (1881) Орден Карлоса III, великий хрест (Іспанія; 3 грудня 1883) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (Велике герцогство Гессенське; 15 листопада 1890) Верховний орден Христа (Ватикан; лютий 1893) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське; 1893) Орден Рутової корони (Королівство Саксонія; 1895) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1895) Орден «Османіє» 3-го класу (Османська імперія) Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест Орден Золотого Лева Нассау (Люксембург) Орден Нідерландського лева, великий хрест Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (Каджарський Іран) Орден Корони Італії, великий хрест
Вшанування пам'яті На честь Лое названа вулиця в Бонні ().
Примітки
Література Loë, Friedrich Karl Walter Degenhard, Freiherr von. In: Meyers Konversations-Lexikon. 4. Auflage. Band 10, Verlag des Bibliographischen Instituts, Leipzig/Wien 1885—1892, S. 866. Josef Niesen: Bonner Personenlexikon. 2., verbesserte und erweiterte Auflage. Bouvier, Bonn 2008, ISBN 978-3-416-03180-6. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 348—356, Nr. 2640. Leopold von Schlözer: Generalfeldmarschall Freiherr von Loe. Ein militärisches Zeit- und Lebensbild. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart und Berlin 1914. Reinhard Stumpf: Loë, Walter Freiherr. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, S. 14 f.