Геомагнітна буря 17 листопада 1882 року — геомагнітна буря та пов'язане з нею полярне сяйво. Ця подія сталася протягом тривалого періоду сильної геомагнітної активності у 12-му циклі сонячної активності. Цю подію, зокрема, пам'ятають у зв'язку з незвичайним «авроральним променем» (), який спостерігали астроном Едвард Волтер Маундер з Гринвіцької королівської обсерваторії та з графства Суррей.
Магнітні прояви Газеті «Нью-Йорк Таймс» та інші газети повідомляли, що магнітна буря, яка спричинила яскраве полярне сяйво у листопаді 1882 року, вплинула на телеграфні системи, які в деяких випадках вийшли з ладуThe Transit of Venus storm, solarstorms.org. Газета повідомила, що «розподільник у чиказькому офісі Western Union кілька разів займався, й обладнання було значно пошкоджено. З Мілуокі „спонтанний електричний струм“ одного разу був настільки сильним, що зміг запалити електричну лампу». Вимірювання, проведені у Великій Британії, де також постраждав телеграф, показали наявність телуричного струму, що був у п'ять разів сильнішим за нормальнийAngot, A. The Aurora Borealis, London: R. Paul, Trench, Trubner & Co, 1896, p.143.
Полярне сяйво
Полярні спостереження Під час цієї події яскраві полярні сяйва спостерігали з усього світу. Завдяки тому, що подія відбулася протягом Першого Міжнародного полярного року, було зроблено й кілька спостережень з полярних широт. В одному випадку двоє членів трагічної , у тому числі астроном , під час спостережень у поблизу північного магнітного полюса інстинктивно пригнулися, щоб захиститись від полярного сяйва, «яскравого, як повний місяць»Silverman and Tuan in Landsberg, E.H. (ed.) Advances in Geophysics, Academic Press, 1973, p.192McAdie, A. What is an Aurora?, The Century Magazine, Vol. 54, No. 6, Oct 1897, 874—878.
Спостереження у Сполучених Штатах Газета від 18 листопада повідомила про «сяйво таке яскраве, як денне світло» в Шаєнні та «криваво-червоне» небо в Сент-Полі. У статті 1917 року для Національної академії наук інженер-електрик Еліу Томсон описав, як бачив «кольорові стрімери, що йдуть вгору звідусіль до зеніту — з півночі, сходу, заходу та півдня», з «великими масами або широкими смугами на сході та заході»Thomson, E. Inferences Concerning Auroras, in Proceedings of the National Academy of Sciences, Vol 3, 1 (Jan 15, 1917), 3. Томсон вказує дату як квітень 1883, але пізніше (3, 1917, 222) виправляє її як 17 листопада 1882, отримавши додаткову інформацію від Алекзандера Македі..
Промінь Капрона
Найнезвичайніше явище — авроральна буря, яку спостерігали в Європі 17 листопада близько 18:00, була детально описана різними способами, зокрема як «промінь», «веретено», «певне тіло» з формою, схожою на «дирижабль», та блідо-зеленим кольором, що проходило від горизонту до горизонту над МісяцемSee Maunder, E. W. A Strange Celestial Visitor, in The Observatory, April 1916, 213—215. Явище, яке пройшло небом приблизно за сімдесят п'ять секунд, задокументував вченим-аматор та астроном у , графство Суррей. Капрон зробив малюнок того, що він назвав «променем полярного сяйва». Згодом він опублікував цей малюнок у своїй статті у «Philosophical Magazine». У статті Капрон зібрав двадцять шість окремих звітів, більшість з яких надійшли з Великої Британії: серед них були повідомлення про торпедоподібний вигляд об'єкта та видиме темне ядро. Кілька кореспондентів Капрона припустили, що це явище могло бути метеором, але Капрон (і Маундер, який написав примітку в «The Observatory» про дослідження Капрона) вважали, що це могло бути короткочасне освітлення інакше невидимої авроральної дугиMaunder, 1883, 193.
Письменник Чарльз Форт пізніше згадав про цей інцидент у своїй книзі , у якій він зібрав додаткові звіти з різних статей (у тому числі кілька в журналі «Nature»), опублікованих як у той час, так і згодом:
Хоча Форт припустив, що подія мала надприродний підтекст, наукова думка полягала в тому, що «промінь», ймовірно, являв собою дуже незвичайне явище полярного сяйва.
Маундер прокоментував:
Сонячні явища У статті 1904 року Маундер описав бурю як «дуже інтенсивне та тривале збурення», яке загалом тривало з 11 по 26 листопада. Він зазначив, що воно відбувалось одночасно «з усім проходом через видимий диск» групи сонячних плям 885 (гринвіцька нумерація)Maunder, E. The «Great» Magnetic Storms, 1875 to 1903, and their association with Sun-spots, as recorded at the Royal Observatory, Greenwich, MNRAS, LXIV, 3, (Jan 1904), 206. Ця група утворилася на диску 20 жовтня, вийшла за його західний край 28 жовтня, знову пройшла диск Сонця зі сходу на захід між 12 і 25 листопада та повернулася на східний край 10 грудня, перш ніж остаточно зникнути 20 грудняMaunder, 1904, 216.
Зв'язок сонячної плями (або групи сонячних плям) у листопаді 1882 року з сильним полярним сяйвом, збоєм телеграфної системи та варіаціями знятих у Гринвічі магнітних показників спонукав Маундера до подальших досліджень зв'язку між сонячними плямами та магнітними явищамиClark, S. G. The Sun Kings: the unexpected tragedy of Richard Carrington and the tale of how modern astronomy began, Princeton University Press, 2007, p.142.
Примітки