Ганна Михайлівна Дмитрян (7 лютого 1838, с. Листопадове, Чигиринський повіт, Київська губернія — 13 січня 1913, Бобринець, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія) — українська меценатка та філантропка грецького походження, відома своєю благодійною діяльністю в галузі охорони здоров’я та духовного життя. Ініціаторка й спонсорка будівництва лікарень у Єлисаветграді (нині Кропивницький) і Новомиргороді, храму Святого Пантелеймона та Вознесенського собору в Бобринці.

Життєпис Народилась 7 лютого 1838 року в родині купця грецького походження Михайла Івановича МартакіГанул А. Століття Мартакі: родовід і спадщина купецької династії на Новомиргородщині (1823–1923 рр.) / Історія & Археологія. Вип. 2. — Кропивницький, 2025. — С. 35-36. Мати — українка. Після смерті батька Ганна отримала у спадок значні капітали, частина з яких зберігалася в Каїрі. З міркувань безпеки вивела з рахунків лише частину спадку.

9 лютого 1864 року в Миколаївському соборі Новомиргорода одружилася з партнером її батька Афанасієм Федоровичем Дмитряном, бобринецьким купцем 2-ї гільдії, також грецького походження. Подружжя здійснило весільну мандрівку Європою, після чого оселилося у маєтку поблизу Новомиргорода. У 1884 році овдовіла. Втратила єдину доньку Анну, яка померла у віці одного року від сухот. Це спонукало її присвятити життя доброчинності.

Благодійна діяльність

Церква Святого Пантелеймона (Бобринець) Після переїзду до Бобринця ініціювала будівництво храму Святого Пантелеймона (кін. ХІХ ст.). Церква вирізнялася оздобленням: стіни облицьовані кахлями, фарфоровий іконостас виготовлено в старовізантійському стилі, інтер’єр розписано рідким золотом. За переказами, храм було зруйновано радянською владою 1939 року.

Лікарня Святої Анни (Єлисаветград) У 1901 році набула земельну ділянку біля залізничного вокзалу Єлисаветграда. У 1904 році збудувала лікарню, яку назвала на честь покійної доньки — Святої Анни. Спочатку проєкт доручили міському архітектору Олександру Лишневському, однак згодом, з ініціативи благодійниці остаточний проєкт з урахуванням побажань замовниці виконав архітектор — Яків Паученко, інженери — Євген Тамм та Фрідріх Шрейтель. Заклад був обладнаний паровим опаленням, власною електростанцією, каналізацією, фонтаном, сквером і дубовими підлогами. Дмитрян особисто контролювала процес будівництва, закладаючи монети у фундамент. Діяла система біоасенізації, завдяки якій у лікарні Святої Анни у 1904 році були ванні кімнати та внутрішні туалети для персоналу і хворих.

Урочисте закладання будівлі відбулося 9 липня 1902 року, а 18 травня 1904 року лікарню було освячено та відкрито для відвідувачів. Заклад отримав назву «Лікарня Святої Анни» — на честь покійної доньки благодійниці.

Анна Дмитрян окреслила ключові умови передачі лікарні у відання Російського Товариства Червоного Хреста:

Заклад має мати ім’я Святої Анни; 20 безплатних ліжок призначено для пацієнтів християнської віри з малозабезпечених верств населення, і ця кількість не підлягає зменшенню; Лікарня повинна дотримуватись сучасних наукових та медичних стандартів та слугувати місцем навчання молодих медиків; Обов'язкове щорічне звітування та незалежний лікар-наглядач; У разі зростання кількості пожертв, необхідних для утримання ліжок, поступово всі 40 місць мають стати безплатними; Заборонено збільшувати кількість платних місць коштом безплатних; Головним лікарем і довічним директором призначено лікаря Олександра Юцкевича.

Для забезпечення стабільного функціонування закладу Ганна Дмитрян передала до Державного банку цінні папери на суму 300 тисяч рублів, які мали забезпечувати лікарню відсотковими надходженнями. Додатково, при відкритті, вона внесла ще 12 тисяч рублів на її потреби.

На будівництво було витрачено близько 200 тисяч рублів, ще 300 тисяч — на подальше утримання.

Лікарня функціонує й сьогодні, зберігаючи історичну назву та первинне архітектурне обличчя. У 2018 році на її фасаді встановлено барельєф Ганні Дмитрян.Барвінок, Світлана. На фасаді лікарні Святої Анни з’явився барельєф її засновниці / Світлана Барвінок // Первая городская газета. – 2018. – 12 июля. – С. 1 : фот. кол.

Вознесенський собор У 1912 році пожертвувала кошти на завершення будівництва Вознесенського собору в Бобринці, що велося з 1898 року. Додатково профінансувала будівництво церковноприходського училища та гуртожитку для причти.

