Борис Миколайович Денисов (поз. Фарах) — український військовослужбовець, громадський діяч, бізнесмен, полковник Збройних сил України, учасник війни в Афганістані, АТО та війни проти російської агресії.
Біографія Борис Миколайович Денисов народився 1 січня 1964 року в Донецьку. Свою військову кар'єру розпочав у Збройних силах СРСР в 1980-х роках. У 1986 році одержав звання лейтенанта. В 1987 році отримав посаду заступника командира 56 окремої десантно-штурмової бригади. У 1987—1988 роках брав участь у бойових діях в Афганістані як десантник у складі радянських військ. За мужність і вірність військовому обов'язку був нагороджений орденом Червоної Зірки (№ 3830058).
Після розпаду СРСР у 1991 році Денисов залишився служити в Збройних силах України, де пройшов службу на різних командних посадах у військах. Працював керівником у комерційних структурах, в Індустріальному виконкомі Дніпропетровська, був головою районного об’єднання афганців. Був власником компанії "ТОВ «ВІАЛ-ГЕО»"
Працював та був одним із засновників відомої дніпровської корпорації Alef. Тривалий час був директором Нефтебаз. Та у той ж час займав посаду депутата Дніпровської міської ради.
Відзначився в командуванні військами під час початку російсько-української війни у 2014 році. Денисов брав безпосередню участь у бойових операціях, таких як бої за Донецький аеропорт, бої за Авдіївку та промзону (в тому числі за позицію «Зеніт») отримав контузію, після чого проходивши лікування продовжував працювати в зоні бойових дій.
У 2021 році він очолював один із відділів ТЦК та СП в Донецькій області. У 2022 році протистояв повномасштабному вторгненню Росії, очолюючи оборону підрозділів в 92 ОШБ, витримавши оборону під час боїв за Харків. Був учасником Харківського контрнаступу, брав командування окремих підрозділів під себе. Особливо відзначились коли витримали рубіж під час переходу військ на територію Луганщини.
Окрім безпосередньої участі у боях, Денисов займається підготовкою військовослужбовців.
За свою службу нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», медаллю «Орден Красної Зірки» та багатьма іншими відомчими відзнаками Міністерства оборони України.
Посада
Нагороди
Медаль «За бездоганну службу» (СРСР) (05.05.1988) Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (05.05.1988) Медаль «За бойові заслуги» (05.05.1988) Орден Червоної Зірки (26.07.1988) Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (17.02.2016) Нагрудний знак «Учасник АТО» (06.08.2016) Нагрудний знак «За зразкову службу» (07.02.2019) Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» I ступеня (13.06.2022) Медаль «Захиснику Вітчизни» (05.12.2022) Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» (05.05.1988) Медаль «15 років Збройним Силам України» (06.12.2006) Медаль «За оборону Харкова» (06.12.2022) Орден «Честь і Слава» (01.01.2023) — від ОСУВ «Таврія» Нагородна зброя (07.12.2023) — пістолет, вручений за відзначну службу. Відзнака Командувача військ Оперативного Командування «Схід» (29.04.2026)
Життя після проходження служби в Афганістані.
Повернувся до служби після контузії в Афганістані.
3 липня 2024 року указом Головнокомандувача ЗСУ № 1013 йому присвоєно звання полковникаНаказ ГК ЗСУ № 1013 від 03.07.2024 р..
Примітки
Посилання