Вільгельм Вернер Курт фон Прісдорфф (; 19 жовтня 1881, Берлін — 5 вересня 1967, Наубург) — німецький офіцер і військовий історик, майор Прусської армії.
Біографія Представник знатного богемського роду. Син майора Луїса фон Прісдорффа (1838–1900) і його дружини Мінни, уродженої Краузе (1844–1889).
З 1892 по 1900 року був кадетом в Оранієнштайні і Ліхтерфельде, а в 1899 і 1900 року служив пажом при імператорському дворі в Берліні. Закінчивши гімназію у січні 1900 року, у лютому того ж року він вступив фенріхом до гренадерського полку «Кронпринц» (1-й східно-прусський) №1 у Штеттіні. З квітня до грудня того ж року він навчався у Данцизькій військовій школі і був призначений лейтенантом до гренадерського полку «Король Фрідріх Вільгельм IV». (1 Померанський) №2 18 січня 1901 року, з офіційним призначенням на посаду 20 червня 1899 року. З 1905 по 1908 рік він служив там ад'ютантом батальйону, і його командир, оберст Георг Бок фон Вюльфінген, доручив йому скласти список офіцерів полку. Прісдорфф часто проводив час, вивчаючи архіви Таємної військової канцелярії, прусського військового міністерства та Генерального штабу. Це пробудило в ньому інтерес до біографій всіх прусських генералів. 1 жовтня 1910 року він був направлений до Прусської військової академії в Берліні, де в 1909 році отримав звання оберлейтенанта. Закінчивши її у 1910 році, він повернувся до свого полку полковим ад'ютантом 1 жовтня. 1 жовтня 1913, отримавши звання гауптмана, він став ад'ютантом 37-ї піхотної бригади в Ольденбурзі 1 жовтня.
Першу світову війну Прісдорфф провів з кінця 1914 року в Центральному управлінні Військового міністерства, а в 1915 році — в ескорті командувача австро-угорських військ Франца Конрада фон Гецендорфа. Він отримав звання майора та пішов у відставку. У 1918 році його деякий час розглядали як наступника військового міністра Генріха Шойха. 1 квітня 1918 року його було призначено до відділу рейхстагу прусського військового міністерства, де з кінця червня 1919 року обіймав посаду начальника штабу молодшого статс-секретаря Пауля Гере. Пізніше він був консультантом в Імперському управлінні з ліквідаціїAlbert Grzesinski, Eberhard Kolb (Hrsg.): Im Kampf um die deutsche Republik: Erinnerungen eines Sozialdemokraten. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 2001, ISBN 3-486-56591-5; S. 106 f..
Після провалу Каппського заколоту 17 березня 1920 року антиреспубліканських офіцерів було звільнено з берлінської поліції безпеки (Зіпо) та замінено офіцерами, лояльними уряду. 23 березня 1920 року Прісдорффа призначили начальником поліцейського управління та таємним радником, а невдовзі після цього — інспектором берлінської поліції безпекиHsi-huey Liang: Die Berliner Polizei in der Weimarer Republik. Walter de Gruyter, 1977, ISBN 3-11-006520-7; S. 54–59 und 99.Johannes Buder: Die Reorganisation der Preussischen Polizei, 1918–1923. Peter Lang Verlag, 1986, ISBN 3-8204-9215-1; S. 206.. Завданням Прісдорффа було розформувати Зіпо, що, згідно з наказом союзників, мало розпочатися з червня 1920 року.
Після закінчення берлінського терміну служби він переїхав до родового маєтку своєї дружини у Фрайбурзі в 1921 році і в 1922 році відновив пошуки матеріалу для своїх військово-історичних праць. Будучи гостем Таємного державного архіву, він зміг уважно вивчити та скопіювати особисті справи колишньої Таємної військової канцелярії. Результатом цих досліджень стала праця «Солдатське керівництво», яку планувалося викласти у 15 томах. Десять томів було опубліковано, інші збереглися як рукописи. Вони стали найважливішим джерелом для подальших досліджень, оскільки архіви Таємної військової канцелярії були значно знищені бомбардуваннями.
У 1923 році Густав Штреземан призначив його до Міністерства закордонних справ у Берліні. У 1930-х роках він деякий час працював історичним консультантом під час створення художнього фільму «Фрідерікус» (1936).
Повернувшись у Фрайбург вже у 1943 році, після Другої світової війни у 1945 році він став членом міської ради Фрайбурга, головою відділу у справах біженців (із серпня 1945 по 1947 рік), мировим суддею (1946) та заступником голови парафіяльної ради Фрайбурга. В 1947 році він залишив усі свої посади за станом здоров'я.
Курт фон Прісдорфф помер 5 вересня 1967 року в клініці доктора Шіле в Наумбурзі. Він був похований 9 вересня 1967 року на новому цвинтарі у Фрайбурзі.
Сім'я 5 жовтня 1912 року одружився в Берліні з Верою Ферстер (18 травня 1892, Фрайбург — 12 квітня 1986, Ганновер). В пари народились 7 дочок, тому рід обірвався по чоловічій лініїGenealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser, B (Briefadel), Band II, Band 12 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke Verlag, Glücksburg (Ostsee) 1956, S. 139. . В 1947 році дочка Пріссдорффа Вера народила позашлюбного сина Гаральда († 2021), який прийняв прізвище.
НагородиRangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1914, Hrsg.: Kriegsministerium, Ernst Siegfried Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 86
Орден Корони (Пруссія) 4-го класу Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Орден Альберта Ведмедя, лицарський хрест 2-го класу Орден Генріха Лева 4-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами
Бібліографія
Offizier-Stammliste des Grenadier-Regiments König Friedrich Wilhelm IV. (1. Pommerschen) Nr. 2. Mittler, Berlin 1906 (Band 2 erschien 1931 in Stettin, Nachtrag zu Band 2 erschien 1933 bei Mittler in Berlin) Mitglieder der Familie von Hertzberg. [Berlin 1929] [Maschinenschrift] Seydlitz. Deutsche Verlagsgesellschaft, Berlin 1933 Geßler. Deutsche Verlagsgesellschaft, Berlin 1934 von Oppen. Deutsche Verlagsgesellschaft, Berlin 1934 Prinz Louis Ferdinand von Preußen. Deutsche Verlagsgesellschaft, Berlin 1935 Soldatisches Führertum. Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg 1935–1942 (10 Bände) Scharnhorst. Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg 1937 Gneisenau. Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg Prinz Eugen. Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg 1940 Saldern, der Exerziermeister des Großen Königs. Hanseatische Verlagsanstalt, Hamburg 1943
Примітки
Посилання
Nachlass BArch N 556