Лікарня в Новомиргороді У 1910 році профінансувала спорудження лікарні в Новомиргороді. Проєкт виконав Яків Паученко. Для закладу особисто обрала талановитого лікаря — Кміту, якого найняла після співбесіди в Києві, гарантувавши високу оплату й житло. У народі лікарню називали «Цегляним дивом» або «Палацом для хворих».

Надала 50 тисяч золотих карбованців на розвиток лікарень у Бобринці та Витязівці.

Особливу увагу приділяла підбору персоналу та якості лікування. Зокрема, запросила в Новомиргород молодого талановитого лікаря Кміту, забезпечивши йому гідні умови праці. Відзнаки Товариства Червоного Хреста Нагороджена знаком ордена І ступеня за заслуги у благодійності Нагороджена дипломом і званням «почесна опікунка» Єлисаветградської лікарні Червоного Хреста Смерть і спадщина

Померла 13 січня 1913 року від раку шлунка. Була похована у родинному склепі під церквою Святого Пантелеймона в Бобринці. Існують свідчення, що склеп було знищено у 1930-х роках, а рештки перенесено місцевими жителями, однак документального підтвердження цьому немає. У своєму заповіті подбала про родичів, залишивши їм кошти на банківських рахунках.

Вшанування пам’яті

2016 — вулицю Щорса у місті Кропивницький перейменовано на честь Ганни Дмитрян.

2018 — на фасаді лікарні Святої Анни встановлено барельєф благодійниці. Примітки

Джерела та література

Босько, В. Анна Дмитрян: Лікарня Святої Анни (165 років від дня народження) // Босько, Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти. – Кіровоград : Центрально-Українське видавництво, 2007. – С. 30–32. Ганул А. Століття Мартакі: родовід і спадщина купецької династії на Новомиргородщині (1823–1923 рр.) / Історія & Археологія. Вип. 2. — Кропивницький, 2025. — С. 32-42. ДАКО. Розділ 1: «Ганна Дмитрян» // Державний архів Кіровоградської області. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dakiro.kr-admin.gov.ua/v/2023/04-17/rozdil1.html (дата звернення: 8 липня 2025). PMID/DOI відсутній. Діброва, Д. Цегляне диво / Д. Діброва // Новомиргородщина. – 2009. – 16 січня. – С. 1, 6. Карасьова, Н. Лікарня Святої Анни Червоного Хреста / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 21 марта. – С. 7. Козак, Я. Кіровоград мусить зберегти історичний центр: Чию ж пам’ять вшановувати? / Я. Козак // Кіровоградська правда. – 2012. – 24 січня. – С. 3 : фото. Лашкул, Г. Анна Михайлівна Дмитрян: Мати. Меценат. Зодчий. Знакові постаті краю / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2006. – 7 січня. – С. 2. Лашкул, Г. Загадки Бобринеччини / Г. Лашкул // Честь хлібороба. – 2008. – 27 вересня. – С. 8 ; Честь хлібороба. – 2009. – 1 січня. – С. 4. Леус, І. Анна, яку називали святою / І. Леус // Честь хлібороба. – 2009. – 10 листопада. – С. 3. Леус, І. Пам’ятаймо минувшину степу: Бобринецькій лікарні – 130 років / І. Леус // Честь хлібороба. – 2005. – 29 листопада. – С. 2. Лікарня Святої Анни // На крилах милосердя : науково-популярне видання / Кіровоградський медичний коледж ім. Є. Й. Мухіна ; упоряд. С. О. Бондарь, С. С. Присяжнюк. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – С. 20–21 : фото. кол. Матівос, Ю. М. Ганна Дмитрян // Матівос, Юрій Миколайович. З іменем Святого Луки. Історія незвичайного медичного закладу та його людей. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2019. – С. 16–31 : фотокол. Могилюк, В. Святу Анну вже пошановано, а коли ж вшануємо пам’ять про щедру жінку?: Пологовому будинку № 2 імені Святої Анни – 100! / В. Могилюк // Вечірня газета. – 2004. – 19 березня. – С. 5. Могилюк, В. Віхи становлення медицини степової столиці / В. Могилюк, Ю. Тютюшкін // Народне слово. – 2009. – 3 лютого. – С. 6–7. Несен, А. Будинок, де народилося чимало мешканців міста: Єлисаветграду – 250 / А. Несен // Елисаветградские ведомости. – 2004. – 5 марта. – С. 1, 4. Сидоренко, П. І. Лікарня Святої Анни // Сидоренко, Петро Іванович. Медична освіта на Кіровоградщині : сторінки історії / Петро Сидоренко, Світлана Присяжнюк. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2008. – С. 53–56 : фото, іл.