Пре́мія Енрі́ко Фермі́ (, ) — наукова нагорода, що вперше була присуджена у 2001 році та вручається (). Це щорічна премія у розмірі 30 000 євро, якою відзначаються один або декілька членів Товариства, які «особливо вшанували фізику своїми відкриттями».

Лауреати нагороди

Рік Лауреат Заслуга 2024 За його визначний оригінальний внесок у розвиток та застосування оптичної мікроскопії та вирішальний вплив на клітинну і молекулярну біофізику За провідну роль у розробці методів маніпуляції окремими молекулами та спектроскопічної візуалізації, використаних для вивчення молекулярних процесів у клітинах, тканинах та мозку 2023 За значний та інноваційний внесок у галузь високояскравих фотоінжекторів, фізики FEL та прискорення частинок за допомогою плазми За розробку надпровідних магнітів та їх реалізацію для великого адронного клайдера (LHC), а також за проєкти модернізації великого адронного колайдера Франк Ціммерманн () За основоположні відкриття в галузі фізики пучків, які дозволили створити високоенергетичні колайдери з високою світністю для фізики елементарних частинок 2022 і За новаторські експериментальні (JPT) та теоретичні (GB) дослідження динаміки атомного масштабу на твердих поверхнях шляхом розробки високороздільної спектроскопії розсіювання атомів гелію 2021 Елена Апріле За її новаторське дослідження властивостей рідкого ксенону для виявлення радіації та внесок у пошук темної матерії За світове лідерство у галузі вивчення високоенергетичного випромінювання нейтронних зірок та за внесок у виявлення Гемінга 2020 Сандро Де Сільвестрі () За діяльність у галузі генерування світлових імпульсів зі скороченою тривалістю оптичного циклу та за застосування результатів цих досліджень до спектроскопії речовини і нелінійної оптики за екстремальних умов Патріція Тавелла () За розробку методів і методик визначення часової шкали та її впровадження в європейській навігаційній системі Galileo Джованні Мана () За унікальний внесок у переосмислення міжнародної системи одиниць вимірювання, зокрема через визначення числа Авогадро та сталої Планка 2019 Марчелло Джорджі () За провідну роль в експериментальній фізиці частинок високих енергій, зокрема, в експерименті BaBar та відкритті порушення CP-симетрії в системах B-мезонів з кварками краси Тацуя Накада () За концепцію та вирішальну керівну роль у реалізації експерименту LHCb, який привів у цьому ж році до відкриття порушень CP-симетрії в D-мезонах із кварком краси 2018 За основоположний внесок у фізику електронних та оптичних матеріалів та їх застосування, починаючи від винаходу квантового каскадного лазера до розробки нових напівпровідникових матеріалів, включаючи метаповерхні За його багаторічний внесок у теоретичну фізику, включаючи вивчення надплинності рідкого гелію та сил Ван-дер-Ваальса-Казиміра, а також за розробку теорії Гросса-Пітаєвського, яка є фундаментальним блоком фізики квантових газів За фундаментальний теоретичний внесок, спрямований на розуміння оптичних властивостей твердих тіл, зокрема поверхневих та транспортних явищ, навіть в екстремальних умовах обмежених розмірів, високої температури та тиску 2017 Джанпаоло Белліні ()Gianpaolo Bellini За вимірювання спектра сонячних нейтрино, що надає докази ядерного синтезу водню на Сонці та адіабатичного перетворення аромату нейтрино в речовині За теоретичний внесок у питання космогенного утворення нейтрино надвисоких енергій, астрономію нейтрино високих енергій та проблему сонячних нейтрино За перше спостереження низькоенергетичних сонячних електронних нейтрино, що дало перше пряме свідчення термоядерного синтезу водню всередині зірки 2016 Беррі Беріш За фундаментальний внесок у створення наукових колаборацій «LIGO» та «LIGO-Virgo» та за його роль у вирішенні різних технологічних та наукових проблем, що призвело до першого виявлення гравітаційних хвиль За його вирішальний внесок у розробку та