Вважається, що історичні корені родини де Шодуа́рів () фамільного герба «Шодуар» походять із Франції.
Один з перших відомих представників роду Шодуарів — Ян Йозеф.
Відомо, що наприкінці 70-х рр. XVIII ст. заможний купець Ян Йозеф Шодуар переїхав із Франції до Варшави, де йому належала кам'яниця, яку він збудував власним коштом за проектом Симона Богумила Амадея Зугі (1733-1807), придворного архітектора короля Августа III.
26 січня 1795 р. Я. Й. Шодуар прийняв російське підданство і згадується в літературі як купець першої гільдії.
У 1814 р. Я. Й. Шодуар разом із нащадками отримав баронський титул від Максиміліана І, короля Баварії. Згодом, у 1804 р. він переїхав разом із родиною на Волинь, де, продовжуючи займатися торгівлею, мешкав у Бердичеві, а пізніше - у власному маєтку в містечку Івниця. 29 листопада 1819 р. та 22 лютого 1820 р. Я. Й. Шодуар та його син Станіслав були нобілітовані російським царем Олександром І. Підтвердження ж баронського титулу в Російської імперії Шодуари отримали лише 1827 р.
Родина Шодуарів, розквіт якої припадає на XIX ст., відома як власниця однієї з найзначніших колекцій старожитностей у Європі та власного музею в Івниці Житомирської губернії.
Її архів складається з документів таких людей: Яна Йозефа (1746 - 1839), Антуана (1749 - 1824), Станислава Яновича (Івановича) (1790 - 1858), Максиміліана Станіславовича (1816 - 1881), Івана Максиміліановича (1859 - 1919). Люсі Йоганнівни (невідомо). Див. також Шодуар
Посилання Родинний архів Шодуарів у зібраннях інституту рукопису. Національна бібліоткеа України ім. В.І.Вернадського ARKIVET, THORVALDSENS MUSEUM T. F. Boetger - List of Titled Nobility