Стончик ЛіннеївЗаморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина IV: підродина Lamiinae. Geo&Bio, 25: 141-156. https://doi.org/10.53452/gb2511 (Leiopus linnei (Wallin, Nylander & Kvamme, 2009)) — жук підродини ляміїнів родини Скрипунових (Cerambycidae).
Опис У 2025-му році для Стончика Луннеєвого було розроблено новий діагноз для його морфологічної ідентифікаціїZamoroka A. (2025) Integrative Approaches for Precise Identification and Range Delimitation of the Three Most Common European Leiopus species (Coleoptera, Cerambycidae). Zoodiversity, 59(1): 45-68. http://dx.doi.org/10.15407/zoo2025.01.045. Жуки 6-9,5 мм завдовжки. Лоб широкий, опуклий, дуже випинається вперед між очима. Членики вусиків, починаючи з третього, червонувато-бурі з чорними верхівками. Передньоспинка поперечна в розкиданих цятках. Виріст передньогрудей широкий, удвічі ширший, ніж подвійна облямівка передніх тазикових западин. Стегна ніг слабко і рівномірно потовщені на усій довжині, небулавоподібні. Надкрилля не випуклі у прищитковій частині з мінливим малюнком, бурого кольору зі світлою волосяною поперечною перев'яззю ісвітлими верхівками. Верхівка едеаґусу загострена, із зубчиком. Парамери звужені і сильно видовжені.
Розповсюдження Стончик Ліннеїв розповсюджений значно ширше, ніж Leiopus nebulosus. Він охоплює більшу частину Європи. Його знахідки відомі у Північній Європі на широті щонайменше 63 градуси і на сході він досягає довготи 63 градуси. Однак Leiopus linnei невідомий у Південній Європі і Малій Азії, а на Кавказі поширений лише у північній частині..
Екологія Розвивається у деревині граба, клена, дуба, бук,а берези, вільхи, волоського горіху, ліщини та ін. дерев.
Примітки