Коломи́я — місто в Україні, адміністративний центр Коломийського району та Коломийської міської громади Івано-Франківської області, резиденція Коломийської районної ради. Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Населення — 67 тисяч осіб.
Коломия відома з середини XIII століття як центр видобутку солі; зазнала значних руйнувань під час турецько-татарських нападів у XVI—XVII століттях. У другій половині XVII — на початку XVIII століття в околицях міста діяли загони опришків. Від середини XIX століття місто пережило підйом культурно-національного розвитку. За часів Першої світової війни — у зоні бойових дій. Від другої половини вересня 1939 року — у складі УРСР; райцентр — від 1940 року. З 24 серпня 1991 року — у складі Незалежної України; значний економічний, освітній і культурний осередок Покуття і Західної України.
Назва Історики й досі не мають одностайної відповіді на питання, коли і як виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва містаІ. Монолатій. Коломия давня і нова: міркування про походження та історію міста // Коломия з минулого в сьогодення. / Кол. авт.: В. Ковтун, І. Монолатій. — Коломия: Вік, 2005. — С. 19. Ось як про це чи не вперше у XIX столітті зазначив Леопольд Вайгель:
За даними українських етимологічних словників, слово «вибій, наповнений водою» (букв. «те, що колесо миє») — складне слово, утворене з основ іменника kolo «коло, колесо» і дієслова myti «мити»Коломия // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — : ВЦ «Академія», 2014. — С. 274. — 544 с. — ISBN 978-966-580-454-3.
Існує версія, що Коломия була закладена на честь галицького короля й угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209—1241) у 1214 році, вперше висловлена в XIX столітті. Також існує теорія, що назву місто отримало від назви річки Прут. Колись Прут мав назву «Мий», відповідно місто назвали «Коло Мия», тобто коло Прута. На думку Миколи Янка, ці версії непереконливі.
Географія Коломия розміщена у південно-східній частині Івано-Франківської області, на лівому березі річки Прут, за 65 км від обласного центру. Відстань від Коломиї до: Києва — 573 км. Львова — 192 км. Тернополя —143 км. Поляниці (гірськолижний курорт Буковель) — 83 км. Чернівців — 79,0 км. Будапешту — 598 км. Історія
Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тисяч років.
Вивчення речових джерел, що висвітлюють історію Коломиї, підтверджує, що територія сучасного міста почала інтенсивно заселятися з VII ст. до н. е. Первісні коломияни займалися землеробством і скотарством, використовуючи залізні знаряддя праці. З першої половини І тисячоліття н. е. на території сучасного міста проживають носії культури карпатських курганів, які за своїми ознаками були пов'язані зі слов'янським етногенезом.
Важливими подіями в житті коломиян позначилися VI—VIII століттями, коли на південно-західному кордоні Київської центральної держави виникає, розвивається і виконує певні політичні та соціально-економічні функції поселення сучасної Коломиї. Ці всі передумови привели до створення та становлення Коломиї торговельної, центру посередницької торгівлі на перехресті шляхів із Західної до Східної Європи.
Найімовірніше, що від самих початків Коломия була військовим городищем, поблизу якого могли селитися люди, що знаходили за його стінами надійний притулок, а також «оружники» — наймані війська або дружинники.
Від першої згадки до кінця XVIII століття Перша згадка про Коломию датується серединою XIII століття (1241) та міститься в Галицько-Волинському літописі. Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. Припускається, що Коломийська фортеця могла бути спалена у 1259 році, коли монголо-татарський воєвода Бурундай зажадав від Данила Галицького зруйнувати всі його укріплення. Згодом, у XIV столітті, укріплений центр Коломиї перемістився на місце, де наразі знаходиться Коломийська ратуша.
Галицький боярин-олігарх, внук попа Доброслав Суддич, без дозволу князя Данила Романовича та його брата Василька, які тримали місто для утримання «оружників», надав Коломию Лазореві Домажиричу та Іворові Молибожичу, «беззаконникам зі смердього роду».М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. ІІІ. — С. 57.
Усередині XIV століття галицькі землі захопило Польське королівство. В цей час в центрі міста побудовано оборонний замок, який в історичних джерелах мав назву Старий Двір.
У жовтні 1405 року король Владислав Ягайло з метою піднесення міста та його залюднення надав спадкове війтівство у ньому львівському міщанину Ніколаусові Фрайштетеру та село Матеївці (), яке здавна до Коломиї належалоWajgiel L. Rys miasta Kołomyi . — Kołomyja : drukiem H. Zadembskiego i spółki, 1877. — S. 7—8 .
1405 року отримала магдебурзьке право, яке захищало насамперед права чужинців, але й надавало певні привілеї — магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл. У Коломиї пожвавилась торгівля, зокрема так звані «коломийці» активно гендлювали сіллю, яку видобували в краї; розвивалися ремесла. У той час місто перебувало на пограниччі Польщі, Угорщини та Молдавського князівства. У 1411 році на 25 років і в подальшому декілька разів з політичних міркувань Коломийський замок опинявся під владою молдавських управителів.
У XVI—XVII століттях Коломия зазнала значних руйнувань від частих турецьких і татарських нападів і була вщент сплюндрована в 1589 році.
З побудовою нового оборонного замку в середині XVII століття Коломия почала відбивати татарські напади, а місцева шляхта в 1648 році шукала притулку в його стінах від повстанських загонів Семена Височана. У самому ж місті знову пожвавились ремісниче виробництво і торгівля.
