Миха́йлівська це́рква — православний храм, пам'ятка архітектури та містобудування національного значення у селі Хмелів Володимирського району Волинської області. Збудована в 1770 році як унійна церква, є типовим зразком південноволинської дерев'яної архітектури. У другій половині XIX століття була значно перебудована з добудовою дзвіниці в псевдоросійському стилі. Церква має статус пам'ятки архітектури Української РСР з 1956 року під номером 1015 і перебуває у користуванні громади УПЦ МП.

Історія Храм збудовано в 1770 році (за деякими даними, роботи тривали у 1770—1771 роках) як унійний. Після третього поділу Речі Посполитої, коли російська влада почала обмежувати діяльність унійної церкви на Волині, храм було передано православним. У довіднику за 1914 рік зазначалося, що церква «прикрашена посередньо». Достеменно невідомо, чи була ця церква першою в історії села.

У другій половині XIX століття відбулася значна перебудова, що змінила первісний вигляд храму. До західного фасаду прибудували триярусну дзвіницю, вікна набули аркових і трапецієподібних форм, а територію обнесли мурованою огорожею з арковими воротами. Усі нові елементи були виконані в псевдоросійському стилі.

У 1960-х роках, в умовах антирелігійної політики радянської влади, церкву закрили та перетворили на колгоспний склад. Попри це, споруда пережила дві світові війни та радянський період і збереглася до наших днів.

Богослужіння в храмі було відновлено після розпаду СРСР. 24 грудня 1991 року було офіційно зареєстровано релігійну громаду. Сьогодні церква розташована на захід від села, серед поля, в оточенні дерев, приблизно за 400 метрів на північ від дороги.

Архітектура Церква дерев'яна, тризрубна, одноглава, зведена із соснових брусів на кам'яному фундаменті. Належить до типових зразків південноволинської школи дерев'яного будівництва. Бабинець і апсида прямокутні в плані та рівновисокі. Квадратна нава значно більша за розмірами та вища, перекрита зімкненим рубленим склепінням. Зовнішні стіни обшиті шалівкою. До 1990-х років обшивка була вертикальною, з нащільниками, що візуально полегшувало монументальність споруди.

Характерну для регіону композицію храму змінила прибудована в другій половині XIX століття триярусна дзвіниця. Її яруси рублені, а верхній, у формі восьмерика, декорований щипцями та увінчаний восьмигранним шатром із люкарнами. Композиція та декор дзвіниці є типовими для єпархіальної архітектури другої половини XIX століття. Своєрідності будівлі надає поєднання багатокутних спарених і потрійних арочних вікон, прорубаних під час тієї ж перебудови.

Територія церкви оточена невисокою цегляною стіною з трьохпролітними арочними воротами.

Статус пам'ятки Церква є пам'яткою архітектури національного значення. Вона була включена до списку пам'яток, що перебувають під охороною держави, ще у 1956 році. Статус було підтверджено постановою Ради міністрів УРСР № 442 від 6 вересня 1979 року. Охоронний номер церкви — 1015.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-79-п#Text

Галерея

Примітки

Джерела

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. — К. : Будівельник, 1983 — Т. 2. — С. 62-63.