реалізацію першого інтерферометра із суператенюаторами, «Virgo», що зробив можливим пошук джерел гравітаційних хвиль з безпрецедентною чутливістю на низьких частотах 2015 За винахід методу лазерного прискорення, який призвів до великої кількості фундаментальних та міждисциплінарних застосувань, починаючи від прискорювальної науки до фізики плазми та астрофізики За перше спостереження локалізації Андерсона та аномальних явищ переносу, описаних статистикою Леві, в рамках його надзвичайно оригінального дослідження поширення світла в невпорядкованих середовищах 2014 Федеріко Фаджин За винахід технології кремнієвих затворів МОП-транзисторів, яка привела його до реалізації в 1971 році першого сучасного мікропроцесора 2013 за видатні результати, отримані в ході п'яти великих міжнародних сучасних експериментів на колайдері «CERN LHC» — «LHCb, TOTEM, ATLAS, ALICE, CMS» — протягом першого періоду збору даних на Великому адронному колайдері під успішним керівництвом лауреатів як доповідачів Фабіола Джанотті 2012 За відкриття методу молекулярної динаміки, відомого у всьому світі як метод «Кар-Паррінелло». Цей метод став проривом у галузі числового моделювання, що мало великий вплив на багато міждисциплінарних контекстів, як теоретичних, так і експериментальних, починаючи від матеріалознавства до хімії та біології 2011 За фундаментальний внесок у відкриття слабких нейтральних струмів за допомогою бульбашкової камери «» у CERN 2010 За відкриття рентгенівського післясвітіння гамма-спалаху за допомогою супутника «BeppoSAX» За внесок у теорію атомних ядер і, зокрема, за відкриття багатої різноманітності динамічних симетрій та суперсиметрій 2009 Дімітріс Нанопулос За відкриття фундаментальних феноменологічних властивостей теорії великого об'єднання та теорії суперструн За відкриття нескінченновимірної алгебри, що має першорядне значення для побудови теорій струн 2008 За його розуміння взаємозв'язку між класичним і квантовим хаосом, також стосовно до квантових обчислень За відкриття структур, зумовлених нестабільністю, у нелінійних взаємодіях світла та матерії Лучіано П’єтронеро () За демонстрацію появи фрактальних форм у різноманітних явищах самоорганізації 2007 За видатні роботи з фізики K-мезонів та нейтрино За внесок у відкриття слабких нейтральних струмів та у вивчення сонячних нейтрино За демонстрацію прямого порушення CP-інваріантності у розпаді K-мезона 2006 За відкриття квантових вихорів у надплинному гелії За першу експериментальну демонстрацію статистичних властивостей когерентного випромінювання 2005 За внесок у відкриття теорії супергравітації Ґабріеле Венеціано en|«for his discovery of dual models, subsequently acknowledged as the theoretical basis for a string theory of quantum gravity"" за внесок у теорії суперсиметрії та супергравітації 2004 За внесок у вивчення атомних конденсатів Бозе-Ейнштейна, зокрема за реалізацію вироджених квантових сумішей бозонів і ферміонів, та винахід нових експериментальних методів, що дозволили йому отримати першу конденсацію Бозе-Ейнштейна 41K атомів 2003 Нікола Кабіббо За його теорію змішування нижніх і дивних кварків у слабких розпадах, у якій відомий параметр під назвою «кут Кабіббо», «відіграє ключову роль» За його новаторські роботи в галузі слабких розпадів та за його роль лідера в цій фундаментальній галузі суб'ядерної фізики Лучано Маяні За те, що разом із С. Глешоу та Дж. Іліопулосом запровадив так званий механізм «GIM», який, передбачивши існування четвертого кварка, дозволив вирішити проблему нейтральних струмів, що змінюють аромат 2002 Джорджо Паризі За внесок у теорію поля та статистичну механіку, зокрема за фундаментальні результати щодо статистичних властивостей невпорядкованих систем 2001 За відкриття першого зразка ядерної антиречовини (антидейтрона) та за роботи, що проклали шлях до відкриття зарядженого важкого лептона

Див. також

Примітки