Австрійський період (1772 - 1917) 1772 року після першого поділу Речі Посполитої Коломия відійшла під владу Габсбургів, а за новим адміністративним поділом 1781 року ввійшла до Станиславського округу і втратила функції повітового центру. У цей час у Коломиї активно поселялися німці-колоністи. У XIX столітті австрійським урядом здійснювалася розбудова в Коломиї мілітарного осередку, зокрема для боротьби з опришківським рухом.
1811 року було створено Коломийську округу, межі якої і колишнього повіту практично збігалися.
У XIX — на початку XX століть за австрійської влади в Галичині набрали обертів капіталістичні відносини — виникали акціонерні та приватні підприємства, перші місцеві видобувні, трацькі та цегляні промисли, у 1866 році з'явилось залізничне сполучення: залізниця Львів — Чернівці поєднала станцію Коломия з мережею залізниць Австро-Угорщини, а 1886 року Коломию з приміськими селами сполучила залізниця (Коломийський трамвай), де паротяг kkStB 98 LCJE 033 був названий на честь міста.
1867 року Коломия набула статусу адміністративного центру Коломийського повіту.
Особливо значними у цей період були культурні досягнення у середовищі коломийської інтелігенції та перші спроби національно-патріотичної політичної самоорганізації місцевого українства, що лише підсилилися після революційних подій в Австрії 1848 року — відкриття в Коломиї першого галицького театру, першої в Галичині українськоїПолянський О. Західна Україна у двох революціях. — Тернопіль : Джура, 1998. — іл. — C. 23 читальні (1848); створення Коломийської окружної Руської ради на чолі з Миколою Верещинським, відкриття перших гімназії (1861), друкарні (1864) і філії «Просвіти» (1875), вихід першої міської газети (1865), започаткування книговидання (1867) і загального шкільництва (1894).
1880 року в Коломиї був заарештований Іван Франко, який провів близько трьох місяців у Коломийській тюрмі.
5 травня 1885 року було урочисто освячено та закладено наріжний камінь під будівництво будинку польського гімнастичного товариства «Сокіл» на тодішній вулиці Тарновських. На початку грудня 1885 року товариство почало резидувати у новозбудованому приміщенніCzterdziestolecie Polskiego T-wa gimnastycznego «Sokół» w Kołomyi : 1885—1925. — S. 4—5 .
1892 року відкрито Коломийську українську гімназію.Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 179. — ISBN 5-7773-0359-5. 1907 року заснована Коломийська жіноча семінарія — приватна жіноча учительська семінарія імени святої Броніслави.
На початку XX століття триває українське національне відродження у Галичині, у тому числі і в Коломиї, — будується Народний дім, відкривається українська державна гімназія, влаштовуються Січові свята, споруджується пам'ятник Тарасові Шевченку.
Важким випробуванням для міста стала Перша світова війна — Коломия була в зоні бойових дій, декілька разів її займали різні війська, місто зазнало грабунків та руйнацій.
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 32 000 осібЛитвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — C. 23. — ISBN 5-7707-7867-9..
ЗУНР і УНР (1918 - 1919)
1 листопада 1918 року проголошено Західноукраїнську Народну Республіку: у ніч на 1 листопада український військовий комітет перебрав владу і в Коломиї. 1 листопада владу Української держави було встановлено в повіті Коломия. 15 грудня 1918 року місто урочисто провело на польський фронт Гуцульський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в Українську галицьку армію.
22 січня 1919 року Коломия стала містом у складі Української Народної Республіки. 29 квітня 1919 року в Коломиї, де відбувалося комплектування полку морської піхоти УНР моряками Адріатичного флоту колишньої Австро-Угорщини, вперше відсвяткували річницю заснування Українського державного флоту. В урочистостях брав участь морський полк під командуванням полковника Гаврила НикогдаШрамченко С. Свято Українського Моря // Свобода, Джерсі Сіті, 1956. — Ч. 80.
15 травня 1919 року понад 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, а 24 травня Коломию окуповало румунське військо. В рамках домовленостей щодо кордону, у серпні 1919 року румуни передали загарбані ними галицькі землі польській стороні, і у місті встановилася польська окупаційна влада.
Польська республіка (1919 - 1939) До 1939 року Коломия стала другим після Львова центром культурно-громадського життя Галичини. Провідними тогочасними українськими партіями в Галичині були: Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), Українська соціалістично-радикальна партія (УСРП), Фронт національної єдності (ФНЄ), товариства «Луг», «Каменярі», «Сокіл», «Сільський Господар», «Рідна Школа», «Союз українок», «Пласт», а найперше — авторитетна «Просвіта».
Друга світова війна. Рух Опору (1939 - 1945) З 14 по 17 вересня 1939 року в місті базувалася Головний штаб польської армії та її головнокомандувач Ридз-Сміґли.
17 вересня 1939 року, о 12:00, в Коломиї засідали польський уряд і Верховний головнокомандувач маршал Ридз-Сміґли, які обговорювали напад СРСР. Засідання перервали і закінчення наради перенесли в Кути зі страху перед радянськими танками.
18 вересня 1939 року радянська 23-тя танкова бригада захопила місто, роззброєно 10 тисяч польських вояків зі складу 24-ї, 2-ї та 5-ї піхотних дивізій. У місті встановилася радянська окупаційна влада.